Категорія: 46                   Справа №2-479/2009  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

14 вересня 2009 року                                                                          м. Золочів

Золочівський районний суд Львівської області

в складі : головуючого –судді                Левика Я.А.,

при секретарі                            Туз М.М.,

з участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -  

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що 1.11.2007 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 28.01.2008 року, який на даний час проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Подружнє життя між нею та відповідачем не склалося з вини відповідача, а саме через те, що він з березня 2009 року повністю перестав цікавитись потребами сім’ї, став ухилятись від виконання свого батьківського обов’язку по утриманню та вихованню їх сина, а, крім того, почав вести паразитичний спосіб життя (не хоче працювати, витрачає для власних потреб гроші, які позивач отримує на дитину). Час від часу зловживає алкоголем, при цьому влаштовуючи гучні конфлікти під час яких умисно грубо порушує право позивача на повагу до гідності та честі. Також, неодноразово виганяв позивача із дому своїх батьків у м.Хмельницькому. Вказана поведінка позивача має систематичний характер, при цьому відповідач не робить спроб виправитися. Вказане свідчить про те, що відповідач втратив почуття любові та поваги до позивача, а тому на думку позивача шлюб між ними розпався та примирення між ними неможливе.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав зазначених у позовній заяві, крім зазначеного у заяві пояснила, що вони з відповідачем протягом трьох місяців, з часу коли він вигнав її з сином зі свого дому в м.Хмельницьку, проживають окремо, не ведуть спільного господарства, жодних стосунків не підтримують. За час їх спільного проживання а саме з вересня 2007 року вони постійно переїжджали, відповідач майже не працював, останній період їх проживання у м.Хмельницькому почав збирати порожні пляшки та їх продавати, приносити до дому недоїдки. Вона вважає, що за такі доходи їх сім’я існувати не може. Протягом їх спільного проживання сім’єю не цікавився, жодних коштів на утриманні її чи їх спільного сина не надавав. Коли заробляв якісь кошти витрачав їх на алкоголь чи на інші свої потреби. Будучи в стані алкогольного сп’яніння вчиняв безпідставні скандали, неодноразово виганяв її з дому. Після останнього разу коли він, їх з сином вигнав з дому, вона не має наміру з ним миритися, оскільки не вірить його словам та вважає, що їх сім’я не може бути збережена. За час окремого проживання відповідач окрім телефонних дзвінків жодних дій, які б свідчили про те, що він має намір зберегти сім’ю, примиритися – не вчиняв. Одного разу, після попереднього судового засідання, будучи присутнім у неї вдома, жодних дій до примирення не вчиняв та навіть не намагався про це з нею поговорити. Просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання, будучи належним чином повідомленим, не з’явився, причин неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, проти чого позивач не заперечила. Будучи присутнім у попередньому судовому засіданні позов заперечував, пояснив, що між ним та позивачем дійсно існують певні непорозуміння, що переростають у конфлікти. Вважає, що такі непорозуміння спричинені самою позивачкою, яка у великій мірі залежна від думки своїх батьків та багато у чому попадає під їх вплив. Вважає, що стосунки між ними можуть налагодитися, у тому випадку коли позивач перестане слухатись своїх батьків, крім цього не заперечує, щоб позивач забрала з його дому свої речі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено матеріалами справи, одружившись 1.11.2007 року сторони, на даний час, протягом трьох місяців, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, жодних стосунків як подружжя не підтримують. Протягом подружнього життя між подружжям часто виникали конфлікти, сварки. Причиною розладу у сім’ї є різні погляди подружжя на життя, сім’ю, внаслідок чого між ними часто виникали непорозуміння, що переростали у конфлікти. Позивач втратила до відповідача почуття любові та поваги, а тому збереження такого шлюбу є недоцільним.

Крім того, суд, розриваючи шлюб між сторонами, враховує інтереси неповнолітньої дитини сторін, оскільки її повноцінний розвиток та виховання у сім’ї, у якій існують постійні конфлікти, є неможливим.

Враховуючи наведене подальше проживання сторін та збереження їхньої сім’ї є неможливим, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, -

в и р і ш и в :  

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 1 листопада 2007 року у відділі РАЦС по місту Хмельницькому Хмельницького МРУЮ, актовий запис № 2577.

При оформленні розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути із відповідача 17 грн. в користь держави.

Стягнути з відповідача в користь позивача сплачених нею 8,5 грн. судового збору та 31,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: