Справа № 352/130/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1028/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Проскурніцький

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника боржника ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Іванюлик Ю.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду від 23 січня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Іванюлик Ю.В. звернувся до суду із поданням про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Подання вмотивував тим, що на виконанні у відділі ДВС Тисменицького РУЮ перебуває виконавчий лист № 2-945, виданий 09.01.2009 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» Добровільно рішення суду боржник не виконував. Відтак, на думку державного виконавця, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, є підставою для обмеження його в праві виїзду за кордон.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 23 січня 2015 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості згідно виконавчого листа № 2-945, виданого 09.01.2009 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зсилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що наявність самих невиконаних зобов'язань не є підставою для прийняття рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки обов'язковим є саме ухилення від виконання зобов'язань. Зазначає, що суд не мав права приймати рішення про обмеження її у праві виїзду за кордон, оскільки в поданні даних щодо ухилення від сплати боргу не має, не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України.

На думку боржника, оскаржувана ухвала обмежує її конституційні права щодо свободи пересування, вільного вибору місця проживання та права вільно залишити територію України, які також гарантовані ст.2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод». Стверджує, що державним виконавцем не доведено належними та допустимими доказами факт її ухилення від виконання судового рішення.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам ухвала суду не відповідає.

Згідно матеріалів справи, що на виконанні у відділі ДВС Тисменицького РУЮ перебуває виконавчий лист № 2-945, виданий 09.01.2009 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 52716,95 грн. та 557,17 грн. судових витрат. Державний виконавець звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, мотивуючи таке - ухиленням боржника від виконання боргових зобов'язань.

Задовольняючи подання начальника відділу Державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції та тимчасово обмежуючи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що боржник, незважаючи на вжиті державним виконавцем заходи по примусовому виконанню, ухилялася від сплати боргу.

Такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Приписами ст. 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Норми ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулюють порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначають випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлюють порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону, однією з підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення ним від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Із змісту подання та матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем лише винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Як вбачається з матеріалів подання, на підтвердження доводів представником ДВС не надано жодних доказів. Наявні в матеріалах справи рішення суду, копії виконавчого листа та постанови про відкриття виконавчого провадження, не свідчать про ухилення боржником від виконання судового рішення. Окрім того, в матеріалах справи відсутня інформація з приводу того, що державними виконавцями вжито всіх дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», спрямованих на погашення боргу.

Однак, розглядаючи подання та вирішуючи питання чи дійсно боржник ухилявся від виконання рішення суду, суд повинен виходити із положень ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначені обов'язки боржника, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано, які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, обґрунтування ухилення боржника від повного виконання зобов'язання; не зазначено, які дії були здійснені державним виконавцем щодо виконання вимоги про сплату боргу, тощо.

Таким чином, колегією суддів не встановлено фактів та не надано беззаперечних доказів, що на час постановлення ухвали ставили під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребували тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.

Враховуючи наведене, тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 було застосовано судом передчасно - без належного з'ясування фактичних обставин справи, що підлягають перевірці, та за відсутності їх належного документального підтвердження.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. ст. 60, 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця ВДВС Тисменицького районного управління юстиції щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 23 січня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні подання державного виконавця ВДВС Тисменицького районного управління юстиції Іванюлик Ю.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко