Справа 2-1871/09

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 жовтня 2009  року  Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого                                   судді  Єрьоміна Д.О.,

при секретарі                                  Голда О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Макіїввугілля” про стягнення вихідної допомоги,  середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди, суд -  

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Макіїввугілля» про стягнення вихідної допомоги,  середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 1981 року він працював на підприємствах вугільної промисловості ДП «Макіїввугілля», з 23.10.1981 року він був прийнятий наказом № 687/к на ш-ту ім. «Батова» і звільнений 11.08.1984 року наказом № 530/к за власним бажанням, 31.08.1984 року поступив на роботу до шахти ім. «Орджонікідзе» та звільнений 04.07.1991 року за власним бажанням, а з 15.08.1991 року працював на ш-ті ім. «Чайкіно» та був звільнений за ст. 38 КзПП України в зв’язку з виходом на пенсію. Також позивач зазначив, що його безперервний трудовий стаж в вугільній промисловості становить більше 20 років і відповідно до п. 12.15 Галузевої Угоди між Мінтопенерго України , Держвуглепромом та галузевими  профспілками вигульної промисловості України він має право на виплату одноразової вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку. Однак у цій виплаті адміністрацією ВП шахти ім. «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля» йому було відмовлено. Вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що порушує його права. На підставі наведеного просив стягнути з ДП «Макіїввугілля» на його користь одноразову допомогу в зв’язку із виходом на пенсію в сумі 9738, 12 грн., стягнути з ДП «Макіїввугілля» на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 22722, 28 грн., стягнути з ДП «Макіїввугілля» на його користь моральну шкоду в сумі 2000 грн.

    Позивач – ОСОБА_1, в судове засіданні не з’явився про причини своєї неявки нічого суду не повідомив, але в матеріалах справи містить клопотання позивача, в якому просив справу розглядати у його відсутність, за участю його представника ОСОБА_2.

    Представник позивача – ОСОБА_2, підтримала заявлені позовні вимоги позивача в повному обсязі і просила суд стягнути з ДП «Макіїввугілля» на користь позивач одноразову допомогу в зв’язку із виходом на пенсію в сумі 9738, 12 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 22722, 28 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.. Також пояснила, що позивачем було пропущено строк звернення до суду щодо стягнення  одноразової  допомоги, оскільки позивач вже є людиною похилого віку та в зв’язку з його необізнаністю в правових питаннях.  

Представник відповідача - ДП «Макіїввугілля» в судове засіданні не з’явився, про причини неявки свого представника відповідач нічого суду не повідомив, заяв щодо розгляду справи у відсутність представника відповідача, або щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відповідач був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про що є підтвердження в матеріалах справи.

Суд, відповідно зі ст. 224 ЦПК України, вирішив можливим справу розглянути на підставі наявних в ній доказів у відсутність представника відповідача, який не з’явився, проти чого представник позивач не заперечував.

      Суд, вислухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи і дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       ОСОБА_1 працював у підземних умовах на підприємствах ДП „Макіїївугілля” з незначними перервами: з 23.10.1981 року по 11.08.1984 року,  з 31.08.1984 року по 04.07.1991 року, з 15.08.1991 року по 10.10.2008 року, звільнений 10.10.2008 року наказом 1024к від 10.10.2008 року за ст. 36 КЗПП України в зв’язку з переходом на пенсію за віком (а.с. 6-7). Згідно довідки відповідача середній заробіток ОСОБА_1 за останні 6 місяців перед звільненням становить 19476, 25 грн. (а.с.3)

      Згідно п.12.15  Галузевої Угоди між міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві праці  та соціальної політики України № 71 від 07.08.2001 року з наступними змінами та доповненнями,  працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності при першому його звільненні з підприємства, незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки, сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку,  але не менше трьох середньомісячних заробітків для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 20 років. Згідно п. 4.15 джерелом фінансування положень цієї угоди є кошти підприємств, отримані в результаті їхньої діяльності, кошти державної підтримки і позабюджетних джерел на ці цілі.

Відповідно до ст.15 Закону України „Про оплату праці” форми і системи оплати праці, умови запровадження та розміри надбавок доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

З огляду на наведені норми закону суд приходить до висновку, що згідно Галузевої угоди виплата таким працівникам одноразової допомоги при звільненні є обов’язковою   соціальною гарантією, при цьому її розмір відповідно до положень Галузевої угоди може бути вищим, ніж зазначено у п.12.15, але не меншим ніж три середньомісячних заробітки для працівників чоловічої статі, що мають стаж роботи у вугільній галузі понад 20 років. Виходячи з приписів п  4.15 Галузевої угоди, згідно яких джерелом фінансування положень цієї угоди є кошти підприємств, отримані в результаті їхньої діяльності, кошти державної підтримки і позабюджетних джерел на ці цілі, віднесення витрат з реалізації положень цієї Угоди на собівартість продукції або на прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства,  здійснюється у відповідності до чинного законодавства, в зв’язку з чим можна зробити висновок, що підприємство самостійно визначає джерело цих витрат та зобов’язане і має можливість вживати заходи щодо забезпечення наявності коштів, які витрачаються на зазначені цілі.  

З наведеного випливає, що  позивач, який має стаж роботи у вугільній галузі понад 20 років, звільняються вперше – ОСОБА_1 - в зв’язку  з входом на пенсію, має право на одноразову допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.

Суд вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи представника позивача про те, що його довірителю не було відомо про порушення його права на отримання одноразової допомоги, в зв’язку з необізнаності в правових питаннях, оскільки доказів на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з умовами  Галузевої Угоди, що відповідно до п.2 ст. 29 КЗПП України є обов’язком  власника або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що передбачений ст.233 КЗПП України тримісячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору пропущений з поважної причини та вважає можливим цей строк поновити.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що одноразова допомога при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який має право на отримання пенсії, та стаж роботи у галузі понад 20 років – у сумі трьох середньомісячних заробітку у сумі: на користь ОСОБА_1 – 9738, 12 грн.  

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя.

В зв’язку з чим, враховуючі принцип розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 500 грн. і вважає, що це становить справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку в порядку ст.117 КЗПП України задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності за ст.116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день його звільнення, згідно ст.117 КЗПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законом строки,    підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.1.3 розділу „1.Загальні положення”, та розділу ?.Фонд оплати праці”  Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом № 5 від 13.01.2004 року Державного комітету статистики України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713,  фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати,   додаткової заробітної плати, та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно п.п. 3.6  розділу  3  тієї ж Інструкції… одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством відноситься до інших  виплат, що не належать до фонду оплати праці,  у відповідності до Галузевої угоди є додаткової гарантією.  

Оскільки дана виплата не відноситься до фонду оплати  праці, то вона не є складовою нарахувань, що належать працівнику при звільненні  і підлягають виплаті відповідно до ст.. 116 КЗПП  України, з чого випливає, що  на таку виплату  не розповсюджується і дія ст..117 КЗПП України, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.  

Згідно ст..88 ЦПК України  з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 97, 38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.  

Керуючись ст.  10-11, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст.. 116, 117, 233, 234, 237-1 КЗПП України,  

В И Р І Ш И В :

     Поновити ОСОБА_1 строк звернення  до суду з позовом про стягнення  одноразової  допомоги.

 Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Стягнути  з Державного підприємства «Макііввугілля» на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу  при звільненні – 9738, 12 грн.,  моральну шкоду в розмірі – 500 грн., а всього 10 238, 12 грн..

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» у дохід держави судовий збір – 97, 38 грн., витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи -120 грн.  

     У стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1  –  відмовити.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України, а за заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення виготовлено суддею у нарадчій кімнаті в 1 – му примірнику.

    Суддя: