КОПІЯ  

Категорія: 44                         Справа №2-285/2009  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И  

11 серпня 2009 року                   м. Золочів  

Золочівський районний суд Львівської області  

в складі : головуючого –судді                Левика Я.А.  

при секретарі                            Туз М.М.  

з участю позивача, відповідача ОСОБА_1, представника позивача –  ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, з участю третьої особи ОСОБА_7 сільської ради про усунення перешкод в користуванні проходом, -    

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні проходом. Судом до участі у розгляді справи як співвідповідача було залучено ОСОБА_6 В обґрунтування позову зазначив, що він згідно свідоцтва про право на спадщину є співвласником половини житлового будинку в с.Великий Полюхів Золочівського району, що належав його матері. Його присадибна ділянка межує із земельною ділянкою його брата, а братова присадибна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_1 За присадибною земельною ділянкою відповідача розташований город, що належить йому на праві власності. У 2008 році він звернувся у Золочівський районний суд із позовом про встановлення земельного сервітуту. Підставою звернення було те, що відповідач приватизувала прибудинкову земельну ділянку, в тому числі і прохід, яким він ходив на свій город і повідомила його, що не буде пускати його на стежку, якою він ходив все життя. На виконання своїх намірів загородила прибудинкову земельну ділянку в тому числі прохід, прив’язала собаку біля брами. Через це він не має змоги користуватися проходом, що веде на його земельну ділянку і замість дороги до городу відстанню 25 метрів, повинен долати дорогу відстанню близько 2 кілометри. Під час розгляду вказаного позову у суді було встановлено, що відповідач неправомірно загородила згадану стежку. Про те, що відповідач неправомірно загородила стежку стверджується, також, і актом сільської ради.  Згаданим актом встановлено, що відповідач захопила не менше 68 сантиметрів землі, яка є землею загального користування та є комунальною власністю. На підставі вказаного йому було відмовлено у встановленні сервітуту на вказаній земельній ділянці. На підставі наведеного просив зобов’язати           ОСОБА_1 перенести огорожу, яка стоїть на межі земельної ділянки ОСОБА_8 у відповідності до розмірів земельної ділянки та облаштувати прохід, а, також, не чинити перешкод у користуванні проходом, який є комунальною власністю мешканців села та знаходиться у спільному користуванні.  

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав зазначених у позовній заяві, окрім того, повідомили, що позивач є власником земельної ділянки, що складається із двох частин. Одна частина розташована біля житлового будинку, у якому він проживає та ? частина якого йому, йому належить, а інша, яку він використовує як город, розташована за 25 метрів від будинку. Між вказаними ділянками розташована ділянка відповідача ОСОБА_1 Між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розташована стежка, якою позивач користувався все життя для того, щоб потрапити на свій город. Відповідач, після виготовлення собі державного акту про право власності на землю загородила згадану стежку і не дає йому змоги нею користуватися. Крім нього, вказаною стежкою користувалися і інші люди, городи яких розташовані біля його. Проте на даний час вони повмирали та згаданою стежкою користується він один. Просили позов задовольнити, зобов’язати ОСОБА_1 перенести огорожу, що розташована на межі її земельної ділянки та ділянки ОСОБА_8, довжиною близько 20 метрів від брами, що розташована в кінці заїзду загального користування до хвіртки, відповідно до розмірів її земельної ділянки встановленої у державному акті про право власності на землю, облаштувавши таким чином прохід між ділянками, тобто звільнивши згадану вище стежку та зобов’язати            ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні згаданим проходом (стежкою).  

Відповідач ОСОБА_1 та її представник позов заперечили. Визнавши, що розміри земельної ділянки, якою ОСОБА_1 користується дійсно є більшими від зазначених у державному акті про право власності на передану їй землю, вважають, що ОСОБА_5 жодним чином не має права на зайняту нею частину земельної ділянки, тим більше у вказаних ним розмірах і з аналогічними претензіями, які у нього є до неї, він може, також, звертатися і до інших сусідів, а саме ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 та просити їх надати йому можливість проходу на свій город.  

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилася, надіслала до суду заяву з проханням про розгляд справи у її відсутності, а, крім того, у заяві зазначила, що позову не визнає, просить у його задоволенні відмовити. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності, проти чого не заперечили і особи, що беруть участь у справі.  

Представник третьої особи ОСОБА_7 сільської ради при вирішенні спору поклався на думку суду та повідомив, що дійсно між розмірами та межами земельної ділянки, якою фактично користуються відповідачі та яка зазначена у державному акті про право власності на землю виданому          ОСОБА_1 є розбіжності. В земельну ділянку, якою фактично користуються відповідачі ввійшли землі, які згідно державного акту їм не належать. Крім цього, на даний час у сільську раду мали місце звернення спадкоємців власників земельних ділянок, що розташовані біля городу позивача стосовно проходу до них, який згідно пояснень старожилів села дійсно існував у місці про яке вказує позивач.  

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та цивільної справи №2-669/2008, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.  

Як вбачається із пояснень позивача та копії державного акту про право власності на землю Серія ЛВ № 314 виданого позивачу ОСОБА_5 30.05.1997 року, позивач є власником земельної ділянки в с.Великий Полюхів Золочівського району Львівської області, яка складається з двох частин, одна з яких використовується для обслуговування житлового будинку, а інша – для ведення особистого підсобного господарства.  

З пояснень сторін та їх представників, представника третьої особи, державного акту про право приватної власності на землю Серія ЛВ № 314 виданого позивачу ОСОБА_5 30.05.1997 року, державного акту про право приватної власності на землю Серія ЛВ № 209 виданого відповідачу          ОСОБА_1 19.05.1998 року, копії плану с.Великий Полюхів, копій технічної документації для видачі Державних актів на право приватної власності на землю громадянам ОСОБА_7 сільської ради і с.Великий Полюхів Золочівського району Львівської області, акту від 1.12.2008 року, складеного комісією при ОСОБА_7 сільській раді на виконання ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 12.11.2008 року з абрисом земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_8,          ОСОБА_9, теодолітної зйомки ділянок сторін, вбачається, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок, розташованих у с.Великий Полюхів, а точніше земельна ділянка відповідачів розташована між частинами земельної ділянки позивача, одна з яких використовується позивачем для обслуговування житлового будинку, а інша – для ведення особистого підсобного господарства.  

Відповідачем ОСОБА_1, як вбачається із копії договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, відчужено житловий будинок та згадану вище, належну їй земельну ділянку на користь ОСОБА_6 Остання, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєструвала за собою право власності на згаданий житловий будинок, проте державний акт про право власності на згадану земельну ділянку на її ім’я не виданий.  

Як вбачається із змісту рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24.12.2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення постійного земельного сервітуту, частина земельної ділянки, якою фактично користуються відповідачі шириною близько 50 см та довжиною близько 25 м із східного боку, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_8, ними самовільно захоплена, не належить їм згідно державного акт на право власності на землю та фактично належить до земель загального користування.  

Як вбачається із пояснень осіб, що беруть участь у справі, на згаданій вище межі земельної ділянки відповідачів розташована огорожа. Через захоплення земель загального користування відповідачами позивач не взмозі вільно користуватися частиною своєї земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, а саме не може пройти до згаданої частини земельної ділянки по проходу, що існував на даному місці протягом тривалого часу.  

На підставі вказаного вище судом встановлено, що відповідачами           ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які користуються та одна з яких є власником будинковолодіння № 131 на вул. Головній (кол. Жовтнева) в с.Великий Полюхів Золочівського району Львівської області та земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,6443 га, зайнято землі загального користування зі східного боку їх земельної ділянки, що позначена в державному акті про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 19.05.1998 року серія ЛВ №209, літ. В-Г та межує із земельною ділянкою ОСОБА_8 довжиною близько 25 м та шириною близько 50 см. Вказане зайняття вчинено самовільно, без дотримання встановлених законом вимог та порядку і порушує право позивача на вільне користування належною йому на праві власністю земельною ділянкою, а саме частиною наданою йому для ведення особистого підсобного господарства.  

А тому, відповідачам слід усунути перешкоди, які вони чинять позивачу у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою чим відновити його порушене право.  

На підставі наведеного, слід зобов’язати відповідачів перенести огорожу, що розміщена на межі земельної ділянки, якою фактично вони користуються, зі східного боку, що позначена в державному акті про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 19.05.1998 року серія ЛВ №209, літ. В-Г у відповідності до меж, розмірів та конфігурації земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 у приватну власність згідно державного акту про право приватної власності на землю від 19.05.1998 року серія ЛВ №209, звільнивши землі загального користування, що знаходяться між їх земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_8, а, окрім того, зобов’язати їх не чинити перешкод у користуванні землями загального користування, що знаходяться між їх земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_8  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 81, 83, 103, 152, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 319, 373, 391 ЦК України, -  

в и р і ш и в :  

  позов ОСОБА_5 – задовольнити.  

Зобов’язати ОСОБА_1 перенести огорожу, що розміщена на межі земельної ділянки, якою фактично вона користується, зі східного боку, що позначена в державному акті про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 19.05.1998 року серія ЛВ №209, літ. В-Г у відповідності до меж, розмірів та конфігурації земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 у приватну власність згідно державного акту про право приватної власності на землю від 19.05.1998 року серія ЛВ №209.  

Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні землями загального користування, що знаходяться між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_8  

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя:               /підпис/  

Копія вірна.  

Суддя Золочівського районного суду             Я.А. Левик