Справа № 2-а-12670-09
П О С Т А Н О В А
ім’ям України
„26” жовтня 2009р. м. Слов’янськ
Слов’янський міськрайоний суд Донецької області в складі:
головуючий-суддя Геєнко М.Г.
при секретарі- Пілюга В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м. Донецька УДАІ УМВСУ у Донецькій області ОСОБА_2, УДАІ УМВСУ у Донецькій області про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення незаконною, її скасування, визнання дій ОСОБА_2, по складанню вказаної постанови, незаконними,-
В С Т А Н О В И В :
До суду звернулась позивач з вказаним позовом до відповідачів та просить задовольнити свої вимоги. В їх обґрунтування вказує, що відповідач ОСОБА_2 17.05.09р. виніс постанову АН № 306294 щодо порушення ним ст.122 ч.1 КпАП України, а саме: «17.05.09р. о 9 год. 49 хв., у м. Донецьку по проспекту Ленінський- цирк «ОСОБА_3», керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 25 км/год., рухався зі швидкістю 85 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР» за що наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 260 грн.
Вважає дану постанову не законною так як:
- в описовій частині постанови не вказано прізвище водія, який керував автомобілем, а на той час взагалі керував автомобілем гр. ОСОБА_4;
- у постанові не вказано: яким же саме чином робилось фіксування його автомобіля; хто визнаний винним у правопорушенні та на кого накладається штраф.
Просить визнати вказану постанову, та дії відповідача по її складанню, незаконними, скасувати дану постанову.
Так як отримав вказану постанову поштою 27.08.09р., то просить визнати пропущений строк оскарження пропущеним з поважних причин та відновити його.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, будучи суб’єктом владних повноважень, у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, суд про причини неявки не повідомив; представник відповідача- УДАІ УМВСУ у Донецькій області, надав заяву де просить розглянути справу у їх відсутність, згідно чого суд, керуючись ч.4 ст.128 КАС України, розглядає справу у відсутність відповідачів за наявності наданих доказів.
Суд, дослідивши надані докази по справі, приходить до переконання щодо задоволення позову ОСОБА_1, у силу його ґрунтовності та законності, за наступних обставин.
Так, ст.280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов’язана встановити: чи було скоєне адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його скоєнні, підлягає ця особа адміністративній відповідальності, маються чи обставини що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, спричинена чи матеріальна шкода, маються чи обставини щодо передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також встановити інші обставини, що мають значення для вірного вирішення справи.
Крім цього, ст.283 КпАП України встановлює, що постанова про адміністративне правопорушення повинна обов’язково мати опис обставин, встановлених при розгляді справи: час, місце, суть та обставини правопорушення.
В порушення вимог вказаних статей КпАП України, відповідач склав постанову АН № 306294 від 17.05.09р. де не вказав: саме хто був водієм вказаного автомобілю; у якому режимі працював спец.прилад «Візир».
Саме лише посилання, що відповідач, «…розглянувши матеріали про адмін. правопорушення, скоєне ОСОБА_1В.», на переконання суду не може бути доказом скоєння позивачем інкримінованого правопорушення, з огляду на те, що останній це категорично заперечив, а відповідач у судове засідання не надав будь яких переконливих доказів на підтвердження що саме позивач скоїв дане правопорушення.
Враховуючи вказане, а також що позивач прямо зазначив, що вказаним автомобілем керував ОСОБА_4, який має на це право, згідно копії довіреності, відповідачем не надано будь яких достовірних даних що спростовували б це ствердження, суд приходить до висновку про відсутність будь яких доказів про скоєння саме позивачем у вказаний час інкримінованого правопорушення, внаслідок чого про незаконність складання відповідачем, відносно позивача, оскаржуваної постанови.
У оскаржуваній постанові відповідачем взагалі не вказано- у якому ж режимі працював спеціальний технічний засіб «Візир», яким він фіксував автомобіль позивача- автоматичному чи патрульному, як то вказано у інструкції до даного приладу, а також на доданому фотознімку взагалі відсутній номер спец. приладу вимірювання швидкості, з чого суд приходить до переконання, відносно вказаних фотознімків, як неналежний доказ.
Між іншим, ст.141 КпАП України встановлює, що до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, при їх фіксації саме працюючими у автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, маючими функції фото та кінозйомки, відеозапису чи засобами фото, кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
З огляду на вказане, суд приходить до переконання щодо неповноцінності доказів зі сторони відповідача щодо, начебто, скоєння позивачем інкримінованого правопорушення
Так як, згідно ст.70 ч.3 КАС України, докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, суд не приймає до уваги як належні докази вищевказане фото фіксування відповідачем автомобілю позивача.
Згідно ж вимог ст.258 КпАП України, протокол при фіксуванні правопорушення за допомогою спеціальних технічних засобів, що працюють у автоматичному режимі, не складається.
Крім цього, суд вважає що позивач, якщо він і не керував вказаним автомобілем, має право звернутись, оскаржуючи постанову відносно нього, безпосередньо до суду.
Так, ст.141 КпАП України встановлює, що власник (співвласник) транспортного засобу, при наявності обставин що свідчать про скоєння порушення, вказаних у ч.1 статті, іншою особою, має право повідомити про це орган (посадову особу) що винесла постанову про накладення адмін. стягнення. Таким чином, законодавець встановлює саме не обов’язок, а право вищевказаної особи, що, на переконання суду, не складає відносно даної особи ніяких заборон для звернення, щодо оскарження постанови, безпосередньо до суду.
На підтвердження безспірного права громадянина на звернення безпосередньо до суду, щодо захисту його порушених прав та свобод, вказує у своєму рішенні і Конституційний Суд України від 30.10.1997р. № 5-зп (справа ОСОБА_3), де зазначив, що суд не має право відмовляти особі у прийняті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом позасудовому порядку.
Так як, згідно ст.258 КпАП України, після винесення постанови, її копія повинна бути направлена особі протягом трьох днів, тобто, до 21.05.09р., а фактично вона була направлена позивачу з порушенням вказаного терміну, яку він отримав лише 27.05.09р., суд вважає з поважних причин пропущений строк звернення позивачем до суду та поновлює його.
За таких обставин, суд приходить до переконання щодо грунтовності вимог позивача та їх задоволені.
Керуючись ст.ст. 141 , 258,280,283КпАП України, рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997р. № 5-зп (справа ОСОБА_3), ст.ст.112, 159, 161 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м. Донецька УДАІ УМВСУ у Донецькій області ОСОБА_2, УДАІ УМВСУ у Донецькій області про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення незаконною, її скасування, визнання дій ОСОБА_2, по складанню вказаної постанови, незаконними, задовольнити.
Визнати незаконною постанову АН № 306294 від 17.05.2009р., складену відносно ОСОБА_1, щодо притягнення його до відповідальності по ст.122 ч.1 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 260 грн., незаконними дії ОСОБА_2, щодо складання цієї постанови та скасувати дану постанову.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Донецької області, через Слов’янський міськрайоний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 КАС України.
Суддя М.Г. Геєнко.