№ 2а-1220/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2009 року Якимівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Куценко О.О.
при секретарі Павленко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з адміністративної практики роти ДПС ДАІ №3 ОДДЗ УДАІ УМВС України в Запорізькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення,
в с т а н о в и в:
07 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора роти ДПС ДАІ №3 ОДДЗ УДАІ УМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В позові зазначено, що 15 травня 2009 року інспектором з адміністративної практики роти ДПС №3 ОДДЗ УДАІ УМВС України в Запорізькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України щодо позивача. Вищенаведена постанова позивачем була отримана нарочно від сторонніх осіб, в зв’язку з тим що постанову було направлено на адресу позивача простою кореспонденцією, а не замовним листом. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав. Постанова підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст.288 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, і не містить виключення для постанов, винесених у порядку ст. 14-1 КпАП України. При винесенні постанови про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст. 268 КпАП України, а саме позивач позбавлений права знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися послугами адвоката. Про день винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач повідомлений не був, тому не зміг надати пояснення, про те що 09 травня 2009 року він зазначеним автомобілем не керував та в зазначеному в постанові місці не був. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео фіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст. 14-1 КпАП України. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації (ВШ " ВІЗИР" серійний номер 0812531), оскільки він знаходиться у співробітника ДАЇ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість), або об'єкт зйомки, й режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото- кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і зокрема, ДАЇ по профілактиці та припиненню правопорушень та взагалі створює злочинні умови щодо невиконання своїх прямих обов'язків передбачених п. 5 ст. 10 Законом України "Про міліцію" припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них. Суперечить завданням які покладено на ДПС відповідно вимог п.3.4 Наказу МВС № 1111 від 13 листопада 2006 року - попередження та припинення злочинів та адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху. У тексті постанови зазначено, що позивач, власник транспортного засобу, "керував транспортним засобом" у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у інспектора, який виніс постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення позивача ніхто не зупиняв, постанову та протокол відповідно вимог ст. 254 КпАП України не складав. Дана ситуація не підпадає під вимоги ст. 258 КпАП України - випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку відповідно вимог глави 19 КпАП України. Якщо постанова виноситься за результатами фото фіксації, у порядку ст.14-1 КпАП України, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. На представленому фото взагалі не видно хто знаходився за лобовим склом та чи рухався транспортний засіб. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як незаконна. До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію та як технічно можна стверджувати якам саме приладом вимірювання швидкості зроблена фото фіксація, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідальності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 № 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускається лише співробітники, які вчинили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. На етапі винесення постанови факт ким саме проведена фото фіксація, об’єктивно встановити неможливо. Відповідно п. 6 інструкції з використання ВШ «Візир», як метод роботи в автоматичному режимі (без фіксації порушення на місці з складання протоколу) даним пристроєм, не передбачено заводом виробником. Також на фото в оскаржуємій постанові не встановлено фон де фото фіксація була зроблена.
В зв’язку з викладеними обставинами позивач просить суд поновити строки для оскарження постанови, зазначену постанову у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
У судове засідання надійшла заява позивача, у якій він повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити та розглянути справу без його участі.
Належним чином був повідомлений відповідач, у судове засідання він не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд дослідивши письмові докази по справі, а саме:
• копію постанови по справі про адміністративне правопорушення АР № 120627 від 15 травня 2009 року;
• копію фотознімку зробленого приладом обліку швидкості «Візир» від 09 травня 2009 року, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 15 травня 2009 року інспектором з адміністративної практики роти ДПС №3 ОДДЗ УДАІ УМВС України в Запорізькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення АР № 120627 від 15 травня 2009 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1 09 травня 2009 року о 10-00 годині на 390 км. автошляху Харків–Сімферополь керуючи автомобілем КІА , державний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 120 км/г, чим перевищив швидкість руху на 30 км/г, та допустив правопорушення пункту 12.6 ПДР України. Швидкість руху вимірювалася приладом Візир № 0812531.
Разом з цим, суду не було надано доказів, стосовно місця вчинення правопорушення, обмежень швидкості на ділянці дороги де було вчинено правопорушення та що саме позивач керував транспортним засобом.
Згідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
Однак досліджені в судовому засіданні докази не є беззаперечливими та переконливими, щодо вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, на пропозицію суду щодо надання своїх заперечень, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того хто саме керував автомобілем КІА , державний номер НОМЕР_1.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення постанови АР № 120627 від 15 травня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В зв’язку з тим, що сторони по справи не ставили перед судом питання щодо відмови у задоволенні позову на цих підставах, суд вважає за потрібне поновити строк для оскарження постанови .
Керуючись ст.ст. 122, 247, 284 КУпАП, ст. ст. 9-12, ст. 71 ст.ст. 100, 159-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з адміністративної практики роти ДПС ДАІ №3 ОДДЗ УДАІ УМВС України в Запорізькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення – задовольнити в повному обсязі.
Поновити строки для оскарження постанови АР № 120627 від 15 травня 2009 року інспектора з адміністративної практики роти ДПС ДАІ №3 ОДДЗ УДАІ УМВС України в Запорізькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора з адміністративної практики роти ДПС ДАІ №3 ОДДЗ УДАІ УМВС України в Запорізькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 серії АР 120627 від 15 травня 2009 року про накладення на ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а вразі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис
Постанова вступила в законну силу _______________. Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі № 2а-1220/2009.
Суддя: О.О.Куценко
Секретар: Н.В.Павленко