№2-213/07

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 лютого 2007 року Іллічівський районий суд м. Маріуполя , під головуванням судді Топчій Г.В., при секретарі Кузнецовій Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить розірвати договір довічного утримання укладений з відповідачкою 07.07.1995 р.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що 07.07.1995 р. між нею та відповідачкою був укладений договір довічного утримання. Відповідачка згідно п.4 вказаного договору зобов'язується повністю її утримувати, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберіганням у її довічному безплатному користуванні жилої кімнати літ «2-4». Вартість матеріального забезпечення була ними визначена у розмірі 100000 карбованців, що на момент пред'явлення позову складає 100 грн. Вона передала відповідачці належний їй будинок з усіма будовами, що розташовані по АДРЕСА_1. Договір був посвідчений третьою маріупольською державною нотаріальною конторою та зареєстрований у БТІ м.Маріуполя. З моменту укладення договору і до 2004 р. відповідачка допомагала їй тільки матеріально, передавала їй кошти в сумі 50-10 грн., усю фізичну роботу вона (позивачка) виконувала сама. Вона дуже хвора та сама не має можливості доглядати себе та будинок, який потребує капітального ремонту. Про це була повідомлена відповідачка, однак після цього вона перестала надавати матеріальну допомогу, а інші свої обов'язки за договором утримання вона не виконувала з часу його укладення. У зв'язку з тим, що умови договору стороною не виконуються, добровільно вирішити  спір не видається можливим, вона (позивачка) звернулась до суду.

На підставі викладеного, позивачка просила суд розірвати договір довічного утримання укладений 07.07.1995 р. з ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи від неї є заява з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги визнала у повному обсязі та не заперечує проти розірвання договору довічного утримання укладеного 07.07.1995 р. з ОСОБА_1

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за наступними підставами.

В судовому засіданні встановлено, що 07.07.1995 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання. Відповідачка згідно п.4 вказаного договору зобов'язується повністю утримувати ОСОБА_1, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберіганням у її довічному безплатному користуванні жилої кімнати літ «2-4». Вартість матеріального забезпечення була ними визначена у розмірі 100000 карбованців, що на момент пред'явлення позову складає 100 грн. Вона передала відповідачці належний їй будинок з усіма будовами, що розташовані по АДРЕСА_1. Договір був посвідчений третьою маріупольською державною нотаріальною конторою та зареєстрований у БТІ м.Маріуполя. З моменту укладення договору і до 2004 р. відповідачка допомагала позивачці тільки матеріально, передавала їй кошти в сумі 50-10 грн., усю фізичну роботу вона (позивачка) виконувала сама. ОСОБА_1 дуже хвора та сама не має можливості доглядати себе та будинок, який потребує капітального ремонту. Про це була повідомлена відповідачка, однак після цього вона перестала надавати матеріальну допомогу, а інші свої обов'язки за договором утримання вона не виконувала з часу його укладення. Вказані обставини не заперечувались у судовому засіданні відповідачкою.

Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувана або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

На підставі чого, суд, вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлгяають задоволенню у повному обсязі та договір довічного утримання, укладений 07.07.1995 р. з ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки в судовому засідання встановлено, що відповідачка неналежно виконувала свої обов'язки згідно укладенного договору. У зв'язку з чим за позивачкою слід визнати право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст.209, 212, 213, 215  ЦПК України, ст.ст. 744, 755 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності -задовольнити.

Договір довічного утримання укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.07.1995 p., засвідченого третьою маріупольською державною нотаріальною конторою за реєстром НОМЕР_1- розірвати.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви по апеляційне оскарження.

Апеляційна  скарга  може  бути  подана  без  попереднього  подання  заяви   про  апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.