Справа 22-1711 Головуючий 1 інстанції - Морозова С.М
Категорія Доповідач - Пригорнєва ЛО.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Пригорнєвої Л.І.
суддів - Кузнєцова В.М., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі - Пономаревій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ „ЛЄО" на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 21 березня 2006 р. за позовом ТОВ „ЛЄО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчу електроенергію , -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ТОВ „ЛЄО" звернувся до суду, посилаючись на те, що відповідачка є споживачем електричної енергії, оплату спожитої електричної енергії робила нерегулярно, в зв'язку з чим станом на 30.05.2005р. утворилася заборгованість в розмірі 709грн. 80 коп. ,просить суд стягнути з неї суму заборгованості в розмірі 709грн.80 коп.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 21 березня 2006р. позов ТОВ «Луганське енергетичне об, єднання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію був задоволений частково.
Суд стягнув зі ОСОБА_1 на користь ТОВ „ЛЄО" в особі Луганської філії суму заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 4550 квт\год за період з 1.04.2002р. по 30.05.2005р. в сумі 354грн.90 коп. та судовий збір в розмірі 51 грн.
В іншій частині позову суд відмовив за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ „ЛЄО" не згоден з рішенням суду, вважає його винесеним з порушенням норм матеріального права
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, дав аналогічні пояснення.
Відповідачка у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, вважає рішення суду правильним.
Вислухавши доповідача, дослідивши представлені по справі докази, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка працює в Луганській академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України , перебуває на посаді доцента, є підполковником міліції.
Також судом встановлено, що станом на 30.05.2005р. відповідачка, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1, не сплатила за спожиту електроенергію в розмірі 4550 квт\год. - 709 грн.80 коп. ,з чим вона була згодна.
Вказане підтверджується матеріалами справи.
Згідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує робітникам міліції соціальний захист. Робітникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка на оплату жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Судова колегія вважає, що суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи представника позивача про те, що суд при прийнятті рішення зобов'язаний враховувати вимоги Закону України " Про міліцію" про те, що фінансування та матеріальне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, вимоги п.8 постанови КМУ від 15 лютого 1994 р." Про перехід на нову систему оплати за житло та комунальні послуги і адресним субсидіям цих витрат окремих категорій громадян" про те, що кошти на фінансування пільг по оплаті за житло та комунальних послуг повинні забезпечуватися з бюджетів області.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. служба в міліції передбачає ряд специфічних вимог, які найшли своє відображення в законодавстві. В цьому рішенні також відмічалось про недопустимість згідно ст.22 Конституції України звуження існуючих пільг, компенсацій та гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до діючих законів, що це можливо тільки за умови введення згідно п. 31 ч.1 ст.85 та п.19 ст.92 Конституції України надзвичайного положення
Частиною 5 ст.17 Конституції України обов'язки у відношенні соціального захисту таких громадян та їх сімей покладені на державу.
Рішенням Конституційного суду від 20.03.2002 р. положення ст.58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2001 р." визнанні як неконституційні.
Рішенням Конституційного суду від 17.03. 2004 р. знову визнані неконституційними ті положення ст. 59 Закону України " Про Державний бюджет на 2003 р." у частині, згідно якій пільги, компенсації та гарантії, на які згідно законів України мають право робітники ( військовослужбовці) військових формувань та правоохоронних органів у відношенні зменшення сплати за користування житлом( квартплати), паливом, телефоном, плати за комунальні послуги та інші, представляються у разі, якщо грошові доходи цих робітників менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а розмір наданих пільг у грошовому вигляді разом з грошовими доходами вказаних робітників не повинен перевищувати розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Суд також обґрунтовано не прийняв до уваги положення ст. 53 Закону України " Про державний бюджет на 2002 р.", а також положення п.8 постанови КМУ від 15 лютого 1994 р. № 93, ст.24 Закону України " Про міліцію", які самі по собі ніяким чином не суперечать вказаним вище висновкам Конституційного Суду і не регламентують положення саме по наданню пільг робітникам міліції.
Суд обгрунтовано зробив висновки, що не можуть застосовуватися до робітників міліції з урахуванням викладеного вище ті обмеження, встановлені в постанові КМУ № 426 від 31 березня 2003 р. " Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій та гарантій робітникам ( військовослужбовцям) бюджетних установ ( військових формувань)", тому що ця постанова є підзаконним актом, який суперечить Законам України, які регулюють дані правовідносини, та рішенням Конституційного Суду України по питанням соціальної захищеності робітників правоохоронних органів. Оскільки пільги з оплати комунальних платежів для відповідачки гарантовані державою та Конституцією України, то в разі спричинення позивачу перерахунком платежів відповідачці шкоди, позивач не позбавлений права при наявності підстав для цього звернутися до держави з позовом про відшкодування шкоди.
З наведеного судова колегія вважає, що суд обгрунтованою прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 354 грн. 90 коп., оскільки відповідач являється робітником міліції, то і сам він, і члени його родини мають право згідно Закону України " Про міліцію" на 50-відсоткову знижку по оплаті за жилу площу та по оплаті комунальних платежів і відповідачка не заперечує проти заборгованості в розмірі 4550 квт\год на суму 709 гр. 80 коп. і згодна, з урахуванням її пільг, сплатити 354 гр.90 коп.,
За таких обставин доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та не є підставами для скасування рішення суду.
Справа судом розглянута на підставі наданих суду доказів, що відповідає вимогам закону.
Керуючись ст. 307, 308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ „ЛЄО"- відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 21 березня 2006 р. за позовом ТОВ „ЛЄО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчу електроенергію, - залишити без змін.
Ця ухвала набирає чинності після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України у двомісячний строк після її проголошення.