Категорія 6.9

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

27 жовтня 2009 року                                               Справа № 2а-25578/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі  

головуючого судді Чернявської Т.І.,  

при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,  

за участю сторін:

від позивача –       головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору

Харченко О.О. (довіреність від 21.05.2009 № 34-03/2333)

від відповідача –       не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську  

справу за адміністративним позовом  

Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення економічних санкцій в розмірі 219,06 грн.,

ВСТАНОВИВ:  

03 вересня 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення економічних санкцій в розмірі 219,06 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області 24.07.2009 проводилась перевірка магазину „Олімп” фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питання виконання суб`єктом господарювання припису від 19.06.2009 № 176 щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення планової перевірки. За результатами перевірки складено акт від 24.07.2009 № 147. На підставі вказаного акта 03.08.2009 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення № 181 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

У зв’язку з тим, що сума економічних санкцій фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 протягом десяти днів після надходження рішення від 03.08.2009 № 181 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не сплачена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

05 жовтня 2009 року позивач надав суду уточнення позовних вимог, згідно з якими просив стягнути з відповідача економічні санкції в сумі 219,06 грн. та зобов`язати відповідача виконати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 19.06.2009 № 176.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.  

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Законом України від 05.04.2007 № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі — органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із ст. 12 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення”  координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, ст. 8 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державний контроль за цінами відповідно до ст. 13 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.  

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами  є:

- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

- вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000      № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Абзацем першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи — державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819.  

Частиною 7 статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п’яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - це обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку, відповідно до частини 8 статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України від 05.04.2007 № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” за невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб’єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.  

Відповідно до ст. 14 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення” та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Пунктом 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

-  нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необгрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, — уся сума незаконно стягнутих коштів;

- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.

24 липня 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області  провела позапланову перевірку магазину „Олімп” фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо виконання суб`єктом господарювання припису щодо усунення порушень законодавства, виданого за результатами проведення планової перевірки (припис від 19.06.2009 № 176), за результатами якої складено акт за № 147 (арк. справи 3-4, 22).

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що підприємець не усунув порушення, зазначені в приписі від 19.06.2009 № 176, та на момент позапланової перевірки виявлено, що продовольчі товари регульованої групи реалізовувались із завищеною торгівельною надбавкою до оптово-відпускних цін. В результаті чого за період з 04.07.2009 по 24.07.2009 підприємцем реалізовано продовольчих товарів регульованої групи із завищеною торгівельною надбавкою на суму 921,60 грн., додаткова виручка від реалізації продовольчих товарів складає 73,02 грн. (арк. справи 5).

Акт від 24.07.2009 № 147 підписаний та отриманий підприємцем – ОСОБА_2 без зауважень.

На підставі акта перевірки від 24.07.2009 № 147 Державною інспекцію з контролю за цінами в Луганській області 03 серпня 2009 року винесено рішення за № 181 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 146,04 грн. та вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 73,02 грн. (арк. справи 6).

04 серпня 2009 року рішення від 03.08.2009 № 181 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та претензія були направлені на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком (арк. справи 6 зворотній бік).

Враховуючи те, що відповідач рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 03 серпня 2009 року № 181 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у встановленому порядку не оскаржив, внаслідок чого воно на момент розгляду справи є чинним та таким, що підлягає виконанню, а також те, що за час судового розгляду справи відповідач у добровільному порядку суму штрафу не сплатив, позовні вимоги про стягнення економічних санкцій визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.  

Також суд вважає такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про зобов`язання відповідача виконати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 19.06.2009 № 176 з огляду на таке.

Згідно із частиною 8 статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” припис, як письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, є обов`язковим для виконання у визначені строки, а право на звернення до суду з позовами про зобов`язання вчинити певні дії надано Державній інспекції з контролю за цінами в Луганській області підпунктом 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 27 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31118106700188 в ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач – Державний бюджет Марківського району, код 24046892, МФО 804013, код платежу 21081100) економічні санкції в сумі 219,06 грн. (двісті дев’ятнадцять гривень шість копійок).

Зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1)  виконати вимоги припису Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 19 червня 2009 року № 176 щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до  Донецького апеляційного адміністративного суду  через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова складена у повному обсязі 02 листопада 2009 року.

Суддя                     Т.І. Чернявська