Справа № 2-1036/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И  

28 квітня 2009 року                                                                                       м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді                                                         Лебеденко С.В.  

при секретарі                                                               Криловій К.О.  

за участю позивачів                                                    ОСОБА_1, ОСОБА_2  

представника позивачів                                             ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів та припинення права власності на частку в сумісному майні -  

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою  до відповідача, в обґрунтування якої зазначили, що по договору купівлі-продажу однокімнатної квартири від 12 липня 2005 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 позивачам належить 95\100, а відповідачу 5\100 часток даної квартири. Відповідач не виконав свого обов’язку по оплаті частки квартири по договору купівлі – продажу. Крім того, відповідач після року одноособового проживання в даній квартирі, привів її в нежилий, антисанітарний стан, не оплативши борги по комунальним послугам та поїхав з квартири  в липні 2006 року в невідомому напрямку. Оплата позивачами комунальних послуг за весь період володіння квартирою підтверджується квитанціями. Частка відповідача настільки мала, що не може бути виділена в натурі, в той же час спільне володіння та користування майном, у зв’язку з численими порушеннями відповідачем прав позивачів, неможливо. В теперішній час позивачі проводять ремонт та після його закінчення будуть проживати в квартирі постійно. Тому просили припинити право відповідача на користь позивачів на 5\100 часток однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з відповідача судовий збір, за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати позивачів на розшук відповідача через адресне бюро, частку відповідача в комунальних витратах 57 грн. 13 коп., моральну шкоду – 600 грн..

09.04.2009 року позивачі уточнили свої позовні вимоги, а саме просили припинити право відповідача на 5\100 частин однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить йому на підставі договору купівлі - продажу від 12.07.2005 року, визнати право власності на 5\100 частин однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1, стягнути з відповідача понесені позивачами в порядку регресу витрати в розмірі 236 грн., судовий збір – 51 грн., за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30, 00 грн., витрати позивачів на правову допомогу в розмірі 300 грн., витрати позивачів на розшук відповідача через адресне бюро -34,35 грн., частку відповідача у комунальних витратах – 57 грн. 13 коп., моральну шкоду – 600 грн., витрати позивачів по виклику відповідача через оголошення в пресі в розмірі 99 грн. (а.с. 50).  

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали уточнені позовні вимоги  та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом поміщення оголошення до газети. Про причину неявки до суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутністю  також не надходило.  

Суд, на підставі ст. 224 п.1 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим постановити рішення при заочному  розгляді справи.  

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши  матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

 Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

 Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стали власниками однокімнатної квартири АДРЕСА_3 в наступних частках: ОСОБА_1 – 95\100 частин, ОСОБА_4 – 5\100 частин. (а.с. 6).  

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_4 від 10.12.2008 року № 271 з 18.07.2005 р. по 30.07.2006 р. у вищевказаній  квартирі проживав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. В теперішній час ніхто не проживає. Житло знаходиться в нежитловому стані. (а.с. 20).  

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так,  свідок  ОСОБА_5, який був продавцем спірної квартири пояснив суду, що ОСОБА_4 не виконав своє зобов’язання щодо сплати  своєї частки  квартири, а виплата здійснювалась ОСОБА_1  

Цю обставину підтверджує також розписка від 18 вересня 2006 року відповідно до якої ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 в рахунок оплати 5 % від вартості квартири за адресою: АДРЕСА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 12 липня 2005 року 236 гривень. (а.с. 52).

Згідно ст. 151 Житлового кодексу громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов’язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

У відповідності з вимогами ст. 68 ЖК України наймач повинен своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Ствердження позивачів про оплату ними комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_6 підтверджується копіями відповідних квитанцій. (а.с. 32-36). Оскільки відповідач є співвласником квартири суд приходить до висновку про необхідність стягнення з нього оплати по комунальним послугам відповідно до його частки.  

Стаття 365 Цивільного кодексу України передбачає припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.  Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

 Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири частка відповідача складає лише 5\100 частин, відповідно є незначною і не може бути віиділена в натурі.  

Крім того, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.91 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.  

 Суд також приходить до висновку, що припинення права власності не завдасть відповідачу істотної шкоди, оскільки він самовільно покинув квартиру, місце його знаходження на теперішній час позивачам невідомо, перешкод у користуванні житловим приміщенням йому не чинилося, комунальні послуги він не сплачує, ремонт в квартирі не робить, тобто не ставиться до квартири, як до своєї власності. Крім того, з пояснень позивачів в судовому засіданні слідує, що ОСОБА_4 забезпечений іншою житловою площею.  

 Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону N 3261-IV (3261-15) від 22.12.2005).  

 Суд вважає, що моральна шкода позивачам дійсно була спричинена. Виразилася вона в тому, що позивачі, які є особами похилого віку, вимушені докладати значних зусиль для приведення квартири до житлового стану, внаслідок протиправних дій відповідача, що потребує значних матеріальних та моральних витрат. Крім того, у зв’язку з перенесеними хвилюваннями у позивачів загострилися хронічні хвороби, що підтверджується копіями медичних документів. Тому суд вважає можливим задовольнити заявлені позивачами вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 600 грн..  

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивачів понесені ними на правову допомогу, оскільки вони підтверджені документально, представник є фахівцем в галузі права, що підтверджено копією диплому, а також витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 51 гривень та сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, а також витрати пов’язані з поміщенням оголошення до газети в сумі 99 гривень та з розшуком відповідача в розмірі 34 грн. 35 коп.  

Аналізуючи вищенаведене та надані докази у їх сукупності приводить суд до висновку про те, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані та підлягають задоволенню.                                                                

Керуючись   ст.ст. 10, 11, 88,  209, 212, 214-215, 224  ЦПК України, ст.ст. 23, 365, 526 ЦК України, ст. ст. 64, 151  ЖК України Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.91 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів та припинення права власності на частку в сумісному майні -  задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5\100 частин однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 293 гривень 13 коп., моральну шкоду в розмірі 600 гривень, а також судові витрати в розмірі 514 гривень 35 коп., а  всього 1407 гривень 48 коп..

Відповідач може протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду, подати до Пролетарського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення.

 В разі залишення судом заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

                                                Суддя     /підпис/               ОСОБА_6  

Копія вірно

Суддя:                                                              Секретар: