Справа № 2-15\09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Васильєвої Л.М.
при секретарі – Шелестіній О.А.
з участю адвоката ОСОБА_1
за участі відповідача ОСОБА_2., представника відповідача ВАТ « Павлівське» Гостік Е.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 арбітражного керуючого ВАТ « Павлівське» ОСОБА_2, ВАТ « Павлівське» про витребування майна із чужого незаконного володіння, стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3. звернулась з позовом про витребування із чужого незаконного володіння автомобілів марки ЗІЛ 130 КС -2561 1984 року випуску, ГАЗ-53 1988 року випуску, ГАЗ-53 АЦ-4,
« Урал-4320», 1994 року випуску, КАМАЗ 5511, 1991 року випуску. Посилалась на те, що вказані автомобілі вона придбала на відкритих торгах 26.01.2006 року на Центральній універсальній біржі. Раніше вони належали ВАТ « Павлівське». 02.02.2006 року вона уклала договір схову з ПП
« Експотранс» на зберігання куплених нею автомобілів в с. Артемівка Чутівського району Полтавської області на території військового містечка.
24.04.2006 року вона уклала договір оренди на вищевказані автомобілі. Вартість орендної плати за автомобілі 15 000 грн. на місяць. Від ПП « Експотранс» вона дізнавалась що 24.04.2006 року вказані автомобілі були забрані з стоянки арбітражним керуючим ВАТ « Павлівське» ОСОБА_2. Вона та ПП. «Експотранс» неодноразово звертались до правоохоронних органів з метою повернення автомобілів від ВАТ « Павлівське», але до часу пред»явлення позову до суду автомобілі їй не повернуті. Зазначала, що у зв»язку з тим, що ОСОБА_2. незаконно забрав автомобілі, які їй належали , вона не змогла передати їх в оренду та не отримує доходи. Просила стягнути з ОСОБА_2. на її користь 120 000 грн. недоотриманої нею орендної плати, яка складає понесені нею матеріальні збитки. Зазначала, що неправомірними діями ОСОБА_2. їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в 50 000грн.
12 травня 2009 року позивач збільшила позовні вимоги, просила стягнути 540 000 грн. матеріальної шкоди, яка спричинена їй неповерненням вищевказаних автомобілів, а саме неможливості отримання за їхню оренду орендної плати по 15 000 грн. щомісячно з травня 2006року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
ОСОБА_2. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що до нього позовні вимоги не можуть бути пред»явлені бо діяв виключно в інтересах ВАТ « Павлівське» так як був призначений арбітражним керуючим. Зазначає, що він спочатку забрав два автомобілі ГАЗ-53 АЦ-4 та Ураз 4320, а потім йому запропонували працівники правоохоронних органів забрати третій автомобіль, КАМАЗ 5511. Вказані автомобілі ним були поміщені на охоронювану площадку ВАТ « Павлівське», але зараз вказана територія вже продана, а автомобілі залишились на цій площадці. Зазначав також, що наданий позивачем попередній договір про оренду автомобілів не може бути прийнятий судом до уваги бо він нотаріально не посвідчений.
Ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача було залучене ВАТ
« Павлівське», представник якого позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені ОСОБА_2.
Заслухавши сторони , дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач на прилюдних торгах на Центральній універсальній біржі, як фізична особа, придбала вищевказані автомобілі, що підтверджується протоколами проведення біржових торгів, договорами доручення та біржовими угодами від 26.01.2006 року. Вказані біржові угоди є чинним на час розгляду справи, що підтверджується Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.03.2009 року, якою рішення Октябрського районного суду м. Полтави по цивільній справі за позовною заявою ВАТ « Павлівське» до ОСОБА_3. про визнання недійсним правочинів ( купівлі-продажу спірних автомобілів) залишене без змін. Вказаним рішенням ВАТ «Павлівське» було відмовлено в визнанні правочинів з приводу купівлі-продажу спірних автомобілів позивачем ОСОБА_3 недійсними.
ОСОБА_2. та ВАТ « Павлівське» не заперечують того факту, що ними були поміщені три автомобілі ГАЗ-53 АЦ-4 , Ураз 4320, КАМАЗ 5511 на охоронювану стоянку ВАТ « Павлівське», що також підтверджується численним постановами про відмову в порушення кримінальної справи та актом прийому передачі автомобіля КАМАЗ 5511.
Із проведених перевірок правоохоронними органами за скаргами позивача, ВАТ «Павлівське» було достовірно відомо, що вказані автомобілі належать позивачеві, але ВАТ «Павлівське» не віддало та не запропонувало позивачеві забрати вказані автомобілі, а протягом майже трьох років оскаржувало правочини з приводу купівлі-продажу вказаних автомобілів і утримувало вказані автомобілі у себе.
Та обставина, що ВАТ « Павлівське» продало територію своєї охоронюваної стоянки, де зберігались автомобілі , а автомобілі залишились на тій території не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.
ВАТ « Павлівське» достовірно відомо, що вказані автомобілі їм не належать, утримувало їх у себе, а тому повинно нести відповідальність за них та зобов»язане повернути зазначені автомобілі позивачеві.
Позовні вимоги в частині витребування цих автомобілів із чужого незаконного володіння повинні бути задоволені, як пред»явлені до ВАТ « Павлівське», а не до ОСОБА_2., оскільки ОСОБА_2. вилучивши вказані автомобілі із стоянки діяв не в своїх власних інтересах, як фізична особа, а як представник ВАТ « Павлівське», арбітражний керуючий.
Щодо автомобілів марки ЗІЛ 130 КС-2562, 1984 року випуску та автомобіля ГАЗ-53, 1988 року випуску, то позивач не надав суду доказів, що вони перебувають у чужому незаконному володінні ВАТ « Павлівське», а тому в задоволенні вимог про витребування цих автомобілів у ВАТ «Павлівське» необхідно відмовити.
В підтвердження позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди позивач посилається на попередній договір оренди спірних транспортних засобів від 24 квітня 2006 року.
Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов»язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором.
Форма попереднього договору відповідає вимогам ст. 635, 799 ЦК України, бо тільки договори оренди транспортних засобів за участю фізичних осіб підлягають нотаріальному посвідченню. Позивач укладала попередній договір не як фізична особа, а як фізична особа суб»єкт підприємницької діяльності.
Як вбачається із наданого суду попереднього договору сторонами не був обумовлений строк укладення основного договору оренди і такий договір оренди не укладався, транспортні засобі на підставі акту прийому-передачі орендарю не передавались, а тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, яка полягає неотриманні позивачем орендній платі не можуть бути задоволені.
Не надано позивачем доказів того, що їй спричинена моральна шкода, а тому ці позовні вимоги не можуть бути задоволені.
При пред»явленні позову судом була відстрочена сплата судового збору до розгляду справи у суді.
Позивачем пред»явлні позовні вимоги на суму 540 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди, а отже сума судового збору, яка підлягає оплаті становить 1700 грн., тоді як позивачем сплачений судовий збір у сумі 120 грн. При таких обставинах підлягає стягненню з позивача на користь держави судовий збір у сумі 1580 грн.
Керуючись ст. 386, 387, 635, 799 ЦК України, ст.. 10, 11, 60, 88, 209-215 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Витребувати із чужого незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства «Павлівське» код ЄДРПОУ 13953115 автомобіля ГАЗ-53 АЦ-4, автомобіля « Урал-4320», 1994 року випуску, автомобіль КАМАЗ 5511, 1991 року випуску та передати їх ОСОБА_3
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1580 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, що подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Васильєва