Справа № 2-а-3397/2009  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  5 листопада 2009 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області    Міщенко Т.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,  

  встановив:  

  Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначені йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 до 06.10.2009 року обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області прийняти рішення про подальше призначення та виплату їй щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2009 р.   та поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 р. до 06.10.2009 р.   посилаючись на те, що він відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії дітей війни і йому з 01.01.2006 р. щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 р. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. З урахуванням вимог цього закону та відповідно до діючого законодавства розмір мінімальної пенсії за віком складав в період з 01 січня по 01 квітня 2006 р. 350 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2006 р. 359 грн., з 01 жовтня по 31 грудня 2006 р. 366 грн., з 01 січня по 01 квітня 2007 р. 380 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2007 р. 406 грн. і з 01 жовтня по 31 грудня 2007 р.  411 грн. Загальна сума за 2006-2007 р. склала 9111 грн. і від цієї суми позивач повинен був отримати за два роки 30%, а саме: 2733,30 грн. Але позивачу соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась. Законами України “Про державний бюджет на 2006 рік” та “Про державний бюджет на 2007 рік” було зупинено дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в частині виплати цій категорії осіб щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2008 р. позивачу частково виплачувалась соціальна допомога, а саме: в січні-березні щомісячно по 47 грн., в квітні-червні щомісячно по 48,1 грн., липні-вересні щомісячно по 48,2 грн. та в жовтні-грудні 2008 р. щомісячно по 49 грн.80 коп., а всього за 2008 р. йому виплачено 579,3 грн. Позивачу недоплачена соціальна допомога за 2008 р. в розмірі 1158,6 грн.  За перший квартал 2009 р. повинні були виплатити по 149,40 грн. за кожен місяць, а виплатили по 49,80 грн., таким чином йому не доплачено 298,8 грн. За квітень – травень 2009 р. повинні були виплатити 149,40 грн. за місяць, а виплатили 49,80 грн., таким чином йому не доплачено 199,20 грн. Загальна сума недоплати за 2006-2008 р. та 2009 р. складає 4788,30 грн.  Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09.07.2007 р. вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Крім того, позивач просить поновити йому строк на звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що він не міг звернутись раніше до суду з позовом в зв'язку з тим, що про належні йому, як дитині війни, виплати йому ніхто не повідомляв. Більше того, його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. І тільки після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України позивачка дізналася про порушення його законних прав та інтересів.  

Від позивача надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, на позові наполягає.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився,  від нього надійшла заява, в якій просить слухати справу у його відсутність,  позов не визнав, посилаючись на те, що фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено який орган, з яких джерел повинна призначатись 30% доплата до пенсії. В 2008 р. питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії. Крім того, відповідач вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк для звернення до суду з адміністративним позовом.  

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.  

ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до вказаної категорії осіб, що підтверджується посвідченням ААА №  691996.  

Відповідно до ст.6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

В 2006-2007 рр. вищевказана соціальна допомога позивачу взагалі не виплачувалась, а в 2008р. йому виплачується соціальна допомога, як дитині війни, у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.  

Представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачем безпідставно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.  

  Згідно п.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Позивач не надав суду доказів того, що він пропустив строк позовної давності з поважних причин. Не можна визнати поважною ту причину, що позивач не звернувся до суду за захистом своїх прав, тому, що йому не повідомили про належні йому, як дитині війни, виплати, та він не знав про порушення його права. Позивач  мав можливість своєчасно  дізнатися про це із засобів масової інформації, рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, він мав можливість звернутися за консультацією до юристів. Відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

  Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду 06.10.2009 р. суд вважає, що  позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах річного строку, а в поновленні пропущеного строку з 01.01.2006 р. по 06.10.2008 р. слід відмовити.  

Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.”  

Взагалі право ОСОБА_1 на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються  безпідставні.  

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом „Про соціальний захист дітей війни” не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними положення Закону України  “Про державний бюджет на 2008 р.” щодо зміни розміру соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Зазначеним рішеннями встановлено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.  

Положення Законів України на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з  22.05.2008 р.  

Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України.  

Ніяких змін щодо нарахування соціальної допомоги після прийняття  Конституційним судом рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не  вносилось.  

Таким чином, суд  вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачу суми соціальної допомоги за період з 06.10.2008 р. по 06.10.2009 р.  

Вимоги щодо нарахування соціальної допомоги за період з 01.01.2006 р. по 06.10.2008 р. не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.  

Відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 р. конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загально звичайним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.  

Враховуючи ці положення при вирішені спорів необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. В даному випадку Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік» було прийнято пізніше.  

При визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішення Конституційного Суду України слід керуватися саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. та при нарахуванні суми соціальної допомоги виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Позивач в позовній заяві просить визнати протиправним рішення управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначені йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Але відповідач такого рішення не приймав і по суті позивач оскаржує бездіяльність відповідача в частині невиплати йому пенсії у розмірах передбачених діючим законодавством.  

Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.  

Нарахування позивачу соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.  

Таким чином, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі  Запорізької області у період з 06.10.2008 р. по 06.10.2009 р. позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченої ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і  відповідачем.  

Зазначені  дії  відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають захисту.  

Відповідно до вимог ст.11 КАС України суд розглядає адміністративний позов в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін , про захист яких вони просять.  

Враховуючі вік позивача, його правову необізнаність, з метою захисту його прав, та інтересів суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог.  

Захист прав та інтересів позивача слід здійснити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати державної  соціальної допомоги позивачу у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  

Вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому призначені та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги позивачу, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  задоволенню не підлягає тому, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 99, 161,162 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, суд  

  постановив:  

В поновленні ОСОБА_1 строку на звернення до суду з адміністративним позовом відмовити.  

Визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області в частині невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 06.10.2008 р. по 06.10.2009 р. з урахуванням підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р.  

В іншій частині позову відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня   складення  постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього  протягом 20 днів   апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.  

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження  постанова  суду  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20 денний строк,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя: