Справа №2-а-247/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2009 року Красноокнянський районний суд Одеської області в складі головуючого - судді Якових В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області, про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області (далі УПФУ), про протиправну бездіяльність відповідача та стягнення невиплаченої щомісячної державної допомоги по програмі «Дитина війни», мотивуючи його тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. вона має статус «дитини війни», згідно статті 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. УПФУ указану вимогу Закону не виконав, у 2006-2008 роках позивачці така пенсія не виплачувалася. Посилаючись на наведені обставини, позивачка просила суд, поновити вказаний строк звернення до суду, визнати відмову виплатити соціальну допомогу безпідставною та задовольнити її вимоги, щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. включно, щомісячну державну соціальну допомогу, як «дитині війни», у сумі 2601 грн. 30 коп.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю, тому справа відповідно до ч.3 ст.122 КАС України розглянута в порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшли заперечення проти позову та пояснення, у яких він не заперечуючи той факт, що позивачка належить до соціальної групи «Дітей війни», має право на пільги встановлені законодавством України для «дітей війни» та знаходиться на обліку, зазначив, що вимоги позивачки є безпідставними, оскільки пільги «дітям війни», встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», пільги «дітям війни» призупинені на 2007 р., а протягом 2008 р. вони виплачувались у розмірах, як передбачено Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тому розмір соціальної допомоги позивачці, як «дитині війни», УПФУ призначило вірно та виплатило своєчасно до вимог чинного законодавства.
(а.с. 14-16 )
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
Так, судом встановлено, що позивачка, має соціальний статус «дитини війни» і перебуває на обліку в УПФУ, що підтверджується копією паспорту громадянки України та копією посвідчення.
(а.с. 4 - 5 ).
Згідно особового рахунку №108740 та довідки управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області, позивачці «надбавка» до пенсії, як «дитині війни», до 01.01.2008 р. не виплачувалась, а протягом 2008 року виплачувалась в розмірі, що не відповідає вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема за період з 01.01.2008 р. по 01.10.2008 р. виплачено надбавки у загальній сумі 193,1 грн.
(а.с.7-8).
На звернення позивачки від 29.09.2009 р., щодо причин не нарахування та невиплати коштів, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області надало довідку про нарахування та виплату позивачці пенсії, надбавки та підвищення згідно чинного законодавства, роз’яснивши, що іншого чинним законодавством не передбачено, тобто фактично відмовило в здійсненні перерахунку.
(а.с. 6-7).
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року (далі – Закон) , зазначеній категорії осіб передбачене підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно ч.2 ст.3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Дію статті 6 Закону згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону була відновлена з 09.07.2007 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача провести нарахування позивачці державної соціальної допомоги, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п.41 розділу II) від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, змінено редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону в редакції, яка передбачає виплату «дітям війни» підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачці підвищення до пенсії, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Що стосується вимог позивачки щодо виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р., то ці вимоги задоволенню не підлягають, так як у вказаний період норми матеріального права, які могли б бути підставою для задоволення позовних вимог, не діяли.
Доводи викладені в поясненнях відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV , суд зазначає наступне:
Відповідно до положень ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим кодексом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінет Міністрів України. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише з правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, яки би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене, суд, не погоджується з доводами УПФУ про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, який необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови управління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 209/14900) УПФУ в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок провести нарахування та виплату позивачці державної соціальної допомоги, як «дитині війни». При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування позивачці підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивачка, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок проводити нарахування підвищення пенсій «дітям війни» у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може брати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, суд дійшов до висновку про зобов'язання УПФУ нарахувати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Позивачкою не пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з ч.2, ч.3 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року встановлено, що суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (згідно з ч. 7 ст. 9 КАС України), суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що порушення щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії є триваючим і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, суд через аналогію закону приходить до висновку, що строк позовної давності у даному випадку не застосовується.
Крім того, на думку суду, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, річний строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Позивачці УПФУ відмовило в перерахуванні пенсії 29.09.2009 року (а.с.7), що також вказує на те, що річний строк для звернення до суду не пропущено.
Відсутність наполягання УПФУ на пропущені позивачкою строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 100 КАС України вказує на відсутність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову з зазначеного приводу.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 71, 159, 163, 167 КАС України, на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області нарахувати ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням фактично виплаченого у сумі 193 грн. 10 коп.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя