Справа № 2-789-09 р.  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі: головуючого судді: Тарановій О.П., при секретарі Великоокої ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, Кредитної спілки «Київська Русь» до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про в изнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Котєльнікова, 11/11, укладеного 20.03.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.  

17.02.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений простою письмовою розпискою.  

Предметом розписки були боргові зобов’язання ОСОБА_2 на суму 45000,00 грн. Строк повернення було визначено до 23.10.2006 року. Крім того, за досягнутою домовленістю, все майно, що належало ОСОБА_2 та знаходилося в квартирі, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2

Свої зобов’язання ОСОБА_2 не виконала повністю. ОСОБА_1 змушений був звернутися до Артемівського районного суду м. Луганська з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська №2-796/07 від 26.04.2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто заборгованість в сумі 45000,00 грн.

23.10.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений простою письмовою розпискою.  

Предметом розписки були боргові зобов’язання ОСОБА_2 на суму 42000,00 грн. Строк повернення було визначено до 01.12.2006 року. Свої зобов’язання ОСОБА_2 не виконала повністю.

В період розгляду в Артемівському районному суді м. Луганська цивільної справи №2-796/07 суд повідомляв ОСОБА_2 про місце та час розгляду справи. Зокрема, ОСОБА_2 особисто отримувала виклики до суду. Таким чином, ОСОБА_2, окрім того, що достеменно знала про існування своїх зобов’язань, так само як і достеменно була повідомлена про існування судового спору щодо своїх зобов’язань.

12 травня 2007 року між Кредитною спілкою «Київська Русь» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №17/226 на суму 50000,00 грн.  

31 травня 2007 року між Кредитною спілкою «Київська Русь» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №17/249 на суму 25000,00 грн.  

12 липня 2007 року між Кредитною спілкою «Київська Русь» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №17/293 на суму 25000,00 грн.  

В забезпечення вищевказаних кредитних договорів між Кредитною спілкою «Київська Русь» та ОСОБА_4 було укладено договори поруки №17/226, 17/249, 17/293 від 12

Рішенням третейського суду при асоціації «ПРАВОСУДДЯ» №4/24-10-2008 від 29.02.2008 року, на який Алчевським міським судом Луганської області було виконавчий лист №6-315/2008 від 06.03.2008 року, було вирішено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суму в розмірі 185902,04 грн.

ОСОБА_2 уклала правочин купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Котєльнікова,11/11.

Відповідачи в судове засідання повторно не з`явилися, хоча їх належним чином було повідомлено про час і місце слухання справи, про що свідчить оголошення в газеті «НАША ГАЗЕТА». Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Стаття 13 Цивільного Кодексу України встановлює межі цивільних справ. Частина 2 названої статті встановлює, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших  осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.  

Крім того, частина 3 статті 13 встановлює, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Обов’язок додержуватися моральних засад суспільства покладається на будь-яких осіб частиною 4 статті 13 ЦК України.  

Невиконання вимог ч.ч.1-5 ст. 13 ЦК України тягне за собою настання юридичних наслідків. Так, у разі недодержання особою при  здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.  

Частина 3 статті 215 Цивільного Кодексу України встановлює, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  

У свою чергу, стаття 203 Цивільного кодексу України містить норму про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1).  

Як вбачається із тексту письмових розписок, написаних ОСОБА_2 особисто на підтвердження факту укладення договору позики, ОСОБА_2 посвідчувала свій підпис власною печаткою, яка свідчить про те, що остання є адвокатом.  

Будучи кваліфікованим фахівцем в галузі права, ОСОБА_5А могла передбачити перспективу судових процесів, ініційованих проти неї. Крім того, ОСОБА_2А, будучи фахівцем в галузі права, знала положення Закону України „Про виконавче провадження”, стаття 4 якого встановлює, що заходами примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на майно боржника.  

Крім того, як вбачається із змісту розписки, написаної ОСОБА_2 17.02.2006 року, між ОСОБА_1В, та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про заставу. Стаття 546 Цивільного Кодексу України відносить заставу до одного із видів забезпечення виконання зобов'язання.  

Стаття 572 Цивільного Кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого  майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).  

Таким чином, уклавши договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 позбавила Кредитну спілку «Київська Русь» та ОСОБА_1 можливості одержати задоволення за рахунок заставленого майна невиконаного ОСОБА_2 зобов’язання позики. Крім того, в результаті переоформлення права власності на квартиру, ОСОБА_2 унеможливила звернення стягнення на її майно.  

Викладені вище обставини дають змогу стверджувати, що метою переоформлення права власності на квартиру у ОСОБА_2 було порушення прав Позивачів на отримання невиконаного нею зобов’язання. Цей право чин був укладений з наміром завдати шкоди іншій особі, а також із зловживанням правом.

Через це, зазначений правочин купівлі-продажу квартири порушує моральні засади суспільства.  

Викладене вище обґрунтування підтверджує, що правочин, укладений між Відповідачами не відповідає положенням цивільного законодавства, а тому в силу ст. ст. 13, 16, 203,215 підлягає визнанню в судовому порядку недійсним.

Пунктом 7 Договору купівлі-продажу встановлено, що право власності на квартиру переходить від продавця к покупцю з моменту держаної реєстрації Договору.  

Реєстрація прав власності на нерухоме майно в Україні здійснюється на підставі "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №157/6445 (надалі  "Тимчасове положення").

Відповідно до п.1.12 "Тимчасового положення" - рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (надалі реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх  обмежень" речові права на нерухоме майно,  їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх  обмежень" до  створення  єдиної  системи органів реєстрації прав,  а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. В ситуації, що подано на розгляд суду, реєстрацією прав власності на нерухоме майно в м. Луганську займається Міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Луганська.

Відповідно до даних МКП БТІ м. Луганська, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2.

Стаття 15 Цивільного Кодексу України встановлює що кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  

Серед інших, стаття 16 Цивільного Кодексу України відносить до способів захисту прав визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 119-120, 151-153, 212-215, 224 Цивільного процесуального Кодексу України, ст. ст. 13, 14, 15, 16, 203, 215 Цивільного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, укладений 20.03.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Судові витрати покласти  

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                          О.П. Таранова