ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 927/1152/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),

суддів:Катеринчук Л.Й.,

Куровського С.В.,

розглянувши касаційні скарги гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради,

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року,

на ухвалуГосподарського суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року,

у справі№ 927/1152/15,

за заявоюДержавної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (м. Чернігів),

доЗакритого акціонерного товариства "Інтерліс" (м. Чернігів),

провизнання банкрутом,-

за участю представників:

від ОСОБА_4: ОСОБА_5 - представник (Договір про надання правової допомоги від 26.07.2016 року); від Чернігівської міської ради: Малай А.В.. - представник (довіреність №1-28/653 від 12.06.2017 року);

представники інших учасників судового провадження не з'явились.

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року, за заявою Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі за текстом - ДПІ у м. Чернігові), порушено провадження у справі № 927/1152/15 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Інтерліс" (далі за текстом - ЗАТ "Інтерліс"); визнано вимоги ДПІ у м. Чернігові до боржника в розмірі 657 691 грн. 55 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7, інше.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року у справі № 927/1152/15 (суддя - Сидоренко А.С.) визнано грошові вимоги наступних кредиторів, з включенням їх до Реєстру вимог кредиторів, зокрема: Чернігівської міської ради в сумі 1 126 851 грн.76 коп., з яких 1 124 095 грн. 76 коп. - 3 черга, 2 756 грн. 00 коп. -1 черга; гр. ОСОБА_4 в сумі 5 272 188 грн. 36 коп., з яких 5 256 754 грн. 76 коп. - 4 черга, 15 433 грн. 60 коп. - 1 черга, інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15 (головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Іоннікова І.А., Верховець А.А.) апеляційні скарги гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року у справі № 927/1152/15 (в частині кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради) залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що ухвала місцевого господарського суду від 18.01.2017 року в оскарженій частині відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, гр. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15 (в частині визнання грошових вимог Чернігівської міської ради у сумі 1 124 095 грн. 76 коп. та включення їх до Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" у 3 чергу); прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Чернігівській міській раді у визнанні заявлених грошових вимог до боржника у сумі 1 124 095 грн. 76 коп. та включення їх до Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" у 3 чергу. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 5, 10 14, 41, 288 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, Чернігівська міська рада звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року (в частині визнання кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 в сумі 5 272 188 грн. 36 коп.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15; прийняти нове судове рішення, яким касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити; відмовити у визнанні грошових вимог гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс" в сумі 5 272 188 грн. 36 коп. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційні скарги гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради прийнято до провадження, об'єднано в одне касаційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням №08.03-04/2570 від 04.07.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2017 року, у в'язку з відпусткою судді Удовиченка О.С., для розгляду справи № 927/1152/15 було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Куровський С.В.

Представник гр.ОСОБА_4, в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримав вимоги заявленої касаційної скарги, з підстав вказаних в ній; просив Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15 (в частині визнання грошових вимог Чернігівської міської ради у сумі 1 124 095 грн. 76 коп. та включення їх до Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" у 3 чергу); прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Чернігівській міській раді у визнанні заявлених грошових вимог до боржника у сумі 1 124 095 грн. 76 коп. та включення їх до Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" у 3 чергу. Поряд з цим, представник скаржника перечив проти вимог та доводів касаційної скарги Чернігівської міської ради, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Водночас, представник Чернігівської міської ради в судовому засіданні господарського суду касаційної інстанції, повністю підтримав заявлені вимоги, з підстав вказаних у касаційній скарзі; просив Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року (в частині визнання кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 в сумі 5 272 188 грн. 36 коп.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15; відмовити у визнанні грошових вимог гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс" в сумі 5 272 188 грн. 36 коп. При цьому, представник міської ради заперечив проти вимог та доводів касаційної скарги гр. ОСОБА_4 з підстав їх необґрунтованості.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга гр. ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга Чернігівської міської ради не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року, за заявою ДПІ у м. Чернігові, порушено провадження у справі № 927/1152/15 про банкрутство ЗАТ "Інтерліс"; визнано вимоги ДПІ у м. Чернігові до боржника в розмірі 657 691 грн. 55 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В., інше.

18.01.2016 року, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, оприлюднено оголошення (№ 27322) про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Інтерліс".

17.02.2016 року, в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Чернігівська міська рада звернулась до місцевого господарського суду з Заявою про визнання грошових вимог до боржника - ЗАТ "Інтерліс", у сумі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких: 1 560 321 грн. 64 коп. - заборгованість по сплаті орендної плати та 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції.

Під час розгляду вказаної вище Заяви, місцевий господарський суд встановив наступне.

11.12.2002 року між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та ЗАТ "Інтерліс" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки.

За умовами цього Договору, Орендодавець передає, а Орендар бере у довгострокову оренду земельні ділянки, згідно з рішенням сесії Чернігівської міської ради від 12.09.2002 року, що знаходяться за адресою: 1) АДРЕСА_1, площею 44 990 кв.м. (цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення - обробка деревини та виробництво виробів з деревини); 2) АДРЕСА_2, площею 21 080 кв.м. (цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення - обробка деревини та виробництво виробів з деревини).

Орендар зобов'язався вносити орендну плату на рівні земельного податку до 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок, визначений податковою інспекцією у м. Чернігові (п. 1.1., 3.1 Договору оренди). За невиконання або неналежне виконання Договору кожна із сторін несе перед іншою стороною відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 6 Договору оренди).

Відповідно до умов п.2.1, Договір оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року укладений строком на 25 років.

08.01.2009 року між Чернігівською міською радою та ЗАТ "Інтерліс" було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки, якою внесені зміни в частині встановлення розміру орендної плати, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі.

У зв'язку з неналежним виконанням ЗАТ "Інтерліс" (Орендарем), взятих на себе за Договором оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року зобов'язань, утворилась заборгованість по орендній платі за землю в сумі 1 907 418 грн. 31 коп., з яких: 1 906 306 грн. 19 коп. - орендна плата та 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року у справі № 927/1152/15 визнано грошові вимоги Чернігівської міської ради до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких 1 560 321 грн. 64 коп. - заборгованість по сплаті орендної плати за основним платежем та 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції; включено до Реєстру вимог кредиторів вимоги Чернігівської міської ради до боржника у розмірі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких 1 560 321 грн. 64 коп. (4 черга) та 1 112 грн. 12 коп. (6 черга), а також 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 року у справі № 927/1152/15, за результатами попереднього засідання, затверджено Реєстр вимог кредиторів на суму 2 226 382 грн. 78 коп., до якого включені вимоги:

- ДПІ у м. Чернігові в сумі 657 691 грн. 55 коп. (3 черга);

- Чернігівської міської ради у сумі 1 561 433 грн. 76 коп., з яких: 1 560 321 грн. 64 коп. (4 черга); 1 112 грн. 12 коп. (6 черга); 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга);

- Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в сумі 4 501 грн. 47 коп. (6 черга).

25.04.2016 року гр. ОСОБА_4 до місцевого господарського суду було подано Заяву про визнання грошових вимог до ЗАТ "Інтерліс" в сумі 5 256 804 грн. 82 коп., що становить заборгованість по поверненню зворотної фінансової допомоги.

09.06.2016 року гр. ОСОБА_4, до господарського суду першої інстанції, подана Заява про виправлення арифметичної помилки, яка була допущена ним при здійсненні розрахунку суми грошових вимог до боржника, за якою сума грошових вимог до боржника становить 5 256 754 грн. 76 коп. (згідно доданого розрахунку).

Під час розгляду Заяви гр. ОСОБА_4 про визнання грошових вимог до ЗАТ "Інтерліс", місцевим господарським судом було встановлено, що між боржником - ЗАТ "Інтерліс" та гр. ОСОБА_4 було укладено декілька Договорів позики (зворотної фінансової допомоги):

- від 25.11.2004 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 100 000 грн. 00 коп., та строком користування до 25.11.2014 року;

- №1 від 03.02.2005 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 1 000 000 грн. 00 коп. та строком користування до 03.02.2015 року;

- №7-к від 23.08.2006 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 3 000 000 грн. 00 коп. та строком користування до 23.08.2014 року;

- від 02.08.2010 року, з сумою позики (зворотної фінансової допомоги) - 2 000 000 грн. 00 коп. та строком користування до 02.08.2015 року.

За умовами вказаних вище Договорів позики, позика надається шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок ЗАТ "Інтерліс"; оплати гр. ОСОБА_4 послуг та/або майна, що поставляються ЗАТ "Інтерліс", з наступним оформленням Акту звірки, де вартість оплачених послуг/майна визнаються сторонами боргом за Договором; внесенням гр. ОСОБА_4 готівки в касу ЗАТ "Інтерліс". Відповідно до п. 3.1-3.2 Договорів позики, будь-які кошти перераховані або внесені в касу ЗАТ "Інтерліс" від гр. ОСОБА_4 протягом дії Договорів, незалежно від призначення платежу, можуть бути визнані сторонами боргом за цими Договорами.

На підтвердження заявлених грошових вимог до ЗАТ "Інтерліс", гр. ОСОБА_4 до місцевого господарського суду були надані: Акти звірки взаєморозрахунків за вказаними вище Договорами позики (зворотної фінансової допомоги); виписки ПАТ "Марфін Банк" по особовому рахунку №26204400011 (за період з 01.10.2004 року по 08.09.2011 року) та по особовому рахунку №26200000020294980 (за період з 01.10.2004 року по 21.06.2012 року); квитанції до прибуткового касового ордера: №79 від 02.06.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., №80 від 07.06.2010 року на суму 110 000 грн. 00 коп., №81 від 14.06.2010 року на суму 120 000 грн. 00 коп., №82 від 17.06.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., №83 від 24.06.2010 року на суму 130 000 грн. 00 коп., №84 від 01.07.2010 року на суму 125 000 грн. 00 коп., №85 від 02.08.2010 року на суму 138 000 грн. 00 коп., №86 від 06.08.2010 року в розмірі 143 000 грн. 00 коп., №87 від 20.08.2010 року на суму 135 000 коп. 00 коп., №88 від 09.09.2010 року на суму 130 000 грн. 00 коп., №89 від 17.09.2010 року на суму 125 000 грн. 00 коп., №90 від 10.11.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., №91 від 22.11.2010 року на суму 130 000 грн. 00 коп., №92 від 16.12.2010 року на суму 140 000 грн. 00 коп., - на загальну суму 1 846 000 грн. 00 коп.

Водночас, господарським судом було встановлено, що в провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходилась справа №16/151б/55б про банкрутство ЗАТ "Інтерліс", порушена ухвалою від 01.07.2010 року; оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Інтерліс" опубліковано в газеті "Голос України" від 06.08.2010 року за №145; 26.10.2010 року, за результатами попереднього засідання справи №16/151б/55б, визнані грошові вимоги гр. ОСОБА_4 в сумі 191 893 грн. 28 коп. (4 черга); ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року у справі №16/151б/55б було затверджено Мирову угоду.

Грошові вимоги гр. ОСОБА_4 у справі №16/151б/55б в сумі 191 893 грн. 28 коп. підтверджувались Меморіальними ордерами за № 949 від 24.03.2008 року, № 2142 від 29.12.2008 року, № 2139 від 29.12.2008 року, №2140 від 29.12.2008 року, №2141 від 29.12.2008 року, №2408 від 30.09.2009 року, №2409 від 30.09.2009 року, №2410 від 30.09.2009 року, №2912 від 19.03.2010 року, №2911 від 19.03.2010 року, №2913 від 19.03.2010 року.

За висновком місцевого господарського суду, розмір грошових вимог гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс", що були підтверджені банківськими виписками та виникли після порушення справи №16/151б/55б, становить 861 455 грн. 09 коп., розмір грошових вимог, що були підтверджені Квитанціями до прибуткового касового ордеру (після порушення справи про банкрутство) становить 1 206 000 грн. 00 коп., на загальну суму - 2 067 455 грн. 09 коп.

При цьому, господарським судом першої інстанції встановлено, що гр. ОСОБА_4, відправлено Заяву з грошовими вимогами до ЗАТ "Інтерліс" 21.04.2016 року, тобто з пропущенням встановленого ст. 23 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тридцятиденного строку (останній день заявлення вимог кредиторами - 17.02.2016 року).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року у справі № 927/1152/15 визнано вимоги гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс" у розмірі 2 067 455 грн. 09 коп. та включено їх до Реєстру вимог кредиторів (6 черга), які погашаються у ліквідаційній процедурі, а також включено 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір (1 черга); решту вимог гр. ОСОБА_4 у розмірі 3 189 299 грн. 67 коп. відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 927/1152/15 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року та 21.06.2016 року у справі № 927/1152/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 року касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016 року та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 року у справі № 927/1152/15 скасовано; справу № 927/1152/15 (в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради) передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області. При цьому, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що господарські суди попередніх інстанцій, під час розгляду грошових вимог заявлених Чернігівською міською радою до ЗАТ "Інтерліс", не встановили періоду виникнення заборгованості по орендній платі, момент виникнення зобов'язання зі сплати орендної плати, не дослідили правильність нарахувань за основним зобов'язанням та штрафних санкцій, не надали належної правової оцінки як вимогам Чернігівської міської ради та і ДПІ у м. Чернігові, з урахуванням періоду та природи виникнення грошових вимог, що були предметом розгляду у справі № 927/1152/15.

Крім цього, Вищий господарський суд України вказав на те, що, приймаючи оскаржені судові акти, в частині розгляду грошових вимог, заявлених гр. ОСОБА_4, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили на якому саме Договорі позики ґрунтувалися грошові вимоги гр. ОСОБА_4, в якій частині визнані місцевим господарським судом та внесені до Реєстру вимог кредиторів, а також умови та фактичне виконання Мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року у справі №16/151б/55б. При цьому, господарські суди належним чином не дослідили та не надали належної правової оцінки доказам, поданим гр. ОСОБА_4, у підтвердження заявлених грошових вимог, зокрема Випискам за особовими рахунками гр. ОСОБА_4, підписаним безпосередньо заявником (в розумінні приписів ст.ст.34, 36 ГПК України); не скористалися правом наданим господарським судам нормами ст.ст.38, 41 ГПК України, щодо отримання інформації та доказів від контролюючих органів про фактичне проведення між гр.ОСОБА_4 та ЗАТ "Інтерліс" фінансових операцій та, у разі неможливості встановити дійсний обсяг грошових зобов'язань, призначення відповідної судової експертизи, а також не було встановлено фактичну дату звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника.

Під час нового розгляду справи № 927/1152/15 (в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4 та Чернігівської міської ради), господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Заява Чернігівської міської ради про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 1 561 433 грн. 76 коп. (1 560 321 грн. 64 коп. - основна сума заборгованості, 1 112 грн. 12 коп. - штрафні санкції) та 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір, обґрунтована наявністю заборгованості по сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2012, 2014 та 2015 роки. Згідно пояснень кредитора від 06.12.2016 року, розмір заборгованості ЗАТ "Інтерліс" по сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2012, 2014 та 2015 роки складає 1 124 095 грн. 76 коп.

Поданими Чернігівською міською радою та Об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області документами підтверджується факт подання боржником податкових декларацій з плати за землю в електронному вигляді за 2012 рік - 04.04.2013 року, за 2014 рік - 26.01.2015 року, за 2015 рік - 23.01.2015 року.

За висновками господарських судів попередніх інстанцій, зобов'язання по сплаті орендної плати за 2012, 2014, 2015 роки виникли у ЗАТ "Інтерліс" до порушення провадження у цій справі та, відповідно до поданих декларацій, сума заборгованості по сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2012, 2014 та 2015 роки є узгодженою та становить 1 124 095 грн. 76 коп.

При цьому, господарськими судами встановлено, що ДПІ у м. Чернігові, при зверненні до місцевого господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Інтерліс", були заявлені безспірні грошові вимоги в частині заборгованості по сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2013 рік в сумі 345 984 грн. 55 коп.

В частині розгляду грошових вимог заявлених гр. ОСОБА_4 в сумі 5 256 754 грн. 76 коп. (з урахуванням Заяви про виправлення арифметичної помилки від 09.06.2016 року) та 2 756 грн. 00 коп. (судовий збір), господарськими судами першої та апеляційної інстанції, під час нового розгляду, встановлено наступне.

Грошові вимоги гр. ОСОБА_4 (за Заявою від 25.04.2016 року) підтверджені оригіналами квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 1 846 000 грн. 00 коп. (№ 79 від 02.06.2010 року, № 80 від 07.06.2010 року, № 81 від 14.06.2010 року, № 82 від 17.06.2010 року, № 83 від 24.06.2010 року, № 84 від 01.07.2010 року - за Договором позики № 7-к (зворотної фінансової допомоги) від 23.08.2006 року) та № 85 від 02.08.2010 року, № 86 від 06.08.2010 року, № 87 від 20.08.2010 року, № 88 від 09.09.2010 року, № 89 від 17.09.2010 року, № 90 від 10.11.2010 року, № 91 від 22.11.2010 року, № 92 від 16.12.2010 року - за Договором позики (зворотної фінансової допомоги) від 02.08.2010 року). Крім того, факт виконання взятих на себе зобов'язань за Договорами в частині надання позики, у т.ч. і шляхом оплати послуг та майна, підтверджений виписками ПАТ "МАРФІН БАНК" (засвідчені штампом та підписом службової особи банківської установи) по особовим рахункам кредитора № 26204400011 за період з 01.10.2004 року по 08.09.2011 року та № 26200000020294980 за період з 01.10.2004 року по 21.06.2012 року, що, також, відображено у Актах звірок взаємних розрахунків: за період з 01.11.2004 року по 31.12.2012 року (за Договором позики від 25.11.2004 року, сума заборгованості станом на 31.12.2012 року - 53 600 грн. 00 коп.); за період з 01.01.2005 року по 31.12.2012 року (за Договором позики № 1 від 03.02.2005 року, сума заборгованості станом на 31.12.2012 року - 979 448 грн. 62 коп.); за період з 01.08.2006 року по 31.12.2012 року (за Договором позики № 7 від 23.08.2006 року, сума заборгованості станом на 31.12.2012 року - 2 286 879 грн. 08 коп.); за період з 01.08.2010 року по 31.12.2012 року (за Договором позики від 02.08.2010 року, сума заборгованості станом на 31.12.2012 року - 1 936 827 грн. 06 коп.).

Грошові вимоги гр. ОСОБА_4 в сумі 191 893 грн. 28 коп. (за Договором позики № 7-к (зворотної фінансової допомоги) від 23.08.2006 року), ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2010 року у справі № 16/151б/55б (про банкрутство ЗАТ "Інтерліс") були визнані та включені до Реєстру вимог кредиторів (четверта черга задоволення).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року у справі № 16/151б/55б було затверджено Мирову угоду від 20.04.2011 року, укладену між боржником - ЗАТ "Інтерліс" та кредиторами, зокрема гр. ОСОБА_4; за умовами якої розстрочено на 24 місяці зі сплатою рівними частинами заборгованість боржника перед гр. ОСОБА_4, по 7 995 грн. 55 коп. щомісячно з вересня 2011 року по вересень 2013 року (останній платіж 7 995 грн. 63 коп.); провадження у справі було припинено, інше. При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що умови Мирової угоди не виконувались, заборгованість, зокрема перед гр. ОСОБА_4, не погашалась. За висновками господарських судів, з огляду на приписи ч. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, що діяла до 18.01.2013 року), грошові вимоги гр. ОСОБА_4 в сумі 191 893 грн. 28 коп. (виникли на підставі Договору позики № 7-к (зворотної фінансової допомоги) від 23.08.2006 року) включені до грошових вимог у цій справі правомірно.

Поряд з цим, на підставі інформації наданої Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (Лист вих.№ 532-Т-1404 від 25.05.2016 року, Лист вих. № 532-Т-1501 від 03.06.2016 року), а також матеріалів справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Заява гр. ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог до боржника була подана 16.02.2016 року, у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тридцятиденний строк.

22.12.2016 року до Господарського суду Чернігівської області від гр. ОСОБА_4 надійшла Заява про включення до Реєстру вимог кредиторів (I черга задоволення вимог кредиторів) судовий збір в сумі 15 433 грн. 60 коп., сплачений за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали місцевого господарського суду від 10.03.2016 року та від 21.06.2016 року, та постанову господарського суду касаційної інстанції від 30.06.2016 року у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року у справі № 927/1152/15 (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року), зокрема, визнано грошові вимоги Чернігівської міської ради в сумі 1 126 851 грн.76 коп. (1 124 095 грн. 76 коп. - 3 черга, 2 756 грн. 00 коп. -1 черга), гр. ОСОБА_4 в сумі 5 272 188 грн. 36 коп. (5 256 754 грн. 76 коп. - 4 черга, 15 433 грн. 60 коп. - 1 черга), інше.

Приймаючи оскаржені судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що зобов'язання по сплаті орендної плати за 2012, 2014, 2015 роки у ЗАТ "Інтерліс" виникли на підставі Договору оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року (укладеного між Чернігівською міською радою та ЗАТ "Інтерліс"), до порушення провадження у цій справі та, відповідно до поданих декларацій, сума заборгованості по сплаті з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2012, 2014 та 2015 роки є узгодженою та складає 1 124 095 грн. 76 коп., яка підлягає віднесенню до 3 черги задоволення вимог кредиторів, оскільки є вимогами щодо сплати податків.

Щодо грошових вимог гр. ОСОБА_4, то рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що сума заявлених грошових вимог кредитором доведена (належними та допустимими доказами, наявними на момент звернення); Заява гр. ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог до боржника подана 16.02.2016 року, у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тридцятиденний строк.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, гр. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15 (в частині визнання грошових вимог Чернігівської міської ради у сумі 1 124 095 грн. 76 коп. та включення їх до Реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Інтерліс" у 3 чергу); прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Чернігівській міській раді у визнанні заявлених грошових вимог до боржника у сумі 1 124 095 грн. 76 коп. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 5, 10, 14, 41, 288 Податкового кодексу України. Водночас, гр. ОСОБА_4 вказує на те, що Чернігівська міська рада, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 41.2. та п. 41.4 ст. 41, п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій заявлені міською радою вимоги визначені як вимоги щодо сплати податків, не є кредитором (контролюючим органом та органом стягнення), у розумінні вказаних приписів. Разом з цим, скаржник зауважує на тому, що, якщо заявлені Чернігівською міською радою грошові вимоги є заборгованістю з орендної плати за Договором оренди земельної ділянки, то вони мають бути включені до 4 черги задоволення вимог кредиторів.

Поряд з цим, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, Чернігівська міська рада звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року (в частині визнання кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 в сумі 5 272 188 грн. 36 коп.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15; прийняти нове судове рішення, яким касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити; відмовити у визнанні грошових вимог гр. ОСОБА_4 до ЗАТ "Інтерліс" в сумі 5 272 188 грн. 36 коп. При цьому, скаржник вказує на недоведеність кредитором заявлених грошових вимог первинними документами, а також на незаконність банківських та грошових операцій, щодо надання позики гр. ОСОБА_4 ЗАТ "Інтерліс".

Залишаючи без задоволення касаційну скаргу Чернігівської міської ради, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема встановлено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

В силу приписів ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Як про це вже було вказано вище, приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовують, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Заявлені у справі про банкрутство, грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Так, враховуючи матеріали та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій під час нового розгляду цієї справи, Заява гр. ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог у сумі 5 272 188 грн. 36 коп. до боржника була подана 16.02.2016 року (здана на відправлення до відділення поштового зв'язку), у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тридцятиденний строк.

Грошові вимоги вказаного кредитора ґрунтуються на Договорах позики (від 25.11.2004 року, №1 від 03.02.2005 року, №7-к від 23.08.2006 року, від 02.08.2010 року). Виконання цих Договорів кредитором та розмір заявлених грошових вимог підтверджуються доказами, поданими до місцевого господарського суду гр. ОСОБА_4, які мають ознаки первинних документів та, в сукупності з іншими матеріалами справи, їм була надана належна правова оцінка. Поряд з цим, господарськими судами попередніх інстанцій вірно було вказано на законність включення до складу заявлених гр. ОСОБА_4 грошових вимог у сумі 191 893 грн. 28 коп. (за Договором позики № 7-к (зворотної фінансової допомоги) від 23.08.2006 року), у зв'язку з невиконання боржником умов Мирової угоди від 20.04.2011 року (укладена між ЗАТ "Інтерліс" та кредиторами у справі № 16/151б/55б, зокрема гр. ОСОБА_4), яка була затверджена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2011 року у справі № 16/151б/55б.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками та рішенням господарських судів попередніх інстанцій, в частині визнання грошових вимог гр. ОСОБА_4 у сумі 5 272 188 грн. 36 коп. (5 256 754 грн. 76 коп. - 4 черга, 15 433 грн. 60 коп. - 1 черга), вважає їх законними та такими, що ґрунтуються на матеріалах та обставинах, встановлених господарськими судами попередніх інстанцій під час нового розгляду цієї справи.

Доводи Чернігівської міської ради, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів першої та апеляційної інстанції (в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4), більш того, зводяться до переоцінки доказів у цій справі, що, за приписами ст. 1117 ГПК України, виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції, а також, стосуються дотримання боржником законодавства, що регулює обіг грошових коштів як у безготівковому вигляді так і готівкою, що не впливає на встановлення факту виконання угод з надання позики та визначення фактичного (дійсного) розміру заборгованості.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених вище обставин, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції, дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року та ухвала Господарського суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року у справі № 927/1152/15 (в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4) мають бути залишені без змін.

Водночас, задовольняючи частково, подану гр. ОСОБА_4, касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Як про це вже було вказано вище, грошові вимоги Чернігівської міської ради ґрунтуються на Договорі оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року (укладений між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та ЗАТ "Інтерліс" (Орендар) з урахуванням відповідних змін), та підтверджуються поданими до місцевого господарського суду документами.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України (викладених у постанові від 02.11.2016 року, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у м. Чернігові, при зверненні до місцевого господарського суду із Заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Інтерліс" були заявлені безспірні грошові вимоги в частині заборгованості по сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2013 рік в сумі 345 984 грн. 55 коп. При цьому, Заява Чернігівської міської ради про визнання кредиторських вимог (з урахуванням додаткових пояснень від 06.12.2016 року) до боржника (1 124 095 грн. 76 коп. - основна заборгованість, 2 756 грн. 00 коп. - судовий збір), обґрунтована наявністю заборгованості по сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (Договір оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року) за 2012, 2014 та 2015 роки.

Поряд з цим, місцевий господарський суд (з рішенням якого в подальшому погодився апеляційний господарський суд) встановив, що вимоги Чернігівської міської ради у сумі 1 124 095 грн. 76 коп. (сума основного боргу) підлягають віднесенню до 3 черги задоволення вимог кредиторів, оскільки є вимогами щодо сплати податків.

З цього приводу колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати наступне.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

У відповідності зі ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Орендна плата справляється у грошовій формі. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Із 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України та втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Згідно з п.п. 14.1.72. п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Положеннями ст. 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, норми ст. 288 ПК України підлягають застосуванню до земельних правовідносин, заснованих на договорі оренди. Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 року у справі № 910/26993/15.

Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній, державній власності або у спільній власності територіальних громад, є відповідно сільські, селищні, міські ради, органи виконавчої влади або районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим в межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи наведене вище, матеріали та обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла до висновку, що правовідносини які склались між Чернігівською міською радою та ЗАТ "Інтерліс" (на підставі Договору оренди земельної ділянки від 11.12.2002 року (з урахуванням Додаткової угоди від 08.01.2009 року)) є цивільно-правовими, а заборгованість що виникла на підставі вказаного Договору оренди земельної ділянки (по відношенню до сторін Договору) є нічим іншим як орендною платою за користування землею, що підтверджується матеріалами та обставинами справи, а від так, має бути віднесена до 4 черги задоволення вимог кредиторів у цій справі.

Відповідно до п.5) ст.1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 927/1152/15 підлягають зміні в частині віднесення визнаних грошових вимог Чернігівської міської ради до ЗАТ "Інтерліс" в сумі 1 124 095 грн. 76 коп. до 3 черги задоволення, у зв'язку з неправильним визначенням виду заявлених грошових вимог (враховуючи підстави виникнення зобов'язань та порядок їх регулювання) та віднесення цих грошових вимог до 4 черги задоволення, відповідно до приписів ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року у справі № 927/1152/15 змінити, в частині визначення черговості задоволення вимог Чернігівської міської ради. Включити вимоги Чернігівської міської ради в сумі 1 124 095 грн. 76 коп. до Реєстру вимог кредиторів у 4 чергу.

2. В іншій частині розгляду грошових вимог Чернігівської міської ради Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року у справі № 927/1152/15 залишити без змін.

3. Касаційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року у справі № 927/1152/15 в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді:Л.Й. Катеринчук С.В. Куровський