Справа № 2а-1265-09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Саржевської І.В.
при секретарі Олійник С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ м. Костянтинівка – ОСОБА_2 . про поновлення строку звернення до суду та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ВДАІ м. Костянтинівка -ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч.1 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 255 грн.
У судове засідання позивач не з*явився, надав заяву з проханням розглянути справу в його відсутності та задовільнити позов.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
З*ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства, виходячи зі змісту ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб*єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Стаття 6 КАС України передбачає, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод і інтересів незалежним і неупередженим судом.
Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Правовідносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху регулюються: Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року, Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року, зареєстрованим в МЮУ 29.11.2006 року за № 1243/12117.
Позивач є власником автомобіля Шкода-Октавиа, номерний знак НОМЕР_1.
Постановою відповідача від 06.04.2009 року № АН 238608 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в сумі 255 грн, у зв*язку з тим, що 06.04.2009 року о 8 годині 41 хвилин, він, керуючи належним йому автомобілем, рухався до м. Костянтинівка по вул. Мірошніченка, зі швидкістю 86 кмг , перевищив швидкість руху на 26 кмг (а.с.5).
Копію вказаної постанови позивач отримав 07.07.2009 року, про що свідчить повідомлення ВДАІ м. Красний Лиман (а.с.4).
Не погодившись з постановою від 06.04.2009р про притягнення його до відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП позивач звернувся до суду.
Позивач в позовній заяві вказує, що зазначена постанова складена з грубими порушеннями норм діючого законодавства, бо прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом, працював не в автоматичному режимі, а керувався безпосередньо працівником ДАІ, тому винесення постанови без складання протоколу не передбачено діючим законодавством, відсутні дані про повірку вказаного приладу, по фото неможливо встановити, де саме проведено зйомку в межах населеного пункту, де є обмеження швидкості до 60 кмг, чи поза таким, в постанові відсутні дані про особу, яка здійснювала фіксацію, відсутні докази того, що саме позивач керував вказаним засобом, оскільки саме в той час він знаходився в іншому населеному пункті, в той час як постанову винесено у відповідності до ст. 14-1 КУ пАП відносно нього як власника авто. Тому просить поновити строк звернення до суду та постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, провадження по справі закрити.
Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв*язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) згідно зі ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об*єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Законом, а саме ч.6 ст. 258 КУпАП передбачено, що в разі виявлення адміністративного правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксаваного за допомогою працюючих в автоматичному режимі спецальних технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до п.п. 13.1, 13.2 Інструкції з діяльності підрозідлів дорожньо-патрульної служби, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року, зареєстрованим МЮ України 29.1.2006 року за № 1243/13117, спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм, стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів і до роботи з ними допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації і склали залік з правил їх використання. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються.
Також згідно інструкції з експлуатації вимірювача швидкості «Візир» вказаний прилад може працювати в двох режимах – патрульному і стаціонарному.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов*язаний з*ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб*єкта владних повноважень на підставі ч.3 ст.71 КАС України обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але судом встановлено, що при винесені постанови про притягнення позивача до відповідальності, відповідачем - посадовою особою, було грубо порушено вказані норми законодавста, бо роблячи висновок про наявність вини позивача, відповідач аналізував докази, добуті з порушенням закону: відповідачем не надані суду докази про те, що особа, яка 30.03.2009 року проводила фіксацію приладом «Візир», склала іспит та мала допуск до роботи з ним. Не надано доказів і тому, що фіксуючий пристрій працював в автоматичному режимі, де, коли і на підставі чого зазначений пристрій було встановлено, що звільняє відповідача від складання протоколу, в той час, як відповідно до інструкції з його експлуатації він може працювати і в патрульному режимі, тобто керуватися безпосередньо спеціалістом; прилад має державну сертифікацію.
Тобто, в судовому засіданні не встановлено будь-яких доказів вини позивача у скоєнні правопорушення, що виключає його відповідальність за ст. 122 ч. 1 КУпАП на підставі постанови відповідача від 06.04.2009р.
Крім того, відповідно до ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьої днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідачем не надано доказів дотримання ним вимог ст. 285 КУпАП, а саме доказів: вручення копії постанови ОСОБА_3 під розписку, або належним чином оформлену відмітку у справі про надіслання йому копії постанови в установлені строки.
Статтею 289 КУпАП встановлено строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом правомочним розглядати скаргу.
07.07.2009року позивач дізнався про постанову від 06.04.2009р про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, про що надав суду докази (а.с. 4 ). При таких обставинах суд вважає, що позивачем з поважної причини пропущено строк на оскарження постанови, а тому строк звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою підлягає поновленню.
Звернення позивача за захистом свого права безпосередньо до суду є правом позивача, і повністю узгоджується з рішенням Конституційного Суду України № 5-зп від 30.10.1997 року.
Тому суд вважає, що при розгляді справи встановлено наявність порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин.
Будь-яких доказів тому, що посадова особа діяла в межах норм і правил, встановлених законодавством, відповідач суду не надав.
Отже, за результатами розгляду справи суд вважає доведеним факт порушення саме відповідачем прав і законних інтересів позивача, якого було необгрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності.
У зв*язку з цим, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 159, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду на оскарження постанови № АН 238608 від 06.04.2009 року інспектора ВДАІ м. Костянтинівки - ОСОБА_2.
Визнати протиправною постанову інспектора ВДАІ м. Костянтинівки – ОСОБА_2 від 06.04.2009 року № АН 238608 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та скасувати її, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького Апеляційного Адміністративного суду протягом двадцати днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі через Краснолиманський міський суд.
Суддя: