Справа № 2-а-1021/09р./1222
П О С Т А Н О В А
І М ‘ Я М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Закопайло В.А.
при секретарі Діхтяренко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
встановив:
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та є інвалідом 2-ої групи, у зв’язку з чим та відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу щорічно нараховується та сплачується допомога на оздоровлення.
В поданому позові позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог ст.48 вищезазначеного Закону щорічна допомога на оздоровлення у 2009 році була виплачена не в повному обсязі на суму 120 грн., тоді як ст.48 Закону передбачено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає п’ять мінімальних зарплат, що на день виплати дорівнювало сумі у розмірі 3025 грн. А тому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році та зобов’язати відповідача виплатити йому недосплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 2905 грн. відповідно до вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До початку судового засідання позивач надав заяву, відповідно до якої позов підтримав в повному обсязі, справу просив розглянути без його участі.
Представник відповідача відповідно до наданих заперечень (а.с.18) заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необгрунтованість, зазначаючи при цьому, що щорічна допомога на оздоровлення у 2009 році у розмірі 120 грн. була визначена постановою КМУ №562 від 12.07.2005р. Справу просив розглянути без його участі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.
Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Згідно ч.2 та ч.3 ст.22 Конституції України «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
При цьому, відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом Україні рішення про їх неконституційність.
Із наданих позивачем письмових доказів (а.с.4-8) судом встановлено, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та є інвалідом 2-ої групи, при цьому згідно висновку МСЕК отримане позивачем захворювання пов’язане з виконанням роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому позивач дійсно скористався можливістю досудового врегулювання спірних правовідносин та звертався із заявою до відповідача про виплату йому недоплачених сум разової грошової допомоги, але відповідач своїм листом відмовив йому в задоволенні заяви, про що свідчить письмова відповідь на а.с.9.
Відповідно до вимог абз.3 част.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2-ої групи складає п’ять мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.5 ст.48 Закону було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Крім того, ч.7 цієї статті встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Але, відповідно до п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в новій редакції – «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Однак рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними, тобто такими, що не відповідають Конституції України. При цьому в п.5 резолютивної частини рішення зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які були визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. А відповідно до п.п.6-7 резолютивної частини цього рішення – «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнаних неконституційними. При цьому рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Разом з тим, ст..71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що Кабінету Міністрів України у 2009 році було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Але протягом 2009 року Кабінет Міністрів України не скористався правом встановити розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення, а виплата позивачу такої допомоги у 2009 році була здійснена відповідачем на підставі постанови КМУ №562 від 12.07.2005р., відповідно до якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2-ої групи починаючи з 12.07.2005р. складає 120 грн. щорічно.
При цьому, порівнюючи вищенаведені чинні нормативно-правові акти, а саме – ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанову КМУ №562, які регулюють порядок обчислення та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає, що в данному випадку існує суперечливість законодавства. При цьому судом враховується, що відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тому, виходячи із засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що для врегульовання спірних правовідносин у 2009 року підлягає застосуванню ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова КМУ №562 від 12.07.2005р. У зв’язку з чим суд вважає завлені позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому судом враховується, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної зарплати у 2009 році на момент виплати складав 605 грн., у зв’язку з чим розмір недосплаченої позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році складає: 605х5 – 120 = 2905 грн., і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому суд відповідно до вимог ст.94 КАС України вважає необхідним судові витрати, понесені по справі, віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., керуючись ст.ст.9,71,94,158-163,186 КАС України, суд –
Постановив:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році у розмірі 2905 грн.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.
Суддя: