код суду 0555 Справа 2-А-1808/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Шигірт Ф.С.,
при секретарі Махоті О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації (далі по тексту УПСЗН) про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки,-
ВСТАНОВИВ:
26.08.2009 року позивач звернувся до суду з позовом зазначивши, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в УПСЗН. Згідно ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
УПСЗН за 2005, 2007, 2008 роки йому виплатило компенсації в сумах, які не відповідають вимогам ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак доплачувати решту відповідач відмовляється. Просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його доплатити недоплачені гроші в сумі 4020 грн.
В судове засідання позивач з'явився, підтримав позов та наполягав на його задоволенні. Суду пояснив, що йому в порушення вимог Закону виплачували у 2005, 2007 та 2008 роках по 75 гривень замість сум, кратних трьом мінімальним заробітним платам. Він був примусово державою направлений на ліквідацію наслідків аварії на електростанції і держава повинна компенсувати йому шкоду завдану здоров’ю шляхом щорічних виплат на оздоровлення в сумах передбачених спеціальним законом. Але фактично він отримує кошти в сумі 75 гривень на які ніякого оздоровлення отримати неможливо. Майже безкоштовну путівку до санаторія йому жодного разу не дали.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала пояснивши, що дійсно позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, перебуває на обліку в УПСЗН та відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі – Закон ) має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Однак на підставі ст.ст.62, 67 зазначеного Закону, роз'яснення порядку його застосування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Законів України що передбачають державний бюджет на 2005-2008 роки, щорічна допомога на оздоровлення зазначеній категорії громадян виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, виходячи з наявних фінансових можливостей, виплата проводилася на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” якою передбачена допомога на оздоровлення. Тому всі виплати, передбачені Законом № 796-ХІІ і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених цією Постановою.
Просила відмовити в задоволенні позову у зв'язку з тим, що позивач пропустив річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (категорія 3), перебуває на обліку в УПСЗН, що підтверджується посвідченням серії А № 091144 від 15.10.1992 р. (а.с.10). У зв'язку з цим позивач користується правами та пільгами, встановленими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон). Відповідно до вимог ст.48 цього Закону, йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Законами України розмір мінімальної заробітної плати передбачений у квітні 2005 року – 350 грн; у грудні 2007 року – 460 грн.; у лютому 2009 року – 605 грн. Таким чином, до виплати позивачу належало: у 2005 році – 1050 грн.; у 2007 році – 1380 грн., у 2008 році – 1815 грн., а всього за ці роки – 4245грн. Фактично позивач за ці роки отримав 75 х 3=225грн. Таким чином недоплата склала 4245 – 225 = 4020 грн.
При здійсненні розрахунків, суд на підставі Закону приймає до уваги суму мінімальної заробітної плати, яка була встановлена на час здійснення виплати відповідачем.
Посилання відповідача на ст.62 Закону №796-ХІІ, якою Кабінет Міністрів України уповноважено давати роз'яснення щодо порядку застосування даного Закону, судом не приймається, оскільки дана правова норма не надає права Кабінету Міністрів України змінювати встановлений Законом розмір виплат.
Закріплена статтею 67 Закону №796-ХІІ норма уповноважує Кабінет Міністрів України підвищувати розміри доплат в залежності від зміни індексу вартості життя та підвищення мінімальної заробітної плати. Вказані повноваження Кабінет Міністрів України не може використовувати з метою зменшення розміру виплат, встановлених Законом.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки ця постанова суперечить Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно ж до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для програм, пов'язаних з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 року № 936, розпорядником коштів по виконанню даних програм є органи соціального захисту населення, які здійснюють нарахування та виплати фізичним особам грошових коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Посилання відповідача на те, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах існуючих фінансових можливостей судом не приймається, оскільки факт відсутності коштів не є підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку виплатити допомогу у передбаченому законом розмірі.
Крім того, суд не застосовує позовну давність, оскільки вважає вимогу позивача про стягнення недоплаених коштів на оздоровлення пов’язаною з відшкодуванням шкоди завданої ушкодженням здоров’я.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача недоплачені кошти в сумі 4020 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки – задовольнити.
Визнати дії Управління Праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації по недоплаті ОСОБА_1 коштів на оздоровлення у 2005, 2007 та 2008 роках незаконними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки в сумі 4020 (чотири тисячі двадцять) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шигірт Ф.С.