ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/781/17

04 липня 2017 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі: головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, в якому, з урахуванням уточнення до позовних вимог, просить суд зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за лютий 2017 року, виходячи з 10 мінімальних заробітних плат, відповідно до розміру визначеного статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач як суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області отримала суддівську винагороду за лютий місяць 2017 року в розмірі 18400,00 грн., що не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів" - 10 мінімальним заробітним платам та є порушенням гарантованого державою права на її належне матеріальне забезпечення, і зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В судове засідання позивач не з'явилася, просила справу розглядати у її відсутності.

Представник відповідача територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області в судове засідання не прибув з невідомих для суду причин, хоча про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлявся своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області в судове засідання не прибув, направив на адресу суду клопотання в якому зазначив, що при розгляді даної адміністративної справи покладається на думку суду та просить слухати справу без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 призначена на посаду судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області строком на п'ять років згідно Указу Президента України "Про призначення суддів" № 286/2012 від 24.04.2012 року.

Указом Президента України №564/2015 від 26 вересня 2015 року позивача переведено на роботу на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Відповідно до довідки відповідача від 10.04.2017 року № 137 судді Грицай К.М. за лютий 2017 року виплачено суддівську винагороду в розмірі 18400 грн. (а.с.9)

Позивач вважає, що розмір нарахованої та виплаченої за лютий місяць 2017 року суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів" - 10 мінімальним заробітним платам.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється Законом про судоустрій.

Згідно частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становив - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 статті 22 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення " Закону № 1402-VIII обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість, пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Судом встановлено, що інших механізмів визначення розміру суддівської винагороди та її виплати Закон №1402-VIII не містить.

Відповідно до частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ (далі Закон № 2453-VІ) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200,00 гривень.

Таким чином, законодавець і в Законі №2453-VIII, і в Законі №1402-VШ визначив застереження щодо регулювання суддівської винагороди виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів" та закріпив неможливість визначення розміру суддівської винагороди іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки станом на 01.01.2017 року позивач ще не проходила кваліфікаційне оцінювання судді, тому розмір суддівської винагороди повинен обраховуватись виходячи із розміру 10 мінімальних заробітних плат (10 х 3200 грн.) і дорівнювати 32000,00 грн.

Судом встановлено, що законодавець норми Закону № 2453-VIII та/або норми Закону № 1402-VШ щодо регулювання суддівської винагороди не змінив.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) відзначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Таким чином, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов'язком відповідача і повинно вирішуватись у встановленому законом порядку, оскільки є невід'ємним елементом гарантій незалежності суддів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 10.03.2011 року справі "Сук проти України" (Заява № 10972/05) вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним. (пункт 23).

У зв'язку з цим, право на отримання суддівської винагороди не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов'язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.

Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" (Лісабон, 10.07.1998 року) визначено, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 154 Закону №1402-VIII визначено, що територіальне управління є територіальним органом Державної судової адміністрації України. Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. (ч.1 ст.151 Закону №1402-VIII)

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку є порушення гарантованого державою права позивача на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, яке підлягає захисту шляхом задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167,256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов’язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області (46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 50, код ЄДРПОУ 26198838) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (46016, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) недоплачену суддівську винагороду за лютий 2017 року, виходячи з 10 мінімальних заробітних плат, відповідно до розміру визначеного ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя                                                                      Мартиць О.І.

копія вірна

Суддя                                                                                          Мартиць О.І.