Категорія 6.14
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року Справа № 2а-25183/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін
від прокурора - помічник прокурора м. Луганська
Петрова Г.В. (посвідчення від 01.07.2008 № 524)
від позивача – начальник відділу забезпечення надходження
та організаційної роботи по соціальному захисту інвалідів
Сизова М.П. (довіреність від 12.01.2009 № 1-12/30)
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 111842,55 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5234,58 грн.,
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2009 року Прокурор м. Луганська звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому просить стягнути з господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик» за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 111842,55 грн. та 5234,58 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що згідно із статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2008 році на підприємстві господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик» працювало два інваліда при нормативі 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 15.04.2009 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 5234,58 грн.
Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
З огляду на викладене та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:
а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;
б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;
г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Листом від 03 червня 2009 року за № 04/3 Брянківський міський центр зайнятості повідомив Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що господарче товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Практик» у 2008 році вакансій для інвалідів не надавало (арк. справи 5).
Вищезазначене свідчить, що відповідачем у 2008 році не виділялись та не створювались робочі місця для працевлаштування інвалідів і не вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів на посади у підприємстві, що є порушенням вимог статті 18 та статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
За розрахунком позивача (арк. справи 6) відповідач повинен був працевлаштувати у 2008 році 11 інвалідів (4% норматив при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу, – 282 особи), фактично не працевлаштовано 9 інвалідів, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2008 рік в сумі 111842,55 грн. (9 незайнятих інвалідами робочих місць х 12426,95 грн. – середня річна заробітна плата штатного працівника).
У відповідності із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, з а порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 117 календарних днів відповідачу нарахована пеня в сумі 5234,58 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 111842,55 грн. та 5234,58 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що прокурор та позивач відповідно до пунктів 30 та 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 03 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик» (ідентифікаційний код 21847746, місцезнаходження: 94100, м. Брянка, вул. Балтийська, буд. 1) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13396264, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Володарського, буд. 59, р/р 31218230700017 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач – Держбюджет м. Брянка, код 24048321, код платежу 50070000) за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 111842,55 грн. (сто одинадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні п’ятдесят п’ять копійок) та пеню в сумі 5234,58 грн. (п’ять тисяч двісті тридцять чотири гривні п’ятдесят вісім копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 09 листопада 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська