Справа№22-ц- 3096/ 2006 р.                                                                  Головуючий 1 інст. Малихін О.Р.

Категорія: трудові                                                                                            Доповідач     Кіпенко І.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2006 р.                                       Судова колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого - Котелевець А.В., суддів   - Кіпенко І.С, Солодкова А.А., при секретарі   - Шушкевич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди, стягнення компенсації за не отриману заробітну плату, та про внесення запису про звільнення в трудову книжку,

встановила:

12 грудня 2005р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати в сумі 29880гр., стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди в сумі 2000гр., стягнення компенсації за не отриману заробітну плату, та про внесення запису про звільнення в трудову книжку.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона з 1.04.2004р. по 1.10.2004р., а потім з 10.09.2005р. працювала у відповідача продавцем. 18.11.2005 року її фактично звільнили, розрахунок проведений з нею не був, трудову книжку видав без запису про її звільнення. На обґрунтування розміру стягнення заробітної плати позивач вказувала, що середньомісячна заробітна плата складала 2900грн., яку вона не отримувала жодного разу.

Відповідач позов не визнав, вказавши, що дійсно позивачка працювала в нього за трудовим договором продавцем реалізатором, заробітна плата їй виплачувалась згідно договору і в повному обсязі.    18.11.2005 року ОСОБА_1 не вийшла на роботу, заяви про звільнення не подавала.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2006р. в задоволені позову відмовлено. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ДП «Судовий інформаційний центр» витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі ЗО грн.

ОСОБА_1 рішення Московського районного суду м. Харкова оскаржила в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 продавцем, з 1.04.2004р. за трудовим договором №НОМЕР_1 від 07.04.2004р., звільнена 1.10.2004р., за згодою сторін.     01.10.2005р. повторно прийнята на роботу до фізичної особи-

2

підприємця ОСОБА_2 , продавцем за трудовим договором №НОМЕР_2 від 1.10.2005р. Дані факти не заперечуються сторонами, та підтверджуються ксерокопією трудової книжки позивачки (а.с.5).

Відповідно до ч.З ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, районний суд правомірно виходив з тою, що позивачка не надала суду доказів того, що відповідач не виплачував їй заробітну плату за період її роботи в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в .2004р.- 2005р. , та що її заробітна плата складала 2900грн. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи містять ксерокопії відомостей про отримання заробітної плати працівниками, що працювали в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в .2004р., з яких вбачається, що заробітна плата, в тому числі і позивачки, за вказаний період складала 210грн.

З копії трудового договору №НОМЕР_2 від 1.10.2005р., вбачається, що сторони уклали даний трудовий договір, яким передбачено обов'язок фізичної особи-підприємця оплачувати працю Працівника у розмірі 332грн. Договір зареєстровано в Лутугинському районному центрі зайнятості Луганської області, за умовами договору трудова книжка знаходиться у Працівника. Позивачем не надано також доказів її звернення до позивача про розірвання трудового договору, тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовної вимоги, щодо зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про її звільнення.

В судовому засіданні судом 1 інстанції були розглянуті і інші позовні вимоги, в тому числі і щодо відшкодування моральної шкоди, досліджено надані докази, яким дана належна оцінка. Додані до апеляційної скарги ксерокопії, є документами внутрішнього користування підприємницької діяльності, особистими записами фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, які відображають бухгалтерський облік руху товару, його вартість та реалізацію. Надані ксерокопії не протирічать встановленим обставинам по справі щодо трудових відносин та оплати праці і висновків суду не спростовують.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що привели, або могли привести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК Україна, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2006р. залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.