Категорія 2.11.4
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року Справа № 2а-22926/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - юрист
Скорлупіна Н.В. (довіреність від 01.09.2009 № 3д/09)
Чернуха Г.П. (довіреність від 08.01.2009 № 1д/09)
від відповідача - старший державний податковий інспектор
юридичного відділу
Цуцков І.В. (довіреність від 13.08.2009 № 28040/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
кредитної спілки Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс»
до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 15 травня 2009 року № 0000591710/0,
ВСТАНОВИВ:
25 травня 2009 року кредитна спілка Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати недійним податкове повідомлення - рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 15 травня 2009 року № 0000591710/0, яким їй визначено податкове зобов’язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 641490,09 грн., у тому числі 213830,03 грн. – основний платіж, 427660,06 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви від 17 вересня 2009 року № 160 про зміну підстав адміністративного позову (арк. справи 43-45), позивач зазначив таке.
Акт перевірки від 15 травня 2009 року № 1085-171-26497707 не може бути належним доказом, тому що існує інший акт перевірки від 27 липня 2007 року № 1931/221-26497707 за той же самий перевіряємий період, в якому не встановлено порушень позивачем норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
Акт перевірки від 15 травня 2009 року № 1085-171-26497707 складений з порушенням процесуальних норм податкового законодавства та на підставі неналежних документів – акта перевірки від 27 липня 2007 року № 1931/221-26497707, довідки як складової частини акта, листа від 15 травня 2009 року № 115 про неможливість надання первинної бухгалтерської та фінансової документації та пояснень з приводу сплачених та повернутих відсотків на додаткові пайові внески членів КС ФСК «Капітал-Сервіс» від 10 липня 2007 року № 233. Висновки акта перевірки про наявність порушень та відповідно нарахована сума податкового зобов’язання в податковому повідомленні – рішенні від 15 травня 2009 року № 0000591710/0 не обґрунтовані та не підтверджені первинними документами, що є порушенням вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».
Для донарахування податку на доходи фізичних осіб на додаткові пайові внески відсутні законні підстави у зв’язку з відсутністю порушень підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.2.1, 9.2.3 та 9.2.4 пункту 9.2 статті 9, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки дохід члена кредитної спілки - «процент на додатковий пайовий вклад (внесок) - вклад до капіталу» - повинен оподатковуватися за спеціальною ставкою 5% починаючи з 01 січня 2010 року.
Враховуючи те, що податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб нараховані позивачу необґрунтовано - з порушенням порядку проведення та оформлення результатів перевірки (факт порушення та розрахунок не підтверджений первинними документами), за відсутності матеріальних норм права - з порушенням Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» , з не застосуванням принципу вирішення конфлікту інтересів на користь платника податків - порушення Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач податкове повідомлення - рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 15 травня 2009 року № 0000591710/0, яким йому визначено податкове зобов’язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 641490,09 грн., у тому числі 213830,03 грн. – основний платіж, 427660,06 грн. – штрафні (фінансові) санкції, вважає необґрунтованим та не законним.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 17 липня 2009 року № 24918/10 (арк. справи 31-33). У запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав.
14 травня 2009 року згідно із пунктом 8 частини 6 статті 111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та на підставі наказу Алчевської державної податкової інспекції Луганської області від 13 травня 2009 року № 116 «Щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки» проведено позапланову виїзну документальну перевірку кредитної спілки «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року.
Перевірка проводилась з використанням даних, відображених в акті перевірки від 27 липня 2007 року № 1931/221-26497707, та даних, відображених у довідці як складовій частині акта від 23 липня 2007 року № 70-171-26497707, оскільки згідно з листом кредитної спілки «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» від 14 травня 2009 року № 115 надання первинної бухгалтерської та фінансової документації за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року виявилось неможливим через викрадення бухгалтерської та фінансової документації за період з 2004 року по 01 серпня 2006 року та пошкодження бухгалтерської документації, яка знищена шляхом зпалення у зв’язку з непридатністю за актом від 20 березня 2009 року, складеним кредитною спілкою «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс».
Позаплановою виїзною документальною перевіркою було встановлено, що податок з доходів фізичних осіб на суму нарахованих та виплачених доходів у вигляді процентів на додаткові пайові внески членів кредитної спілки «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» не нараховувався та не сплачувався, чим порушено підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункт 9.2.1 пункту 9.2 статті 9, підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункт 9.2.4 пункту 9.2 статті 9, абзац «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». В результаті проведеної перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2006 -2007 роки у сумі 213830,03 грн., у тому числі за: - III квартал 2006 року - 108163,12 грн. (832024,00 грн. х 13 % = 108163,12 грн.) - IV квартал 2006 року - 79870,96 грн. (614 392,00 грн. х 13 % = 79870,96 грн.) - I квартал 2007 року – 25795,95 грн. (171973,00 грн. х 15 % = 25795,95 грн.). Згідно з підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до кредитної спілки «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» застосовані штрафні санкції з податку з доходів фізичних осіб у сумі 427 660,06 грн.
В обґрунтування правомірності визначення податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб відповідач зазначив, що відповідно до положень підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону, оскільки призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на 2005 рік дії підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки (визначення терміну «проценти» наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна і до процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит). Саме процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки, стосуються і зміни, внесені Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» до Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування таких процентів, починаючи з 1 січня 2010 року.
Виходячи із зазначеного та відповідно до положень підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» , відповідач вважає, що доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок (передбачені пунктом 3 статті 21 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» ), оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (13 % - 2006 рік, 15 % - 2007 рік).
Призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.
Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» проценти, нараховані на пайові внески членів кредитних спілок, обкладаються податком з доходів фізичних осіб при їх виплаті та за її рахунок за ставкою, визначеною в пункті 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому позов є необґрунтованим і просить відмовити у його задоволенні повністю.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 17 липня 2009 року № 24918/10.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2009 року згідно із пунктом 8 частини 6 статті 111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та на підставі наказу Алчевської державної податкової інспекції Луганської області від 13 травня 2009 року № 116 «Щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки» проведено позапланову виїзну документальну перевірку кредитної спілки «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт від 15 травня 2009 року № 1085-171-26497707 (арк. справи 9-16).
Позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено, що податковим агентом – кредитною спілкою «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс», не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 213830,03 грн., чим порушено підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункт 9.2.1 пункту 9.2 статті 9, підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункт 9.2.4 пункту 9.2 статті 9, абзац «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта п озапланової виїзної документальної перевірки від 15 травня 2009 року № 1085-171-26497707 Алчевська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області податковим повідомленням-рішенням від 15 травня 2009 року № 0000591710/0 визначила кредитній спілці «Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» податкове зобов’язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в сумі 641490,09 грн., у тому числі 213830,03 грн. – основний платіж, 427660,06 грн. – штрафні (фінансові) санкції (арк. справи 8).
Згідно з пунктом 7.2. статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до Закону.
З вищезазначеного випливає, що термін «вклад (внесок)» використовується як щодо вкладу/внеску на депозит кредитної спілки, так і вкладу/внеску на пайові внески членів кредитної спілки.
При застосуванні цієї норми слід також враховувати, що згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2. пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.
Враховуючи, що законодавець використовує терміни «процент на вклад/внесок» як щодо виплат на депозитні рахунки, так і щодо доходів на вклади/внески до кредитної спілки, з норми підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» випливає, що застосування положення підпункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинено і не застосовується.
Також зазначену позицію можна простежити і у інших нормативних положеннях Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.
Однак, дію підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зупинено у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із Законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік».
Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» були внесені зміни до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме підпункт «в» після слів «неприбутковими організаціями» доповнено словами «(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)». Але ці зміни згідно із Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» набувають чинності з 01 січня 2005 року.
З 01 січня 2005 року оподаткування такої плати (процентів) на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитних спілок, здійснюється на підставі спеціальної норми, що міститься у абзаці 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
Стаття 9 цього Закону визначає оподаткування процентів, де у підпункті 9.2.1 та підпункті 9.2.2 пункту 9.2 даної статті зазначено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції Закону України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.
З зазначених положень слідує таке, що до 01 січня 2005 року виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) не оподатковувалася у зв’язку з тим, що кредитна спілка була нарівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків, а з 01 січня 2005 року таку привілею виключено, проте цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (пункт 7.2), що у правозастосуванні пов’язаний з пунктом 9.2, який відповідно до підпункту 22.1.4 в частині оподаткування процентів набуває чинності з 01 січня 2010 року; відповідно до підпункту 22.1.4 проценти на вклад до небанківської фінансової установи будуть оподатковуватися з 01 січня 2010 року.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що норми абзацу 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» розповсюджуються на вклад, на проценти, на пайові внески членів кредитної спілки. Враховуючи положення підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», застосування положення пункту 7.2 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинені та не застосовуються до 2010 року.
Аналогічна позиція міститься і у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 08 червня 2005 року № 06-10/10-672.
Беручи до уваги викладене, виплата відсотків на додаткові пайові внески без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб повністю відповідає вимогам Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому донараховувати позивачу податкові зобов’язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 131,42 грн. у відповідача не було підстав.
Оскільки відсутні порушення податкового законодавства з боку позивача за операціями з виплати відсотків на додаткові пайові внески, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 427660,06 грн. згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і не тільки визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 15 травня 2009 року № 0000591710/0, а й скасувати його.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 15 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 15 травня 2009 року № 0000591710/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь кредитної спілки Фінансово-кредитна компанія «Капітал-Сервіс» (ідентифікаційний код 26497707, місцезнаходження: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Гагаріна, буд. 24) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 20 жовтня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська