Єдиний унікальний номер 242/5258/16-ц Номер провадження 22-ц/775/980/2017

Головуючий в I інстанції Черков В.Г.

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів Осипчук О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Молдованова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

22 листопада 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17 червня 2013 року відповідачка отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором за відповідачкою утворилася заборгованість за кредитним договором станом на 30 жовтня 2016 року у розмірі 34 505 грн. 87 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 4423 грн. 51 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 25 205 грн. 67 коп., заборгованість за пенею та комісією у сумі 2757 грн. 36 коп., 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1619 грн. 33 коп. - штрафу (процентна складова).

16 березня 2017 року рішенням Селидівського міського суду Донецької області позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково.

З відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 17 червня 2013 року станом на 31 серпня 2014 року у розмірі 3389 грн. 12 коп., вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2017 року в частині зменшення розміру заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитом і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на однобічність та неповноту судового рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне:

- неправомірним є висновок суду про те, що правильною сумою заборгованості по тілу кредиту є 2 570 грн. 26 коп. при цьому не мотивував свій висновок;

- банком цілком на законних підставах застосовано в розрахунку заборгованості диференційована процентна ставка, оскільки порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет та сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування. Своїм підписом відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http: privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між сторонами Договір. Дії відповідачки, яка після зміни Умов та правил продовжувала користуватися послугами банку, свідчать про те, що вона прийняла внесені відповідно визначеної договором процедури підвищення або зміни процентної ставки;

- у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Відповідачкою допущено порушення зобов’язання щодо повернення наданих кредитних коштів у строки, встановлені Умовами та правилами надання банківського рахунку, що підтверджується розрахунком заборгованості, який нею не спростований.

Рішення в частині відмови у стягненні пені, комісії та штрафних санкцій позивачем не оскаржується.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та відсоткам виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, та які дають право банку змінювати розмір процентної ставки не підписані відповідачем та не можуть вважатися письмовим кредитом в розумінні ст. 207 ЦК України. Крім того, суд прийшов до висновку, що розмір відсоткової ставки був безпідставно та неправомірно збільшений банком з 1 вересня 2014 року до 34,80% та з 31 березня 2015 року до 43,20%. На думку суду сторонами не надано доказів щодо досягнутої між сторонами у формі встановленій законом, домовленості щодо розміру та типу процентів за користування кредитом, пільгового періоду щодо нарахування процентів по кожній траті, тому позовні вимоги щодо відшкодування відсотків підлягають частковому задоволенню в сумі 818 грн. 86 коп. що утворилась станом на 31 серпня 2014 року і до підвищення процентної ставки по кредиту. Тому враховуючи те, що між таблицею розрахунку заборгованості та підсумком заборгованості існує розбіжність, суд визначив суму заборгованості за кредитом у розмірі 2570 грн. 26 коп.

Але з таким висновком суду, апеляційний суд повністю погодитися не може.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору б/н від 17 червня 2013 р. ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що не заперечується сторонами. Розмір щомісячного платежу по кредиту мав складати 7% від заборгованості, але не менше 50 грн.(а.с. 8).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка надала свою згоду на те, що Банк має право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Таке збільшення кредитного ліміту відбулося 17 червня 2013 року до 1700 грн., потім 26 червня 2013 року до 2000 грн., останнє збільшення ліміту відбулося 9 грудня 2013 року до 2700 грн. (а.с.125 )

Згідно розрахунку заборгованості, в загальному підсумку станом на 31 жовтня 2016 року заборгованість за кредитом становить 34 505 грн. 87 коп., яка складається з наступного: 4423 грн.51 коп. – заборгованість за кредитом (яка в свою чергу складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2570 грн. 26 коп. та простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1853 грн. 25 коп.); 25 205 грн. 67 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 757 грн. 36 коп. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 1 619 грн. 33 коп. – штраф (процентна складова).

Звернувшись із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в сумі 4 423 грн. 51 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 25 205 грн. 67 коп.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік, далі процентна ставка була змінена, а саме 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34.80%, та 01 квітня 2015 року встановлена у розмірі 43,20%.

У судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача не надано доказів того, що відповідачка про збільшення процентної ставки була повідомлена.

На пропозицію надати такі докази апеляційному суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» електронною поштою надіслав два скриншоти. Із інформації, яку вони містять вбачається, що банк намагався повідомити ОСОБА_1 про збільшення відсоткової ставки, проте відповідачка ці повідомлення не отримувала (а.с. 150- зворот, 151).

Згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_1, збільшення відсоткової ставки до 34,80% та 43.20% відбулося після того, як відповідачка припинила погашати заборгованість по цьому кредитному договору (а.с. 117-125).

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Згідно Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» Цивільний кодекс України доповнено ст. 1056-1, у якій встановлено заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку.

Закон набув чинності 10 січня 2009 року.

Кредитний договір між сторонами укладено 17 червня 2013 року, тобто після набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та ст. 1056-1 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року, це узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним судом України в постанові від 19 грудня 2012 року (справа №6-144цс12),

У заяві про надання кредитної послуги оформлення кредитки «Універсальної» від 17 червня 2013 року обумовлено проценту ставку за користуванням кредитом 2,5% на місяць, тобто 30,00% річних на залишок заборгованості.

Позивачем не надано доказів погодження з відповідачкою підвищення процентної ставки.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 57 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Беручи до уваги викладене, апеляційний суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17 червня 2013 року, укладеного між сторонами, в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотками задовольнити частково.

Як вбачається з виписки карткового рахунку, відкритого на ім’я ОСОБА_1, останній платіж по кредитному договору вона зробила 17 березня 2014 року, коли внесла на картковий рахунок 320 грн. В цей же день ця сума була відповідачкою знята, після чого сума заборгованості на 17 березня 2014 року склала 2689 грн. 44 коп. Інших операцій по цій кредитній карті після 17 березня 2014 року відповідачка більше не здійснювала (а.с. 121 ).

Розраховуючи розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим кредитним договором, апеляційний суд із наведених даних бере до обрахунку залишок заборгованості по кредиту на 17 березня 2014 року у сумі 2689 грн.44 коп. за обумовленою договором процентною ставкою за користуванням кредитом 2,5% на місяць, тобто 30,00% річних на залишок заборгованості.

Заборгованість на 31 березня 2014 року, становить 2719 грн. 80 коп. ((2689,44 х 2,5 %): 31 день) х 14 днів = 30,36 + 2689,44

Заборгованість на 30 квітня 2014 року становить 2787 грн. 80 коп.( 2719,80 х 2,5 % = 68,00 + 2719,80)

% 0,025

17.03.2014 2689,44

31.03.2014 30,36 2719,80

30.04.2014 68,00 2787,80

31.05.2014 69,69 2857,49

30.06.2014 71,44 2928,93

31.07.2014 73,22 3002,16

31.08.2014 75,05 3077,21

30.09.2014 76,93 3154,14

31.10.2014 78,85 3232,99

30.11.2014 80,82 3313,82

31.12.2014 82,85 3396,66

31.01.2015 84,92 3481,58

28.02.2015 87,04 3568,62

31.03.2015 89,22 3657,83

30.04.2015 91,45 3749,28

31.05.2015 93,73 3843,01

30.06.2015 96,08 3939,09

31.07.2015 98,48 4037,57

31.08.2015 100,94 4138,50

30.09.2015 103,46 4241,97

31.10.2015 106,05 4348,02

30.11.2015 108,70 4456,72

31.12.2015 111,42 4568,13

31.01.2016 114,20 4682,34

29.02.2016 117,06 4799,40

31.03.2016 119,98 4919,38

30.04.2016 122,98 5042,37

31.05.2016 126,06 5168,42

30.06.2016 129,21 5297,64

31.07.2016 132,44 5430,08

31.08.2016 135,75 5565,83

30.09.2016 139,15 5704,97

31.10.2016 142,62 5847,60

Таким чином, до стягнення з ОСОБА_1 підлягає кредитна заборгованість, що утворилась станом на 31 жовтня 2016 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту, ліміт якого визначено договором у сумі 2700 грн., прострочену, заборгованість по тілу кредиту у сумі 1853 грн. 25 коп., а також відсотків за користування кредитом у сумі 5847 грн. 60 коп., а всього 10 400 грн. 85 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 505 грн. 87 коп.

Позовні вимоги задоволені у розмір 10 400 грн. 85 коп. що складає 30,14 % ( (10400,85 х 100) : 34 505, 87 = 30,14 %).

За подання позовної заяви скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1378 грн.(а.с. 39), за подачу апеляційну скаргу сплатив 1515 грн. 80 коп.(а.с. 87), а всього 2893 грн. 80 коп.

30,14% від понесених судових витрат становить 872 грн. 19 коп., які повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідачки.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Керуючись ст..ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення тіла кредиту та відсотків скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення тіла кредиту та відсотків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешкає 85401, АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17 червня 2013 року за період з 17 березня 2014 року по 31 жовтня 2016 року по тілу кредиту у сумі 2700 грн., прострочену, заборгованість по тілу кредиту у сумі 1853 грн. 25 коп., заборгованість по відсоткам у сумі 5847 грн. 60 коп., а всього 10 400 (десять тисяч чотириста) грн. 85 коп., а також судові витрати у сумі 872 грн. 19 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до касаційної інстанції.

Головуючий Судді