Справа № 2-а-12725-09/0544
П О С Т А Н О В А
ім’ям України
( резолютивна частина)
„23” жовтня 2009р. м. Слов’янськ
Слов’янський міськрайоний суд Донецької області в складі:
головуючий-суддя Геєнко М.Г.
при секретарі- Пілюга В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Слов’янського ВДАІ УДАІ УМВСУ у Донецькій області Марченко Олега Леонідовича, УДАІ УМВСУ у Донецькій області про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення незаконною, її скасування,-
В С Т А Н О В И В :
До суду звернулась позивач з вказаним позовом до відповідачів та просить задовольнити свої вимоги. В їх обґрунтування вказує, що відповідач ОСОБА_2 13.01.09р. виніс постанову АН № 072490 щодо порушення ним ст.122 ч.1 КпАП України, а саме: «13.01.09р. о 13 год. 35 хв., у м. Слов’янську по вул. Криворожській, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху більш ніж на 20 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР» за що наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 300 грн.
Вважає дану постанову не законною так як:
- в описовій частині постанови не вказано прізвище водія, який керував автомобілем, а на той час взагалі керувала автомобілем його дружина - ОСОБА_3;
- не зазначено - яким чином фіксувалась швидкість автомобіля, у якому режимі працював спец. прилад «Візир»?
- не вказано- з якою ж саме швидкістю рухався його автомобіль?
Просить визнати вказану постанову, та дії відповідача по її складанню, незаконними, скасувати дану постанову.
Так як отримав вказану постанову поштою 10.09.09р., то просить визнати пропущений строк оскарження пропущеним з поважних причин та відновити його.
У судове засідання позивач надав заяву, де просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги повністю підтримує та просить задовольнити.
Відповідачі надали заяви, де просять справу розглянути у їх відсутність, у задоволені позову відмовити за відсутністю підстав для задоволення.
Суд, дослідивши надані докази по справі, приходить до переконання щодо задоволення позову ОСОБА_1, у силу їх ґрунтовності та законності, за наступних обставин.
Так, ст.280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов’язана встановити: чи було скоєне адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його скоєнні, підлягає ця особа адміністративній відповідальності, маються чи обставини що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, спричинена чи матеріальна шкода, маються чи обставини щодо передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також встановити інші обставини, що мають значення для вірного вирішення справи.
Крім цього, ст.283 КпАП України встановлює, що постанова про адміністративне правопорушення повинна обов’язково мати опис обставин, встановлених при розгляді справи: час, місце, суть та обставини правопорушення.
В порушення вимог вказаних статей КпАП України, відповідач склав постанову АН № 115819 від 10.02.09р. де не вказав: саме хто був водієм вказаного автомобілю; у якому режимі працював спец.прилад «Візир».
Саме лише посилання, що відповідач, «…розглянувши матеріали про адмін. правопорушення, скоєне ОСОБА_1Е.», на переконання суду не може бути доказом скоєння позивачем інкримінованого правопорушення, з огляду на те, що остання це категорично заперечила, а відповідач у судове засідання не надав будь яких переконливих доказів на підтвердження що саме позивач скоїв дане правопорушення.
Враховуючи вказане, а також що позивач прямо зазначив, що вказаним автомобілем керувала його дружина - ОСОБА_3, відповідачами не надано будь яких достовірних даних що спростовували б це ствердження, суд приходить до висновку про відсутність будь яких доказів про скоєння саме позивачем у вказаний час інкримінованого правопорушення, внаслідок чого про незаконність складання відповідачем, відносно позивача, оскаржуваної постанови.
У оскаржуваній постанові відповідачем взагалі не вказано - у якому ж режимі працював спеціальний технічний засіб «Візир», яким він фіксував автомобіль позивача- автоматичному чи патрульному, як то вказано у інструкції до даного приладу.
Між іншим, ст.141 КпАП України встановлює, що до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, при їх фіксації саме працюючими у автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, маючими функції фото та кінозйомки, відеозапису чи засобами фото, кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Також, у оскаржуваній постанові взагалі не зазначено - з якою ж саме швидкістю рухався автомобіль позивача, що, безперечно, вказує на дефектність зазначеної постанови як процесуального документу.
З огляду на вказане, суд приходить до переконання щодо неповноцінності доказів зі сторони відповідача щодо, начебто, скоєння позивачем інкримінованого правопорушення
Так як, згідно ст.70 ч.3 КАС України, докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, суд не приймає до уваги як належні докази вищевказане фото фіксування відповідачем автомобілю позивача.
Згідно ж вимог ст.258 КпАП України, протокол при фіксуванні правопорушення за допомогою спеціальних технічних засобів, що працюють у автоматичному режимі, не складається.
Крім цього, суд вважає що позивач, якщо він і не керував вказаним автомобілем, має право звернутись, оскаржуючи постанову відносно нього, безпосередньо до суду.
Так, ст.141 КпАП України встановлює, що власник (співвласник) транспортного засобу, при наявності обставин що свідчать про скоєння порушення, вказаних у ч.1 статті, іншою особою, має право повідомити про це орган (посадову особу) що винесла постанову про накладення адмін. стягнення. Таким чином, законодавець встановлює саме не обов’язок, а право вищевказаної особи, що, на переконання суду, не складає відносно даної особи ніяких заборон для звернення, щодо оскарження постанови, безпосередньо до суду.
На підтвердження безспірного права громадянина на звернення безпосередньо до суду, щодо захисту його порушених прав та свобод, вказує у своєму рішенні і Конституційний Суд України від 30.10.1997р. № 5-зп (справа ОСОБА_4), де зазначив, що суд не має право відмовляти особі у прийняті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом позасудовому порядку.
Так як, згідно ст.258 КпАП України, після винесення постанови, її копія повинна бути направлена особі протягом трьох днів, тобто, до 17.01.09р., а фактично вона йому не направлялась, він отримав її лише 10.09.09р. у ВДВС, суд вважає з поважних причин пропущений строк звернення позивачем до суду та поновлює його.
За таких обставин, суд приходить до переконання щодо ґрунтовності вимог позивача та їх задоволені.
Керуючись ст.ст. 141 , 258,280,283КпАП України, рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997р. № 5-зп (справа ОСОБА_4), ст.ст.112, 159, 161 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Слов’янського ВДАІ УДАІ УМВСУ у Донецькій області Марченко Олега Леонідовича, УДАІ УМВСУ у Донецькій області про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення незаконною, її скасування, задовольнити.
Визнати незаконною постанову АН № 072490 від 13.01.2009р., складену відносно ОСОБА_1, щодо притягнення його до відповідальності по ст.122 ч.1 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 300 грн. та скасувати дану постанову.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Донецької області, через Слов’янський міськрайоний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 КАС України.
Суддя М.Г. Геєнко.