Справа 22-а-490/2005 р Категорія: земельні

Головуючий 1-їінстанції: Попрас В.О. Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2006 року Судова колегія судової палати по цивільних справах апеляційного су­ду Харківської області в складі:

головуючого -Оасяннікової А.І.,

судців:           - Трішкової І.Ю.,Черкасова В.В.,.

при секретарі - Білицької Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 19 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про поновлення межі земельної ділян­ки та стягнення моральної шкоди та зустрічному позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування земельною ділянкою, треті особи: КП „Харківське міське БТІ", Управління земе­льних відносин виконкому Харківської міської ради та Харківська регіональна філія державно­го підприємства „Центр державного кадастру при Державному комітеті по земельних ресур­сах",

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 поновити межі ділянок № НОМЕР_1 і №НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м.Харкові згідно технічних паспортів на домоволодіння, повернувши позивачеві захоплену земельну частину земельної ділянки та зобов'язати ОСОБА_6 знести самочинно побудовану прибудову, а відповідача ОСОБА_7 самочинно побудовану огоро­жу, посилаючись на те, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.07.1982 р. належить 39/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 НОМЕР_2 та відповідно така ж частина земельної ділянки. До ділянки позивача прилягають земельні ділянки по АДРЕСА_1,НОМЕР_1 та по АДРЕСА_2. Власники зазначених ділянок без його згоди знесли стару огорожу між ділянками та пошкодили сараї, які знаходяться на ділянці позивача. ОСОБА_7 самочинно спо­рудив цегельну огорожу та господарські споруди, захватавши 14 кв.м, а відповідач ОСОБА_6 - 6 кв.м. Позивач звернувся в Погоджувальну комісію Харківської міської ради, але згоди досягнуто не було.

Судом до участі у справі були притягнуті як співпозивачі співвласники домоволодіння по АДРЕСА_1,НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який доручив ОСОБА_1 діяти від його імені.

Співпозивач ОСОБА_3 фактично позов не підтримав, пояснивши, що його частина будинку має границю з будинком №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 і він дозволив ОСОБА_6 трохи відступити від межі, тому вважає, що ОСОБА_6 його земельні права не порушив Також вважав, що ОСОБА_7 не порушував межі земельної ділянки, претензій до ОСОБА_7 не має.

                                                                                                                                                1

Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав, подав зустрічний позов про визнання права користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що в 1987 р. він купив частину будинку по АДРЕСА_2, а в 1996 р. іншу частину того ж будинку. Нову огорожу він поставив з дозволу самого ОСОБА_1, який сам проводив заміри. Після придбання жилого будинку по АДРЕСА_2 розмір земельної ділянки не змінювався. Площа земельної ділянки, яка значиться в технічному паспорті, не відповідає дійсності.

Відповідач ОСОБА_6 позов ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на згоду власни­ка частини будинку ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою. Позов ОСОБА_7 визнав і проти його задоволення не заперечує.

Представник ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнала, проти задоволення позову ОСОБА_7 не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_5 надав суду заяву, в якій проти позову ОСОБА_7 не за­перечує і просить справу розглядати в його відсутність.

Представники третіх осіб КП „Харківське міське БТІ", Управління земельних відносин виконкому Харківської міської ради та Харківська регіональна філія державного підприємства „Центр державного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах" в судове засі­дання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно.

Рішенням Київського районного суду Харківської області від 19 квітня 2006 р. в задово­ленні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_7 задоволений. Суд визнав, що ОСОБА_7 правомірно користу­ється земельною ділянкою площею 374,56 кв.м по АДРЕСА_2 в м.Харкові, з розміра­ми, встановленими судовою будівельно-технічною експертизою №НОМЕР_3 від 20.12.2005 р.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і передати справу на новий розгляд, а також зробити запит та витребувати копію рішення Київського РВК №НОМЕР_4 від 18.05.1963 р. При цьому апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: об'єднання двох позовів, залучення співпозивачів. Судом не встановлені всі об­ставини по справі, не встановлена причина, через яку зменшилась земельна ділянка по АДРЕСА_2. Крім того, суд не вирішив всі позовні вимоги, не винесено рішення щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Крім того, судом порушені норми матеріального права.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає., що апеля­ційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що жилий будинок по АДРЕСА_1,НОМЕР_2 в м.Харкові належить ОСОБА_1 - 39/100 частин; ОСОБА_2- 37/100 частин; ОСОБА_3- 6/25 частин. Порядок користування земельною ділянкою не встановлений, земельна ділянка не приватизована.

ОСОБА_7 належить жилий будинок по АДРЕСА_2 в м.Харкові. Земельна ділянка також не приватизована.

Задовольняючи позов ОСОБА_7 про визнання права користування земельною діля­нкою, суд виходив з того, що існує порядок користування земельними ділянками. При цьому суд врахував висновки судової будівельно-технічної експертизи №НОМЕР_3 від 20.12.2005 р., згідно яких земельні ділянки по АДРЕСА_1,НОМЕР_2 и по АДРЕСА_2 мають інші розмірі ніж які вказані в технічному паспорті.

Суд застосував при вирішенні спору положення ст.ст. 88 і 119 ЗК України, посилаючись на можливість передачі земельної ділянки за набувальною давністю.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обста­винам справи, крім того, неправильно застосовані норми матеріального права.

Як встановлено в судовому засіданні, земельні ділянки по АДРЕСА_1,НОМЕР_2 і по АДРЕСА_2 до 1963 р. були єдиною земельною ділянкою загальною площею 856 кв.м..

Відповідно до договору запродажу по АДРЕСА_1,НОМЕР_2 від 11.04.19НОМЕР_1 р. ОСОБА_8 мала намір продати ОСОБА_9 і ОСОБА_10 3/7 частини домоволодіння по АДРЕСА_1,НОМЕР_2.

                                                                                                                                   2

З копії рішення Виконкому Київської Райради депутатів трудящих за 1963 р. №НОМЕР_4, яка витребувана за клопотанням ОСОБА_1, вбачається, що відбувся перерозподіл ідеаль­них часток в домоволодінні по АДРЕСА_1,НОМЕР_2 і виділені в окремі домоволодіння будинки ОСОБА_11 і ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в зв'язку з чим жилий будинок, що належав ОСОБА_11 був виділений в окреме домоволодіння по АДРЕСА_1,НОМЕР_2 з закріпленням земельної ділянки площею 502 кв.м. Житловий будинок, що належав ОСОБА_9 та ОСОБА_10, був виділений в окреме домоволодіння по АДРЕСА_2 з закріпленням земе­льної ділянки площею 354 кв.м. Зазначені розміри земельних ділянок були внесені в технічні паспорти власників і не змінені до цього часу.

В судовому засіданні ОСОБА_7 не надав доказів того, що він має користуватися земельною ділянкою площею 367 кв.м., як зазначено в висновку судової будівельно-технічної експертизи №НОМЕР_3 від 20.12.2005 р..

Судова колегія критично оцінює висновки зазначеної експертизи, оскільки експертиза проведена без врахування первісних документів на користування земельних ділянок, а також рішення Київського райвиконкому за 1963 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 придбав частину домоволодіння по АДРЕСА_2 в 1986 р., а іншу частину того ж домоволодіння - в 1996 р., тобто повніс­тю земельною ділянкою по АДРЕСА_2 ОСОБА_7 користується тільки з 1996 р.

За змістом ст. 119 ЗК України громадянин, який добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою протягом 15 років, але не має документів, які б свідчили про наявність у нього права на цю земельну ділянку, може звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Матеріали справи не містять даних про те. що ОСОБА_7 в передбаченому законом порядку звертався з зазначеним клопотанням, а навпаки., з матеріалів справи вбачається, що між власниками суміжних земельних ділянок існує спір щодо користування цими ділянками, про що свідчить звернення ОСОБА_1 ще в 2001 р. до Узгоджувальної комісії Харківсь­кої міської ради для вирішення питання про поновлення права землекористувача.

При таких обставинах суд першої інстанції не мав підстав для застосування положень ст.119 ЗК України щодо правовідносин, що склалися між сторонами по справі.

Також безпідставно посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 88 ЗК України при вирішенні питання про порядок користування спільною земельною ділянкою, оскільки предме­том спору не є спір між співвласниками земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, т.я. встановлено, що спірні земельні ділянки не приватизовані, а спір виник між зем­лекористувачами сусідніх земельних ділянок і має регулюватись главою 17 ЗК України - доб-росусідство.

Таким чином, у суда першої інстанції не було жодних підстав для задоволення позову ОСОБА_7 про визнання права користування земельною ділянкою в більших розмірах ніж передбачено технічною документацією, тому судова колегія вважає за необхідне скасувати рі­шення суду в цій частині і відмовити в задоволенні позову.

В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення порушеного права і стягнення матеріальної шкоди, то рішення суду першої інстанції є законним., т.я. пози­вач не надав необхідних доказів порушення його права землекористувача і спричинення йому матеріальної шкоди.

В зв'язку з тим, що для вирішення спору, з яким звернувся до суду ОСОБА_1, не­обхідні спеціальні знання, судом обгрунтованно була призначена судова будівельна-технічна експертиза, яка не була проведена з вини позивача.

Оскільки для вирішення спорів щодо землекористування необхідним доказом є висновок судово-технічної експертизи, а такий доказ суду не наданий, суд правильно відмовив в задово­ленні позову, що в подальшому не позбавляє можливості ОСОБА_1 при наданні необхід­них доказів знову звернутися до суду з аналогічним позовом.

З

Інші доводи апеляційної скарги щодо рішення суду про відмову в позові ОСОБА_1 не спростовують висновки суду. Підстав для зміни рішення в цій частині немає.

Керуючись ст. ст..303,п.З ст.307,309,314 ч.2,319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА::

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 19 квітня 2006 р. в частині задово­лення позову ОСОБА_7 про визнання права користування земельною ді­лянкою скасувати.

Відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позову про визнання права ко­ристування земельною ділянкою.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Верхов­ного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.