Справа № 2-а- 1558/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року Лебединський районний суд
Сумської області
в складі: головуючого - судді Подопригора Л.І.
при секретарі Єрмаковій Н.І.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Лимар О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2002-2009 роки
В с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської Ради мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
Відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ від 22.10.1993 року , йому, як учаснику бойових дій надано право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком в 2002 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2002 рік» встановлена з 1 квітня 2002 року в розмірі прожиткового мінімуму 47,30 грн. Сума разової допомоги повинна становити 236,50 грн. (47,30х5), отримано ним допомоги було лише 80 грн. грн. Сума недоплаченої допомоги складає 156,50 грн. Мінімальна пенсія за віком в 2003 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2003 рік» встановлена з 1 квітня 2003 року в розмірі 47,30 грн. Сума разової допомоги повинна становити 236,50 грн. (47,30 х5), отримано ним допомоги було лише 90 грн. грн. Сума недоплаченої допомоги складає 146,50 грн. Мінімальна пенсія за віком в 2004 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2004 рік» встановлена з 1 квітня 2004 року в розмірі 50 грн. Сума разової допомоги повинна становити 250 грн. (50 х5), отримано ним допомоги було лише 120 грн. Сума недоплаченої допомоги складає 130 грн. Мінімальна пенсія за віком в 2005 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлена з 1 квітня 2005 року в розмірі 332грн. Сума разової допомоги повинна становити 1660 грн. (332 х5), отримано ним допомоги було лише 250 грн. Сума недоплаченої допомоги складає 1410 грн. Мінімальна пенсія за віком в 2006 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлена з 1 квітня 2005 року в розмірі 359грн. Сума разової допомоги повинна становити 1795 грн. (359 х5), отримано ним допомоги було лише 280 грн. Сума недоплаченої допомоги складає 1545 грн. Мінімальна пенсія за віком в 2007 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлена з 1 квітня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму 410,06 грн. Сума разової допомоги повинна становити 2050,30 грн. (410,06х5), отримано ним допомоги було лише 280 грн. грн. Сума недоплаченої допомоги складає 1770,30 грн. Мінімальна пенсія за віком в 2008 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлена з 1 квітня 2008 року в розмірі прожиткового мінімуму 481 грн. Сума разової допомоги повинна становити 2405 (481х5) грн., отримано ним лише 310 грн. Сума недоплаченої допомоги складає 2095 грн. Мінімальна пенсія за віком в 2009 році згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлена з 1 квітня 2009 року в розмірі прожиткового мінімуму 544 грн. Сума разової допомоги повинна становити 2720 (544х5) грн., отримано ним лише 340 грн. Сума недоплаченої допомоги складає 2380 грн. За рішеннями Конституційного суду України № 6-рп2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними положення ст.. 29 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст.. 2 Закону України « про державний бюджет України на 2008 рік». Він звертався до відповідача з вимогою провести доплату разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2002-2000 роки, але відповідач йому в цьому відмовив, що і понудило звернутися до суду з позовом. Прохає суд визнати дії відповідача щодо відмови провести перерахунки виплати разової грошової допомоги як учаснику війни за 2002-2009 роки неправомірними та стягнути з відповідача 9633 грн. недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2002-2009 роки.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача вимоги не визнав та пояснив, що позивач відповідно до вимог Закону України» Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» має статус учасника бойових дій і відповідно до ст.. 12 цього закону має право на отримання до 5 травня щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Згідно ст.. 17 цього ж закону фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Одночасно й положення Конституції України ( ст.. 95) зазначають, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 2002 рік» виплата щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена в розмірі 80 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 10 квітня 2002 року. Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 2003 рік» виплата щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена в розмірі 90 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 09 квітня 2003 року. Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 2004 рік» виплата щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена в розмірі 120 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 12 квітня 2004 року. Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 2005 рік» виплата щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена в розмірі 250 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 08 квітня 2005 року. Згідно із Законом України « Про державний бюджет України на 2006 рік» виплата щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена в розмірі 250 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 07 квітня 2006 року. Згідно із Законом № 489-У від 19.12.2006 року « Про державний бюджет України на 2007 рік» виплата щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій встановлена в розмірі 280 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 10 квітня 2007 року. Стосовно виплати такої допомоги за 2008 рік, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 « Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» установлений розмір виплати такої допомоги в сумі 310 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 7 квітня 2008 року. Стосовно виплати такої допомоги за 2009 рік, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 прийнятої на виконання Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлений розмір виплати такої допомоги в сумі 340 грн. Саме ці кошти і були виплачені позивачеві 7 квітня 2009 року.
Тому відповідач вважає, що зі свого боку не порушило ніяких положень Конституції України та Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а управління діяло лише в межах повноважень наданих державою і не мало права встановлювати розмір зазначеної допомоги , а лише виплачує їх відповідно до розмірів встановлених Законом України « Про державний бюджет України » на відповідний рік.
Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Вислухавши сторони, дослідивши докази суд зазначає наступне.
Позивач відповідно до ст.5 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ від 22.10.1993 року є учасником бойових дій, що стверджується посвідченням серія АА № НОМЕР_1 виданого 28 лютого 2002 року (а.с.10). Згідно ст.. 12 цього ж Закону має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно ч.1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи , позивач не звертався до суду з заявами про перерахунок і виплату заявленої соціальної допомоги, щодо розміру якої був обізнаний. Крім, того норми законодавства , на які посилається позивач як на підставу своїх вимог , є загальновідомими та діяли у період отримання позивачем допомоги.
Відповідно ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоотриманої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2002-2007 роки з підстав пропуску строку звернення до суду.
Поважність причин пропущення строку позивачем не наведено і судом не встановлено.
Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до адміністративного суду 25 вересня 2009 року, позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2002-2007 роки не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України.
Розділом ІІ Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік», та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пунктом 20 внесені зміни в частину 5 ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і визначено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про Державний бюджет України». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 « Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено розмір щорічної разової допомоги учасникам бойових дій –310 грн. На виконання цього закону відповідачем 7 квітня 2008 року позивачці був виплачений такий розмір допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення розділу ІІ Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей вказаних вище законів, які визнані неконституційними.
Однак суд керується положенням ч.2 ст.152 Конституції України ( № 254к96-ВР від 28.06.1996), у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають цінність з дні ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Вказана судом стаття Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають цінність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно - правового акту ( яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв’язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
Ст.. 17-1 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги здійснюють до 5 травня в розмірах, передбачених ст..ст. 12-16 цього Закону. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто здійснюючи зазначену виплату до 5 травня в розмірах встановлених законом на час її здійснення ( хоча таким, що в подальшому визнано неконституційним), держава вважається такою, що виконала свої зобов’язання з цього приводу належно, відповідно до закону. Якщо особа не отримала взагалі будь-яких сум до 5 травня вона може отримати їх до 30 вересня відповідного року. Можливість звернення до 30 вересня полягає у відсутності спору щодо розміру отриманої суми, а стосується права особи отримання саме виплати, як такої взагалі, і не є строком для звернення до суб’єкта владних повноважень чи до суду щодо розгляду питань ( спору) щодо розміру вже здійсненої соціальної виплати. Таким чином суд надає оцінку виплаті здійсненій до рішенні Конституційного Суду України. Така виплата була проведена державою в особі відповідача позивачу 7 квітня 2008 року в розмірах визначених законом до визнання його неконституційним, то подальшого, після рішення Конституційного Суду України , перерахунку та доплати не може мати місце, з огляду на те, що виплата є одноразовою на рік, спір стосується виплати до 5 травня, його розміру, відсутності зворотної дії рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що здійснюючи виплату до 5 травня в розмірах визначених законом до відповідного рішення Конституційного Суду України, держава виконала свої вимоги в повному обсязі відповідно до положень закону.
Одночасно, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення на його користь недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік, оскільки дана виплата була проведена відповідно до вимог розділу ІІІ Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.03. 2009 року № 211, якими виплата щорічної разової допомоги для учасників бойових дій встановлена в розмірі 340 грн. Рішень Конституційного суду України, щодо неконституційності норм вищевказаних законів в цій частині немає.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що здійснюючи виплату до 5 травня в розмірах визначених законом до відповідного рішення Конституційного Суду України, держава виконала свої вимоги в повному обсязі відповідно до положень закону.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської Ради, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України. , виплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги за 2008 -2009 роки здійснені у встановленому законом порядку та розмірах, і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 4,8,14 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту », ст.ст. 6-14, 71, 99,100,159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В позовних вимогах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2002-2009 роки – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 6 листопада 2009 року.
Суддя