Справа № 2-43/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

08 жовтня    2009 року   м. Маріуполь  

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Камалєтдіновій К.А   .,   за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника служби у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Маріупольської міської ради ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи ЖКП-2 Приморського району м. Маріуполя, Служба у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Маріупольської міської ради, про визнання право користування житловим приміщенням та вселення, -  

ВСТАНОВИВ:  

В серпні 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідачів, а в жовтні та листопаді  2008 р. уточнила свої вимоги, посилаючись на те, що в 2002 р., вона, з дозволу відповідачів ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_6, вселилася до квартири АДРЕСА_1 як член сім`ї ОСОБА_6, з яким проживала в незареєстрованому шлюбі. На той момент зазначена квартира належала відповідачам на праві власності. В 2004 р. позивачка та ОСОБА_6 уклали шлюб, а в 2005 р. в них народився син ОСОБА_7, який був зареєстрований в спірній квартирі. Позивачка в квартирі зареєстрована не була, але робила в ній ремонт, сплачувала комунальні платежі за свою сім`ю та відповідачку. Починаючи з вересня 2006 р. ОСОБА_3 стала чинити перешкоди їй та ОСОБА_7 в проживання в квартирі, виганяла з квартири, вчиняла сварки, викликала на конфлікт, хоча сама мешкала в іншому житлі. А в серпні 2007 р. ОСОБА_3 в її відсутність змінила замки на дверях в квартиру, таким чином самоправно виселила позивачку та її дитину. В грудні 2007 р. ОСОБА_6 зламав двері в квартирі та вселив позивачку із дитиною до неї. Однак, ОСОБА_3, у їх відсутність знову змінила замки. Позивачка з дитиною стали проживати та проживають постійно в будинку, о належить матері позивачки. Відповідач ОСОБА_6 став жити в різних місцях, фактично став «бомжем». В 2008 р. вона а ОСОБА_6 шлюб розірвали. Спірна квартира складається з трьох жилих кімнат та інших приміщень. За часи проживання у цій квартирі позивачка з ОСОБА_6 та дитиною користувалися жилою кімнатою № 8. Рішенням суду від 08.04.08 р. квартиру було поділено між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в частках, та встановлений порядок користування нею. ОСОБА_6 отримав в користування ту частину, в якій позивачка з ним та дитиною мешкали. Після поділу квартири ОСОБА_6 зник, його оголошено в розшук. Позивачка незаконним виселенням її та дитини порушила їх житлові права. Син позивачки ОСОБА_3 має право проживати на житловій площі свого батька – ОСОБА_6 без обмежень та будь-яких дозволів. Позивачка, як мати неповнолітньої дитини, також має право із нею проживати у спірній квартирі. Дитина не може жити в умовах, в яких проживає зараз за станом здоров`я. Просила визнати за нею право користування кімнатою № 8 та іншими приміщеннями спірної квартири, що виділено ОСОБА_7, та вселити у зазначені приміщення її та сина.    

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, пояснивши у відповідності із заявою, додавши, що ОСОБА_3 пропонувала їй іншу квартиру, але позивачка відмовилася, оскільки її не влаштовує метраж квартири. Дитина на даний час знаходиться у цілодобовому дитсадку, оскільки належних умов для проживання дитини в матері позивачки немає. Вона дитину забирає на вихідні до себе. Просила позов задовольнити.  

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що спірна квартира належить їй та її синові ОСОБА_6 на праві приватної власності. Вона не давала згоди на вселення ОСОБА_1 та онука. Її син зареєстрував онука в квартирі без її відома. За час проживання в квартирі ОСОБА_1, квартира була в занедбаному, антисанітарному стані з вини її сина та ОСОБА_1 Ніякого ремонту вони не робили, за комунальні послуги сплачував син відповідачки ОСОБА_6 «Бомжем» ОСОБА_6 зробила ОСОБА_1, вигнавши її сина з його квартири. Відповідачка пропонувала купити ОСОБА_1 іншу квартиру, але та відмовилася. Відповідачка із онуком може проживати в будинку своєї матері, а на її квартиру прав не має. Відповідачка виселила позивачку в зв`язку з тим, що та не має прав на квартиру. Просила в позові відмовити.  

Представник СДД Приморської райдержадміністрації ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що СДД підтримує інтереси дитини, додавши, що сім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебувала на обліку як неблагополучна. Були сварки між чоловіком та дружиною. Умови проживання в спірній квартирі були погані. Зараз умови проживання дитини в матері позивачки є нормальними.  

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи через оголошення в пресі належним чином. До того ж, з вересня 2008 р. відповідач знаходиться в розшуку як безвісно пропалий (а.с. 75-76). В письмовій заяві на ім`я суду від 05.03.2008 р. позов не визнав, просив відмовити в ньому (а.с. 61).  

Представник ЖКП-2 Приморського району м. Маріуполя просив розглянути справу у його відсутність. Тому справу біло розглянуто у відсутність відповідача ОСОБА_6 та представника ЖКП-2 на підставі наявних в ній доказів.  

Cуд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.  

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, що 3-кімнатна квартира АДРЕСА_2 була приватизована в 1998 р. в рівних частках відповідачами ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_6 З вересня 2006 р. в квартирі зареєстрований ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, – син ОСОБА_6 та позивачки ОСОБА_1 (а.с. 5, 7). Позивачка ОСОБА_1 в зазначеній квартирі не зареєстрована, але проживає в ній, що ніким не заперечується, з листопада 2002 року, як член сім`ї ОСОБА_6 01.10.2004 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали шлюб (а.с. 6). Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 08.04.2008 р. за ОСОБА_3 визнано право власності на 2/3 ідеальних часток, а за ОСОБА_6 на 1/3 ідеальних часток квартири. ОСОБА_3 виділено в користування приміщення № 5 та № 6 (житлові кімнати), ОСОБА_7 - приміщення № 8 (житлову кімнату), приміщення № 7 (комору), приміщення № 9 (коридор). Інші приміщення залишені в їхньому спільному користуванні. Рішення набрало законної сили 19.04.2008 р. (а.с. 74).    

Таким чином спірна квартира належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_7, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України.  

У відповідності із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.  

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 в 2002 р. вселилася до спірної квартири за згодою її співвласників, оскільки ці обставини підтверджуються матеріалами Приморського РВ (а.с. 46) та поясненнями допитаного судом свідка ОСОБА_8, тобто, позивачка мала право користування спірною квартирою.  

Однак, позивачка не утримувала квартиру в належному стані, в результаті чого між нею та ОСОБА_3 відбувалися сварки. Сім`я ОСОБА_1 була поставлена на облік СДД Приморської райдержадміністрації, що підтверджується відповідним актом від 18.02.2008 р. (а.с. 160), та поясненнями допитаного судом свідка ОСОБА_9  

Після фактичного виселення позивачки ОСОБА_1 відповідачкою ОСОБА_3 на початку 2008 р., позивачка з її дитиною має право вселитися у спірну квартиру тільки з дозволу співвласників квартири, які такого дозволу не дають. Посилання позивачки на норми ст.ст. 64, 65 ЖК України, як на правову підставу визнання за нею права користування житловим приміщенням та вселення, є некоректним, оскільки в даному випадку мають місце правовідносини з приводу здійснення права спільної часткової власності (речове право), що регулюється іншим законом.  

А, оскільки ОСОБА_1 не є членом сім`ї власника житла, то вона не має права на користування  також і з підстав, передбачених ст. 405 ЦК України.  

Таким чином позов задоволенню не підлягає.  

Судові витрати позивачки відносяться на її рахунок.  

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 356, 358, 405 ЦК України, суд, -  

ВИРІШИВ:  

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи ЖКП-2 Приморського району м. Маріуполя, Служба у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Маріупольської міської ради, про визнання право користування житловим приміщенням та вселення – відмовити.  

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а апеляційна скарга в 20-денний строк з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подачі заяви про апеляційне оскарження. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя