Справа № 2-а-1039/09р./1222
П О С Т А Н О В А
І М ‘ Я М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2009 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Закопайло В.А.
при секретарі Талько І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
встановив:
В поданому позові позивач зазначає, що він народився 31 січня 1937 року, є громадянином України і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має правовий статус «дитини війни», у зв’язку з чим та відповідно до вимог ст.6 вищезазначеного Закону позивачу, починаючи з 01 січня 2006 року, повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В липні 2009 року позивач, дізнавшись про порушення з боку відповідача його пенсійних прав, звернувся із відповідною заявою до Управління ПФУ у Попаснянському районі про проведення перерахунку та виплати недоплачених сум надбавки до його пенсії за період з 2006 по 2008 роки.
Але, Управління ПФУ у Попаснянському районі, розглянувши заяву позивача, відмовило позивачу в перерахунку розміру надбавки до його пенсії, про що повідомило позивача своїм листом від 24.07.2009р. При цьому, відповідач посилався на те, що розрахунок та виплата надбавки до пенсії проводились відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням змін, які вносились Законами України «Про Державний бюджет України» за 2006-2008 роки та Постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008р.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач в поданому позові просить суд визнати протиправними дії відповідача в частині відмови в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2006-2008 роках та зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити йому недоплачену суму щомісячної надбавки до його пенсії за період з 2006 по 2008 роки, а також зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В судове засідання позивач не з’явився, при цьому надав до суду заяву, в якій справу просив розглянути без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до його початку надав до суду заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнає, посилаючись на його необґрунтованість (а.с.19-20). При цьому зазначив, що на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були передбачені виплати таких надбавок лише дітям війни, яких визнано інвалідами. Крім того стверджував, що у 2008 році виплати таких надбавок проводились: в період з 01.01.2008р. до 22.05.2008р. у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, – відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в межах виділеного КМУ розрахунку – відповідно до Постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008р. Крім того зазначав, що відповідно до ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплати таких підвищень до пенсій проводяться за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. При цьому, справу просив розглянути без його участі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.
Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. При цьому ст.6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Із наданих позивачем правовстановлюючих документів (а.с.6-9) судом встановлено, що позивач дійсно має правовий статус дитини війни, у зв’язку з чим перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі. При цьому позивач дійсно скористався можливістю досудового врегулювання спірних правовідносин та звертався із заявою до відповідача про перерахунок пенсії та виплати йому недоплачених сум, але відповідач своїм листом відмовив йому в задоволенні заяви, про що свідчить письмова відповідь на а.с.10-11.
Враховуючи вищенаведене та вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії за період у 2006 році, суд зазначає наступне.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, при цьому протягом 2006 року цей Закон рішенням Конституційного Суду України не був визнаний таким, що не відповідає положенням Конституції України.
Тому суд вважає, що дії відповідача в частині відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплати недоплачених сум надбавки до його пенсії як дитині війни за 2006 рік є правомірними та такими, що в повному обсязі відповідали вимогам діючого на той час законодавства України. У зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги, заявлені в цієї частині позову, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у 2007 році, суд зазначає наступне.
Так, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була знову зупинена.
Але, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 вищезазначені положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому, відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом Україні рішення про їх неконституційність.
Таким чином у 2007 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були чинними в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України), а тому відповідач був зобов’язаний протягом цього періоду нарахувати та виплатити позивачу щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому судом враховується, що ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 липня – 410 грн.06 коп., з 01 жовтня 2007 року – 415 грн.11 коп.
У зв’язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги в цієї частині позову обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у 2008 році, суд зазначає наступне.
Так, п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Однак рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому, відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом Україні рішення про їх неконституційність.
Таким чином у 2008 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати дітям війни щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком були визнанні чинними з 22 травня 2008 року (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України).
Разом з тим, 28.05.2008р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008р. – 48 грн.10 коп., з 01.07.2008р. – 48 грн.20 коп., з 01.10.2008р. – 49 грн.80 коп.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені чинні нормативно-правові акти, а саме – Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та Постанову КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», які регулюють порядок обчислення та виплати щомісячної надбавки до пенсії «дітям війни», суд зазначає, що в данному випадку існує суперечливість законодавства. При цьому судом враховується, що відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тому, виходячи із засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що для врегульовання спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на які посилається представник відповідача в своїх запереченнях.
При цьому судом враховується, що ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
У зв’язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги в цієї частині позову обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Що стосується вимоги позивача зобов’язати відповідача проводити перерахунок пенсії у подальшому, то суд не знаходить підстав для задоволення такої вимоги так як відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тому суд не може зобов’язати відповідача на вчинення певних дій на майбутнє.
Розглядаючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд з урахуванням положень ч.4 ст.99 КАС України вважає за необхідне поновити цей строк, так як на думку суду цей строк був пропущений позивачем з поважних причинам у зв’язку з тим, що позивачу стало відомо про порушення своїх пенсійних прав тільки в липні 2009 року, а відповідач відмовив позивачу в задоволені заяви 24 липня 2009 року.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а як вбачається із квитанції на а.с.1, позивачем при зверненні до суду було сплачено держмито у розмірі 3 грн.40 коп.
На підставі викладеного, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008р., керуючись ст.ст.9,71,94,158-163,186 КАС України, суд –
Постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління ПФУ у Попаснянському районі щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління ПФУ у Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн.40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.
Суддя: