Справа № 2-1031/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

м. Донецьк                                                                                            30 квітня 2009 р.  

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:                                                                

головуючого судді                                Лебеденко С. В.  

при секретарі                                Крилової К.О.  

з участі позивача                                        ОСОБА_1  

представника позивача                                                       ОСОБА_2  

відповідача                                                          ОСОБА_3  

представників відповідача                                 ОСОБА_4, ОСОБА_5  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про поділ спільного майна,  в обґрунтування якого зазначив, що він вступив в шлюб  з відповідачкою 16 листопада 2002 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюбні відносини між ними припинені з ініціативи відповідачки з жовтня 2008 року. В період шлюбу ними було сумісно набуто наступне майно: житловий будинок, розташований в м. Донецьку, вул.  Русакова, 86 вартістю 20 тис. грн., спальний меблевий гарнітур вартістю 2 тис. грн., меблева стінка вартістю 2 тис. грн., м’яка мебель вартістю 2 тис. грн., кухонна мебель вартістю 2 тис. грн., холодильник вартістю 1,7 тис. грн., телевізор LG 2 шт. вартістю 2 тис. грн., відеокамера вартістю 2,2 тис. грн., пральна машинка вартістю 2 тис. грн., музикальний центр вартістю 800 грн., піч газова вартістю 600 грн., мікроволнова піч вартістю 600 грн., DVD вартістю 400 грн., котел газовий вартістю 2,5 тис. грн.. Загальна вартість майна складає 40800 грн.. Все вищевказане майно знаходиться в будинку за адресою: м. Донецьк, вул.  Русакова, 86. У зв’язку з тим, що відповідачка не бажає добровільно розподілити спільне майно, він звернувся до суду. Просив виділити йому 1\2 частину будинку по вул. Русакова, 86  в м. Донецьку вартістю 10 тис. грн., мебельну стінку вартістю 2 тис. грн., м’яку мебель вартістю 2 тис. грн., один телевізор вартістю 1000 грн., відеокамеру вартістю 2,2 тис. грн., музикальний центр вартістю 800 грн., мікроволнову піч вартістю 600 грн., DVD вартістю 400 грн., а всього на загальну суму 19000 грн., а відповідачці виділити 1\2 частину будинку по вул. Русакова, 86  в м. Донецьку вартістю 10 тис. грн., спальний меблевий гарнітур вартістю 2 тис. грн., кухонну мебель вартістю 2 тис. грн., холодильник вартістю 1,7 тис. грн., піч газову вартістю 600 грн., пральну машинку вартістю 2 тис. грн., котел газовий вартістю 2,5 тис. грн., а всього на загальну суму 20800 грн.

 В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, надавши про це письмову заяву (а.с. 94), а саме просив виділити йому: 1\2 частину будинку по вул. Русакова, 86  в м. Донецьку, м’яку мебель, відеокамеру, телевізор, пральну машинку, мікроволнову піч, а все інше майно виділити відповідачці. Позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

 Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково, а саме: не заперечувала проти розділу рухомого майна, залишивши за позивачем речі, про які він просив, не визнаючи при цьому позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину будинку по вул. Русакова, 86 в м. Донецьку.  
Надала заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначила, що їй на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2004 р. належить житловий будинок № 86 по вул. Русакова в м. Донецьку у відповідності  до ст. 57 Сімейного Кодексу України, так як будинок придбан в період шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто. Це підтверджується письмовими доказами (у т.ч. показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що він 19.08.2004 р. зайняв гроші ОСОБА_3 для придбання зазначеного будинку № 86 і саме ці гроші (тобто речі індивідуального користування, які ідентифікуються наданими до справи копіями купюр з їх серійними номерами, з надписами ОСОБА_8 та ОСОБА_9В.) в той же день був придбаний вказаний будинок № 86. Також цей факт підтверджується письмовою розпискою, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, а копія надана для приєднання до матеріалів справи). Також при розподілу спільного майна просила врахувати її тяжкий матеріальний стан та те, що вона сама утримує двох малолітніх дітей. Розмір аліментів, які вона одержує зовсім недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування її двох малолітніх дітей. (а.с. 77).  

Крім того, відповідачкою під час судового розгляду була надана зустрічна позовна заява (а.с. 69,78),  однак цей позов не був об’єднаний в одне провадження з первісним позовом, оскільки був поданий з порушенням вимог частини 1 ст. 123 ЦПК України, яка передбачає, що відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред’явити зустрічний позов.  

 Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.    Суд  сприяє  всебічному  і  повному  з'ясуванню   обставин справи:  роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки,  попереджує  про  наслідки  вчинення   або   невчинення процесуальних  дій  і  сприяє  здійсненню  їхніх  прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

 П. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. (із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.92 р., № 15 від 25.05.98 р.) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»  передбачає, що судам підвідомчі спори, пов’язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема, про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною).  

 Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловіку і дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і т.і.) самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

Згідно свідоцтва про одруження (а.с. 4), сторони по справі зареєстрували шлюб 16.11.2002 року.

Відповідно до рішення Пролетарського районного суду від 14 січня 2009 року шлюб між сторонами був розірваний. (а.с. 18).  

 У  відповідності  до  договору   купівлі-продажу   (а.с. 39), 19.08.2004 р., відповідачка ОСОБА_3 придбала  будинок № 86 по вул. Русакова в м. Донецьку тобто під час перебування в шлюбі.  

Як вбачається з положень частини 3 ст. 61 Сімейного Кодексу України  якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

 З показань допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, який доводиться дідусем відповідачки, вбачається, що ОСОБА_3 отримала від нього під розписку грошові кошти в розмірі 8147 грн., які витратила в той же день на придбання житлового будинку.  

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд  оцінює  докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед  встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.      

 Оглянута в судовому засіданні та надана відповідачкою копія розписки про позичання нею 19.08.2004 року 8147 гривень у ОСОБА_8 (а.с. 58), а також копії грошей (а.с.35), ще не свідчить, що про розписку знав позивач та що саме ці гроші були використані при придбанні спірного будинку, а з врахуванням пояснень сторін й характеру спору, суд не виключає можливості її складення в більш пізній термін.

 Крім того, суд критично ставиться до пояснень відповідачки в судовому засіданні, що позивач не приймав участі в купівлі будинку, а будинок був придбаний за її особисті кошти. Це ствердження спростовується довідкою про заробітну плату позивача – ОСОБА_1 (а.с. 36), який  з січня по грудень 2004 року (тобто в період придбання будинку) отримав грошові кошти в розмірі 10287 грн. 36 коп. та довідкою про заробітну плату відповідачки – ОСОБА_3 (а.с. 43),  яка за аналогічний період отримала 2728,99 грн..  

 Таким чином, пояснення позивача щодо придбання спірного будинку не спростовані в судовому засіданні наданими відповідачкою доказами, а тому суд не вбачає підстав для ствердження того, що спірний будинок був придбаний за кошти, що особисто належали ОСОБА_3. Відповідно для визнання житлового будинку № 86 по вул. Русаковій в м. Донецьку об’єктом особистої приватної власності правових підстав немає.

 У відповідності до  п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» підкреслено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 Сімейного Кодексу України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації  та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.  

Так, дії щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми сторонами вчинені не були, також жоден  з подружжя не погодився на отримання грошової компенсації.  

 Відповідно до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі мають право, зокрема, заявляти клопотання.

 Ч. 1 ст. 143 ЦПК України передбачає, що для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.  

 В судовому засіданні сторонам та їх представникам роз’яснювалося право на заявлення клопотання про призначення експертизи. Проте, таке клопотання заявлено не було.  

Без висновків експертизи в суду не має можливості визначити чи можливий поділ житлового будинку в натурі, як того просили в судовому засіданні позивач та його представник. Тому, суд вважає можливим поділити житловий будинок між сторонами на засадах спільної часткової власності.  

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.  

З ч. 1 ст. 61 ЦПК України вбачається, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.  

 Набуття спального меблевого гарнітуру вартістю 2 тис. грн., меблевої стінки вартістю 2 тис. грн., м’якої меблі вартістю 2 тис. грн., кухонної меблі вартістю 2 тис. грн., холодильника вартістю 1,7 тис. грн., телевізорів LG 2 шт. вартістю 2 тис. грн., відеокамери вартістю 2,2 тис. грн., пральної машинки вартістю 2 тис. грн., музикального центру вартістю 800 грн., пічки газової вартістю 600 грн., мікроволнової пічки вартістю 600 грн., DVD вартістю 400 грн., котла газового вартістю 2,5 тис. грн. в період шлюбу  в судовому засіданні сторони не заперечували.  

Однак відповідачка не погодилась  із запропонованою позивачем оцінкою спірного майна та запропонувала свою оцінку, а саме: спальний меблевий гарнітур – 2750 грн., меблева стінка – 1600 грн., м’яка мебель – 1200 грн., кухонна мебель – 1300 грн., холодильник – 2269 грн., 2 телевізори – 900 грн. кожний, відеокамера – 1400 грн., пральна машинка – 1819,01 грн., музикальний центр – 500 грн., піч газова – 680 грн., мікроволнова піч – 300 грн., DVD – 200 грн., котел газовий – 1500 грн.. З запропонованою відповідачкою оцінкою спірного майна  позивач погодився. Придбання холодильника, пічки газової, пральної машинки, кухні, м»якої меблі, меблевої стінки, спального гарнітуру підтверджено і копіями товарних та фіскальних чеків (а.с. 44, 60).  

 Згідно з положеннями ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зі змісту ч. 3 ст. 70 Сімейного Кодексу України вбачається, що за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти.  

 Суд з врахуванням того, що з відповідачкою проживають діти, вважає за можливе погодитися із запропонованим сторонами розділом спільного рухомого майна, виділивши ОСОБА_1 на його  прохання м’яку мебель, відеокамеру, телевізор, пральну машинку, мікроволнову піч загальною вартістю 5619,01 грн., а  ОСОБА_3 виділивши спальний меблевий гарнітур, меблеву стінку, кухонну мебель, холодильник, телевізор, музикальний центр, піч газову, DVD, котел газовий вартістю 11699 гривень, не стягуючи з відповідачки вартості виділеного майна в урахування часток.  

На підставі ст. 82 ЦПК України  суд вважає можливим звільнити відповідачку від сплати судових витрат.  

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 61, 82, 84, 88, 123, 143, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 60, 70, 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. (із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.92 р., № 15 від 25.05.98 р.) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»  суд -

В И Р І Ш И В:  

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна – задовольнити частково.  

Розділити майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та  ОСОБА_3.  

 Виділити ОСОБА_1 1\2 частину житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Русакова, 86 на засадах спільної часткової  власності.  

Виділити ОСОБА_3 1\2 частину житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Русакова, 86 на засадах спільної часткової  власності.  

Виділити ОСОБА_1 наступне майно: м’яку мебель вартістю 1200 грн., телевізор вартістю 900 грн., відеокамеру вартістю 1400 грн., мікроволнову піч вартістю 300 грн., пральну машинку вартістю 1819,01 грн., загальною вартістю 5619,01 грн., визнавши за ним право власності на це майно.  

Виділити ОСОБА_3 наступне майно: спальний меблевий гарнітур вартістю 2750 грн., кухонну мебель вартістю 1300 грн., холодильник вартістю 2269 грн., піч газову вартістю 680 грн., котел газовий вартістю 1500 грн., телевізор вартістю 900 грн., мебельну стінку вартістю 1600 грн., DVD вартістю 200 грн., музикальний центр вартістю 500 грн., загальною вартістю 11699 гривень, визнавши за нею право власності на це майно.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в судовому засіданні 30 квітня 2009 року. Повний текст рішення буде виготовлений 04 травня 2009 року.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області  через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя     /підпис/               ОСОБА_11  

Копія вірно

Суддя:                                                              Секретар:

Справа № 2-1031/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

(вступна та резолютивна частина)  

м. Донецьк                                                                                            30 квітня 2009 р.  

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:                                                                

головуючого судді                                Лебеденко С. В.  

при секретарі                                Крилової К.О.  

з участі позивача                                        ОСОБА_1  

представника позивача                                                       ОСОБА_2  

відповідача                                                          ОСОБА_3  

представників відповідача                                 ОСОБА_4, ОСОБА_5  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна -  

на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 61, 82, 84, 88, 123, 143, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 60, 70, 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. (із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.92 р., № 15 від 25.05.98 р.) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»  суд -

В И Р І Ш И В:  

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна – задовольнити частково.  

Розділити майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та  ОСОБА_3.  

 Виділити ОСОБА_1 1\2 частину житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Русакова, 86 на засадах спільної часткової  власності.  

Виділити ОСОБА_3 1\2 частину житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Русакова, 86 на засадах спільної часткової  власності.  

Виділити ОСОБА_1 наступне майно: м’які меблі вартістю 1200 грн., телевізор вартістю 900 грн., відеокамеру вартістю 1400 грн., мікроволнову піч вартістю 300 грн., пральну машинку вартістю 1819,01 грн., загальною вартістю 5619,01 грн., визнавши за ним право власності на це майно.  

Виділити ОСОБА_3 наступне майно: спальний меблевий гарнітур вартістю 2750 грн., кухонні меблі вартістю 1300 грн., холодильник вартістю 2269 грн., піч газову вартістю 680 грн., котел газовий вартістю 1500 грн., телевізор вартістю 900 грн., мебельну стінку вартістю 1600 грн., DVD вартістю 200 грн., музикальний центр вартістю 500 грн., загальною вартістю 11699 гривень, визнавши за нею право власності на це майно.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в судовому засіданні 30 квітня 2009 року. Повний текст рішення буде виготовлений 04 травня 2009 року.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області  через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                            С.В. Лебеденко