ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-4662/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Матковської З.М.
при секретарі судового засідання Головатому А.П.
з участю представника позивача Каменецької Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення боргу в сумі 11615,41 грн.
в с т а н о в и в :
Позивач, Львівське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом до Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення боргу в сумі 11615,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2008 рік в кількості 3 робочих місць. На підприємстві у звітному році середньооблікова чисельність працюючих інвалідів становила 2 чоловіка. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані сплачувати до відділень Фонду адміністративно – господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Сума відрахувань визначається як добуток середньорічної заробітної плати на підприємстві, на кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами відповідно до встановленого нормативу. В порушення вимог ст. 20 згаданого Закону відповідачем не сплачено адміністративно – господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів Львівському обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів. Сума заборгованості становить 11615,41 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зсилаючись на обставини, зазначені на обставини зазначені у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, однак надав суду заперечення суть яких зводиться до наступного. Протягом 2008 року відповідачем до районного центру зайнятості подавався звіт за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», відповідно до якого повідомлялося про наявність вакансій для працевлаштування одного інваліда. Однак особи з інвалідністю, які перебували на обліку в центрі зайнятості як шукаючі роботу та безробітні, протягом 2008 року для працевлаштування за вказаною вакансією до відповідача не направлялись. Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій у тому числі які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Однак положення цієї статті не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Просять відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши доводи сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.
У звіті підприємства відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма №10-ПІ) зазначено, що кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить три особи. Фактично на підприємстві працювало два інваліда.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідач в своїх запереченнях стверджує, що на них не поширюються дія ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки підприємство повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету.
Однак Порядком реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю затвердженим Постановою КМУ від 31 січня 2007 року №70 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, подають (надсилають) також копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, виданої органом державної податкової служби. Відповідачем такої довідки до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надано не було та суду такої довідки також не представлено.
Відповідно до звіту, поданого підприємством відповідача середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 11209,1 грн.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за 2008 рік Новокалинівське ВУ ЖКГ має борг в сумі 11615,41 грн.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71-86, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів в сумі 11615 (одинадцять тисяч шістсот п’ятнадцять) грн. 41 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 07.11.2009 року.
Суддя
Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.