Категорія: 36                                 Справа №2-284/2009  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И  

22 жовтня 2009 року                                                       м. Золочів

Золочівський районний суд Львівської області

в складі : головуючого –судді                Левика Я.А.,

при секретарях                         Мацайло О.М., Туз М.М.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3-О.О., представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Золочівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою, усунення від права на спадкування, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, з участю третіх осіб ОСОБА_6, Золочівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності на частину квартири, -

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3-О.О. про усунення перешкод у здійсненні права власності. Під час розгляду справи відмовилась від позовних вимог до ОСОБА_6, а, також, збільшила та уточнила позовні вимоги до ОСОБА_3-О.О., а саме просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження ? квартири №6 в буд. 67 на вул. Шашкевича у м.Золочеві Львівської області, шляхом зобов’язання відповідача надати їй ключ від вхідних дверей згаданої квартири, а, також, усунути                         ОСОБА_3-О.О. від спадкування обов’язкової частки після смерті ОСОБА_7

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником ? квартири № 6 в буд 67 на    вул. Шашкевича у м.Золочеві. Дану частину квартири вона отримала згідно заповіту від 16.08.1996 року від попереднього власника ОСОБА_7, власником іншої частини квартири є ОСОБА_8, внук померлої ОСОБА_7 На даний час у квартирі ніхто не проживає, вона є зачиненою. Вона намагалась звертатись до відповідача з проханням про надання їй ключа від квартири, проте та її звернення ігнорує та фактично заперечує її право власності на ? згаданої квартири. Вона ж, як співвласник квартири, вправі вільно користуватися та розпоряджатися нею. Крім цього, враховуючи позовні вимоги відповідача до неї вважає, що відповідач не має права на спадкування обов’язкової частки після смерті своєї матері ОСОБА_7, оскільки два роки перед смертю ОСОБА_7 була лежачою, вона доглядала хвору, а відповідач жодним чином матері не допомагала, вона навіть змушена була оплачувати похорони ОСОБА_7

ОСОБА_3-О.О. звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2, який уточнила під час розгляду справи, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 2.07.2008 року нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 на ? частину квартири №6 в буд. 67 на вул. Шашкевича у м.Золочеві та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на ? частину квартири №6 в буд. 67 на вул. Шашкевича у м.Золочеві.

В обґрунтування позову зазначає, що на час смерті її матері ОСОБА_7, вона та її рідний брат, що проживав разом із матір’ю були пенсійного віку, тобто непрацездатними, а тому мали право, незважаючи на складений мамою заповіт, на спадкування обов’язкової частки у спадщині матері. Більше того вони фактично спадщину після смерті матері прийняли, оскільки вступили в управління та володіння спадковим майном матері. Тому вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано державним нотаріусом позивачу за первісним позовом та ? частину спірної квартири безпідставно, без врахування їх обов’язкових часток, а тому підлягає скасуванню, як підлягає скасуванню і державна реєстрація права власності         ОСОБА_2 на ? частину спірної квартири, як така, що була проведена на підставі неправомірно виданого свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні позивач за первісним позов свій позов підтримала, зустрічний – заперечила. Пояснила, що вона була сусідкою померлої ОСОБА_7, протягом тривалого часу опікувалася нею та її сином ОСОБА_9, а тому вони заповіли їй свої частки у спірній квартирі. ОСОБА_7 останні роки свого життя перебувала у безпорадному стані внаслідок похилого віку та хвороб, потребувала постійного догляду. Вона її доглядала, а відповідач, її рідна донька жодним чином не брала участі у догляді за матір’ю, хоча знала про стан матері. Після того як помер ОСОБА_9, вона оформила право власності на ? частину спірної квартири, що їй заповіла ОСОБА_7 та вважає, що має повне право на користування вказаною квартирою. Натомість відповідач чинить їй у цьому перешкоди, а саме не надає ключа від вхідних дверей, свідомо її ігнорує. Що стосується зустрічного позову, то на її думку такий до задоволення не підлягає, оскільки, як вона вважає, свідоцтво про право на спадщину нотаріусом їй було видано правомірно, оскільки відповідач, маючи право на обов’язкову частку у спадщині після смерті своєї матері до нотаріуса про її прийняття не зверталася та її фактично не успадкувала. Вона бачила, як відповідач забирала з квартири після смерті ОСОБА_7 деякі меблі, проте не знає чиї це були меблі чи померлої матері, чи брата відповідача ОСОБА_9 А, крім цього, ОСОБА_3-О.О. повинна бути усунута від спадкування майна своєї померлої матері, оскільки вона ухилялася від її утримання у останні роки її життя, коли та перебувала у безпорадному стані.  

Відповідач, первісний позов заперечила, зустрічний – підтримала. Пояснила, що їй відомо про те, що позивач є на даний час власником ? частини спірної квартири, проте на її думку свідоцтво про право на спадщину видане їй незаконно та реєстрація права власності на вказану частину спірної квартири проведена за нею незаконно. Вона дійсно має ключ від спірної квартири та не дає позивачу нею користуватись, оскільки вважає, документи позивача на право власності на квартиру недійсними. Вважає, що згадане свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане позивачу незаконно, оскільки на час смерті її матері, вона та її брат            ОСОБА_9 мали право на обов’язкову частку у спадщині після смерті матері, оскільки були пенсійного віку на час смерті матері, тобто були непрацездатними. Вони фактично прийняли спадщину після смерті матері обоє, а саме: вона забрала деякі меблі матері із квартири до себе у будинок, також, разом з братом вони провели ремонт у квартирі. Брат певний період після смерті матері проживав у неї, оскільки дуже важко пережив її смерть та захворів. Вона у той час ходила до квартири та підтримувала її у належному стані. Вона допомогла братові вилікуватися. Брат до смерті матері, в деякій мірі зловживав спиртним, проте після того як пожив у неї перестав взагалі вживати алкоголь. Тоді, брат скасував свій заповіт на користь позивача та заповів ? частину спірної квартири, що йому належала їй. Що стосується позовної вимоги первісного позову про усунення її від права на спадкування після смерті матері, вважає такий безпідставним, оскільки її мати до кінця свого життя не була лежачою хворою, тобто не перебувала у безпорадному стані, а крім того вона допомагала своїй матері. Мати не була абсолютно здоровою в силу свого похилого віку, проте могла себе обходити. Крім того, постійно доглядав маму брат, який з нею разом проживав, ходив купувати продукти на ринок, прибирав у квартирі. Інколи, вона не заперечує того, брат міг зловживати алкоголем, проте вказане не було настільки гострою проблемою, внаслідок якої брат не міг опікуватися матір’ю. Вона у 1998 році, тобто за два роки до смерті матері, переїхала із Закарпаття разом із чоловіком в с.Скваряву, що поблизу м.Золочева та по мірі можливості приїжджала допомагати матері. Вона не могла постійно доглядати матір, оскільки сама у той час уже була пенсійного віку, сама хворіла, також, змушена була доглядати важко хворого чоловіка. Проте, незважаючи на вказані обставини приїжджала до матері та відвідувала її, передавала їй продукти, одяг, інші необхідні речі. Крім цього, вона після смерті матері приходила до державного нотаріуса та виясняла питання прийняття спадщини і та її повідомила, що у неї необхідності подавати заяву про прийняття спадщини після матері немає, оскільки вона її прийняла фактично.

Представник відповідача первісний позов заперечив, зустрічний підтримав, дав пояснення аналогічні поясненням своєї довірительки.

Представник третьої особи Золочівської державної нотаріальної контори зустрічний позов заперечила, пояснила що на її думку свідоцтво про право на спадщину було видане         ОСОБА_2, правомірно. Вказана особа звернулась до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 Державною нотаріальною конторою було повідомлено про це ОСОБА_3-О.О., а саме надіслано лист у м.Воловець Закарпатської області, у якому роз’яснено її право звернутися у нотаріальну контру із заявою про прийняття спадщини та наслідки не звернення з такою. Від згаданої особи жодної відповіді отримано не було. Також, було аналогічного листа надіслано ОСОБА_10 Проте він, теж, із жодними заявами до нотаріальної контори у встановлений строк не звернувся. Тому, на підставі заяви, яку подала ОСОБА_11, їй і було видано свідоцтво про право на спадщину на ? частину спірної квартири. Вважає, що нотаріальна контора видаючи свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 діяла правомірно, оскільки жоден інший спадкоємець протягом восьми років до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертався, нотаріальна контора повідомляла належним чином про необхідність звернення до нотаріальної контори можливих спадкоємців. А тому, оскільки ніхто не звертався у нотаріальну контору, не представляв рішень суду про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, вони видали спірне свідоцтво. Їй не відомо про те чому направляли лист ОСОБА_3-О.О. у м.Воловець, вказана адреса могла бути взята зі слів         ОСОБА_2 Нотаріус не перевіряв того чи хтось фактично прийняв спадщину і не зобов’язаний був це робити.

Третя особа ОСОБА_6 пояснив, що він при вирішенні справи покладається на розсуд суду. Може повідомити, що він з 1998 року по 2000 рік бував в Золочеві рідко, оскільки часто їздив на заробітки. До батька, ОСОБА_9 та баби ОСОБА_7 заходив рідко. В той час батько зловживав спиртним, баба лежала. Розповідала бабця, що батько міг піти за продуктами і не вернутись, часто випивав, сварився з бабою. Він говорив про це з батьком, проте той на вказані зауваження не реагував. Він знає, що до баби приходила допомагати якась сусідка, так розповідала баба. Проте він вказаної сусідки у згадані роки не бачив жодного разу. В квартирі було прибрано, відносно чисто. Своєї тітки ОСОБА_3-О.О. у той період він не відвідував і у баби, теж, не бачив її. Жили баба з батьком, як він думає, за бабину пенсію та за ті кошти, які міг неофіційно на будовах заробити батько.

Треті особи та відповідач у останнє судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення такого, не з’явилися. В матеріалах справи наявні заяви від представника третьої особи Золочівської державної нотаріальної контори та відповідача з проханням про розгляд справи у їх відсутності, третя особа ОСОБА_6 причин своєї неявки у судове засідання не повідомив. Враховуючи наведене суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у відсутності вказаних осіб, проти чого особи, що беруть участь у справі не заперечили.  

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що первісний та зустрічний позови слід задовольнити частково.

Як вбачається із пояснень осіб, що беруть участь у справі, копії спадкової справи №450 спадкодавця ОСОБА_7, що померла 29.02.2000 року, інформаційної довідки Золочівського МБТІ №123 від 9.07.2009 року, позивач ОСОБА_2 на даний момент є власником ? частини квартири № 6 в буд. 67 на вул. Шашкевича в м.Золочеві, яку вона отримала відповідно до заповіту ОСОБА_7 від 16.08.1996 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 2.07.2008 року, виданого Золочівською державною нотаріальною конторою.

З пояснень сторін, також, вбачається, що відповідач ОСОБА_3-О.О. чинить перешкоди позивачу ОСОБА_2 у користуванні належною їй, вказаною частиною спірної квартири, а саме відмовляється надати їй ключ від вхідних дверей до вказаної квартири, оскільки вважає, що позивач стала власником частини квартири незаконно.

Проте, на думку суду, вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано позивачу незаконно, як і, відповідно, незаконно проведено державну реєстрацію права власності позивача на ? частину спірної квартири. Вказані висновки суду базується на наступному.

Відповідно до змісту ст. 529 Цивільного Кодексу України (в ред. 1963 року), що діяв на час смерті ОСОБА_7, спадкоємцями першої черги при спадкоємстві за законом в рівних частках, є, зокрема, діти спадкодавця.

Згідно із змістом ст. 535 Цивільного Кодексу України (в ред. 1963 року) непрацездатні діти спадкодавця успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом.

За змістом ст. 549 Цивільного Кодексу України (в ред. 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як вбачається із пояснень відповідача та її представника, вони з братом ОСОБА_9 фактично прийняли спадщину після смерті матері, оскільки вступили в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня смерті матері. Так, вони перевезли частину материних речей, переважно меблів, у будинок ОСОБА_3-О.О. у с.Скварява. Провели спільними зусиллями ремонт у спірній квартирі. Крім цього, брат відповідача біля трьох місяців після смерті матері жив у с.Скварява, у будинку відповідача, а вона, маючи ключі від квартири, підтримувала квартиру у належному стані, доглядала за нею. Вказані дії її та її брата, на думку відповідача свідчать про фактичне прийняття ними спадщини після смерті матері. Крім цього, відповідач у вказаний період, тобто до шести місяців після смерті матері зверталась до державної нотаріальної контори з питаннями прийняття спадщини, проте нотаріус повідомила її про те, що необхідності у неї подавати заяву про прийняття спадщини у неї немає, оскільки вона фактично прийняла спадщину. А вона, на той час не маючи змоги, з питаннями видачі їй свідоцтва про прийняття спадщини, до нотаріальної контори не зверталася маючи намір вирішити вказане питання згодом.

Вказані твердження відповідача, тобто факт прийняття спадщини, нею та її братом, після смерті їх матері, є обґрунтованими та підтверджені під час розгляду справи поясненнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які пояснили, що після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_9 дуже погано себе почував, важко переживав смерть матері, у нього була депресія. Він протягом кількох місяців одразу після смерті матері проживав у своєї сестри ОСОБА_3-О.О., яка за ним доглядала та лікувала його. У той час сестра, взявши у нього ключ, періодично проживала у спірній квартирі, доглядала за нею, приходила туди готувати собі там їжу, прала, милась там, оскільки там, на відміну від її будинку в селі, була гаряча вода. Згодом вони разом з братом проводили там ремонт. Відповідач, також, забрала звідти деякі меблі матері до себе у будинок в селі. Крім цього, вступ відповідачем та ОСОБА_9 в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_7, підтверджено, також, і частково поясненнями самої позивачки, яка зазначала, що їй відомо про те, що в короткий період після смерті ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_3-О.О. вивозила з спірної квартири меблі, проте їй невідомо чиї це були меблі.    

Крім цього, як вбачається із пояснень відповідача, матеріалів справи, а саме копії паспорта відповідача та копії спадкової справи № 971 спадкоємця ОСОБА_9, що помер 5.12.2007 року, відповідач та її брат ОСОБА_9 на час смерті матері, тобто на 29.02.2000 року були непрацездатними, оскільки обоє на той час були особами пенсійного віку.

Враховуючи, що відповідач та її брат ОСОБА_9 фактично прийняли спадщину після смерті їх матері ОСОБА_7, а саме кожен по 2/3 від ? частини квартири, що належала б кожному з них у випадку спадкування за законом, оскільки окрім них інших спадкоємців першої черги на час смерті ОСОБА_7 не було, тобто 2/3 частки від ? частини згаданої квартири, що становить 1/3 частину згаданої квартири в цілому, а згодом відповідач звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_9 за заповітом від 27.07.2001 року, нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори не вправі була видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на ? частину спірної квартири не з’ясувавши питання прийняття спадщини. Державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори буди вчинені дії щодо з’ясування вказаних обставин, а саме надіслано листа відповідачу у якому було роз’яснено її права щодо прийняття спадщини після смерті матері, проте жодних доказів про отримання вказаного листа ОСОБА_3-О.О. немає.

Враховуючи наведене суд вважає, що свідоцтво про право на спадщину видане           ОСОБА_2, Золочівською державною нотаріальної конторою, в частині фактично прийнятої спадщини ОСОБА_3-О.О. та ОСОБА_9, тобто обов’язкових часток у майні померлої, а саме 2/6 спірної квартири, - незаконно, а тому його слід визнати недійсним у цій частині. Крім цього, слід скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на ? спірної квартири в частині права власності на вказані 2/6 (1/3) частки згаданої квартири. А тому, зустрічний позов частково є підставним та такий слід частково задовольнити, а саме визнати недійним оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом та скасувати державну реєстрацію права власності на частину у спірній квартирі, у згаданих частинах.

Оскільки жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про незаконність видачі свідоцтва про право на спадщину та здійснення державної реєстрації права власності позивача у іншій частині відповідачем та її представником не наведено у задоволенні решти зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, підлягає частковому задоволенню, також, і первісний позов          ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою. Оскільки спірне свідоцтво про право на спадщину видане позивачу в частині 1/6 частини спірної квартири видане їй у встановлено законом порядку, як і проведена у цій частині державна реєстрація її права власності на вказану частину квартири, то вона відповідно є законним власником вказаної частини квартири та вправі володіти, користуватися та розпоряджатися вказаною частиною квартири. Оскільки відповідач чинить їй перешкоди у здійсненні її законного права, як співвласника квартири на користування та розпорядження своїм майном, а саме відмовляє у передачі ключа від вхідних дверей квартири, таке право позивача підлягає захисту. Слід зобов’язати відповідача надати позивачу ключ від вхідних дверей спірної квартири, усунувши перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні нею права користування та розпорядження 1/6 частиною згаданої квартири.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_3-О.О. від права на спадкування обов’язкової частки після смерті ОСОБА_7, то на думку суду така до задоволення не підлягає.

Як вбачається із змісту ст. 528 Цивільного Кодексу України (в ред. 1963 року), дійсно, не мають права стати спадкоємцями за законом повнолітні діти спадкодавця, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов’язків по утриманню спадкодавця.

Як вбачається із пояснень свідків ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13,           ОСОБА_17, ОСОБА_18, медичних документів про стан здоров’я відповідача та її чоловіка ОСОБА_19 (а.с.                                          ), свідоцтва про смерть ОСОБА_20, - ОСОБА_7 протягом останніх двох років свого життя у безпорадному стані не перебувала. Вона, як особа, похилого віку у певній мірі потребувала стороннього догляду, проте необхідності у постійному догляді у неї не було. Так, протягом останніх двох років свого життя вона майже не виходила із власного помешкання, проте її забезпеченням продуктами харчування, іншими речами першої необхідності займався її син ОСОБА_9, який теж прибирав у їх помешканні, готував їжу. Також, у певній мірі доглядом матері займалася і її донька ОСОБА_3-О.О., яка, незважаючи на те, що здійснювала догляд свого хворого чоловіка, що помер 7.03.2001 року, сама будучи пенсійного віку та маючи поганий стан здоров’я, час від часу приїжджала до матері відвідувати її та привозила продукти харчування, одяг, інші речі. Також, відповідач, не маючи змоги приїхати до матері, передавала матері продукти харчування і інші речі через їх знайомих людей. Крім цього, незважаючи на те, що ОСОБА_7 у останні два роки свого життя із квартири майже не виходила, вона по квартирі переміщалася вільно, самостійно одягалась, при необхідності готувала їжу, прибирала у квартирі.

З вказаного вбачається, що твердження позивача про те, що ОСОБА_7 протягом двох останніх років свого життя була лежачою та постійно потребувала стороннього догляду, а відповідач, знаючи це, свідомо ігнорувала вказані потреби матері чим злісно ухилялася від її утримання жодними доказами не підтверджені, а більше того спростовані наведеним вище.

Висновок свідка ОСОБА_17, про те, що два роки перед смертю сім’я ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_9 перебувала у важкому, безпомічному стані, який вона зробила через те, що ОСОБА_9 у той період часто приходив до ОСОБА_2, товаришуючи з її чоловіком, та просив її про допомогу, а та відповідно прибирала у їх квартирі, готувала їм їжу, суд не бере до уваги, оскільки такий, як вбачається із інших пояснень вказаного свідка, ґрунтується лише на кількох одиничних випадках її спілкування із членами вказаної сім’ї, а, крім того, як пояснила свідок, вона у квартирі ОСОБА_9 була лише один раз і близько з ними не спілкувалась.  

Твердження свідка ОСОБА_21 М,В. про те, що ОСОБА_7 за два роки до смерті була лежачою та майже не пересувалась, догляд за нею та її сином ОСОБА_9, в певній мірі здійснювала ОСОБА_2 суд не бере до уваги, оскільки як вбачається із показів цього ж свідка він у квартирі ОСОБА_9 протягом двох років до смерті ОСОБА_7 практично не бував, з ОСОБА_7 не спілкувався. Лише інколи спілкувався із ОСОБА_9 та те хто у їх сім’ї прибирав у квартирі, варив їсти, купував продукти харчування, тобто яким чином був налагоджений побут та за рахунок чого існувала їх сім’я йому не відомо.

Також, суд не бере до уваги тверджень свідка ОСОБА_22-П.Е. про те, що померла           ОСОБА_7 за два роки до смерті перебувала у безпомічному стані, оскільки постійно лежала, а її син ОСОБА_9, переважно був у стані алкогольного сп’яніння і жодного догляду стосовно матері та квартири, у якій вони жили, не здійснював, оскільки вказаний свідок є донькою позивача ОСОБА_2, тобто особою, яка у певній мірі зацікавлена у результаті вирішення справи. Крім цього, як пояснила вказаний свідок, вона у квартирі ОСОБА_9 бувала досить часто з часу коли ОСОБА_7 склала заповіт на її матір, а саме у 1996 році, а з 1997 року у квартирі матері постійно не проживала, бувала лише періодично, оскільки переїхала проживати у інше помешкання на вул. С.Стрільців у м.Золочеві, а тому, на думку суду, вона жодними об’єктивними даними про сім’ю ОСОБА_7, а саме їх побут та засоби до існування у період з 1998 року по час смерті ОСОБА_7 не володіє.

Враховуючи наведене позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3-О.О. слід задовольнити частково. Зобов’язати відповідача надати їй ключ від вхідних дверей спірної квартири, усунувши таким чином перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження 1/6 частиною згаданої квартири. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3-О.О., теж, задовольнити частково. Визнати частково недійсним оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме в частині права власності на 2/3 частки від ? частини спірної квартири, що становить її 1/3 частину в цілому та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану частину квартири. В задоволенні решти позову – відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 379, 382, 383, 386, 391, 1224 ЦК України, ст.ст. 524, 525, 527, 528, 529, 535, 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), -

в и р і ш и в :  

 Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_23 надати ОСОБА_2 ключ від вхідних дверей квартири 6 в буд. 67 на вул. Шашкевича в м.Золочеві, усунувши перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні нею права користування та розпорядження 1/6 частиною згаданої квартири.

В задоволенні решти позову ОСОБА_2 – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.  

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 2.07.2008 року державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 на право на ? частину квартири №6 в буд. №67 на вул. Шашкевича у м.Золочеві, в частині права власності на 2/3 частки від ? частини згаданої квартири, що становить 1/3 частину згаданої квартири в цілому.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на ? квартири №6 в буд. 67 на вул. Шашкевича в м.Золочеві в частині права власності на 2/3 частки від ? частини згаданої квартири, що становить 1/3 частину вказаної квартири в цілому.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3-О.О в користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. сплаченого нею судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3-О.О. 51 грн. сплаченого нею судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: