Справа №2-а-9940/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» вересня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний» до Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області про визнання протиправним та скасування п.2 припису від 30.03.2009 року №113, -
В С Т А Н О В И В :
З позовом до суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний» до Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області про визнання протиправним та скасування п.2 припису від 30.03.2009 року №113.
В судовому засіданні 29.09.2009 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність прийнятих актів та порушення позивачем державної дисципліни цін.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач на підставі ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.14 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень законодавства про застосування цін та тарифів й притягнення до відповідальності, стягнення у судовому порядку не сплачених сум штрафних (економічних) санкцій, а тому ці позовні вимоги, на підставі положень п.п.1 ч.1 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
30.03.2009 року співробітниками відповідача була проведена перевірка застосування цін та тарифів під час формування тарифів за надані послуги за період з 01.01.2008 року по 01.03.2009 року. За результатами перевірки було складено акт №000183 від 30.03.2009 року (а.с.14-17). Перевіркою було встановлено порушення порядку погодження цін та тарифів на послуги позивача у перевірений період з органами місцевого самоврядування, а також порушення порядку застосування цін та тарифів на вказані послуги, а саме: стягувалась плата за споживану електроенергію з суб’єктів підприємницької діяльності, які орендують торгові місця на ринку.
Посадовими особами позивача у акті перевірки здійснений висновок про порушення позивачем порядку застосування цін та тарифів послуги оскільки ним послуги з енергопостачання включались до складу орендної плати за торгові місця та окремо стягувались ці послуги з суб’єктів підприємницької діяльності, які орендували торгові місця на ринку за окремими рахунками. Сума надмірно сплачених коштів орендарями торгових місць за послуги енергопостачання за період з 01.01.2008 року по 01.03.2009 року склала 374529,31 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки позивачем був внесений припис від 30.03.2009 року №113 (а.с.13) про усунення порушень законодавства, п.2 якого позивача було зобов’язано додатково стягнуті кошти в розмірі 374529,31 грн. повернути споживачам послуг з оренди торгових місць.
Позивач вважає, що відповідач перевищив власну владну компетенцію, оскільки надав припис з питань, які не є порушеннями державної дисципліни цін та тарифів, в зв’язку з чим просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача у тій його частині, яка не відповідає закону та є порушенням його прав та інтересів.
Розглянувши доводи позивача та здійснивши оцінку вказаних рішень відповідача з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України суд приходить до висновку про їхню протиправність з наступних підстав:
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти у порядок та спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та п.1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі – Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819, Державна інспекція з контролю за цінами (далі – Держінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Як зазначено в оскаржуваному акті відповідача, його винесено на підставі п.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного огляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V, п.4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819, п.3.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі – Інструкція), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року №298/519.
Згідно з п.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис – обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контрою) суб’єкту господарювання, щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до п.4 Положення, Держінспекція та її структурні підрозділи відповідно до покладених на них завдань: надають за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Відповідно до п.1.4 Інструкції, порушеннями порядку встановлення і застосування цін є, зокрема: нарахування не передбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Таким чином, надання припису про усунення суб’єктом господарювання порушень законодавства з питань, які не віднесені до порушень законодавства про застосування цін та тарифів (п.1.4 Інструкції) є такими діями відповідача, що виходять за межи його власної владної компетенції.
Суд також приходить до висновку про безпідставність оскаржуваного акту суб’єкту владних повноважень через перевищення ним власної владної компетенції:
Так, відповідно до положень ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні органи щодо контролю за цінами здійснюють контроль за додержанням суб’єктами господарювання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні державних регульованих та фіксованих цін та тарифів.
Перевірка питань правильності та повноти надання замовнику послуг, внесення їм плати за надані послуги відносяться згідно положень ч.3 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» до компетенції органів захисту прав споживачів та Держспоживстандарту, а перевірка питань законності отримання установами, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетів, або отримують дотації, субвенції та позики з них, виручки від надання ними послуг, згідно ч.1,2 ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відносяться до компетенції органів Державної контрольно-ревізійної служби України, а не відповідача.
Таким чином, суд на підставі положень ч.3 ст.2 КАС України вважає, що дії відповідача щодо проведення перевірки та прийняття рішень з питань, які не віднесені до його власної владної компетенції, а знаходяться в компетенції інших спеціальних органів державної виконавчої влади, є перевищенням владних управлінських функцій, що є неприпустимим згідно положень ч.2 ст.19 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, оскільки оскаржені рішення відповідача прийняті ним з перевищенням владних повноважень та не у спосіб, встановлений Конституцією та законами України , суд на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України повинен визнати такий акт суб’єкту владних повноважень протиправним та скасувати його в оскаржуваній частині.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати п.2 припису Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області від 30.03.2009 року №113.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 05.10.2009 року.
Суддя Єфіменко К.С.