Справа № 2-263/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:

    головуючого судді – Хоролець В.В.

    при секретарі – Зіненко Н.О.

    з участю позивача – ОСОБА_1

    представника позивача – ОСОБА_3

    відповідача – ОСОБА_2

    представника відповідача адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору про купівлю-продаж будинку та повернення завдатку, -  

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору про купівлю-продаж будинку та повернення завдатку (а.с.18-20).

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 23.02.2009 року вона передала гр-ці ОСОБА_2 3000 грн. як завдаток за будинок по АДРЕСА_1. Згідно розписки, ОСОБА_2 зобов’язалась укласти з нею, ОСОБА_1 договір купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1 у термін до 30 березня 2009 року, а у випадку непередбачуваних обставин повернути завдаток у повній сумі. Позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що дана розписка є підтвердженням укладення попереднього договору відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України.

Позивачка вказує, що на початку квітня місяця 2009 року вона звернулась до ОСОБА_2 з проханням укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та передати будинок у її володіння, на що отримала відмову ОСОБА_2 з посиланням на затримку у виготовленні документів на даний будинок. Оскільки за попередньою домовленістю між ними виготовлення технічної документації для укладення договору купівлі-продажу не покладалося на неї, ОСОБА_1 вважає, що невиконання домовленості настало з вини ОСОБА_2.

ОСОБА_1 зазначає, що 20.04.2009 року вона звернулася до ОСОБА_2 з листом з проханням повернути завдаток, однак відповіді від неї не отримала і вона завдаток їй не повернула, чим, як вказує, не дотрималась умов договору та порушила її права.

           Посилаючись на вищевикладені обставини та в обґрунтування позовних вимог посилаючись на ст.ст.571,610-612,635 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, що поданий її представником за довіреністю ОСОБА_3, в якому просить суд розірвати попередній договір про купівлю-продаж житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 23 лютого 2009 року між нею та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3000 грн. отриманого від неї завдатку, додатково стягнути з ОСОБА_2 3000 грн., а також стягнути судові витрати – 80 грн. сплаченого судового збору, 250 грн. як витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та оплату витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн.

           В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримала в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалась на обставини, що в ньому викладені і просила розірвати попередній договір про купівлю-продаж житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 23 лютого 2009 року між нею та ОСОБА_2, стягнути з  ОСОБА_2 на її користь - 3000 грн. отриманого від неї завдатку, додатково стягнути з ОСОБА_2 3000 грн., а також стягнути понесені нею судові витрати: 80 грн. сплаченого судового збору, 250 грн.-витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та оплату витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, посилався на те, що 23.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку, що підтверджується письмовою розпискою, в якій викладені всі істотні умови і яка містить всі ознаки попереднього договору. Вказує, що з вини ОСОБА_2 в подальшому не було укладено договір купівлі-продажу будинку, а ОСОБА_1 передавала ОСОБА_2 гроші в сумі 3000 грн. як завдаток. Вважає, що сторонами дотримано вимог закону щодо письмової форми правочину і в даному випадку нотаріальне посвідчення попереднього договору від 23.02.2009 року не є обов’язковим. Просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Відповідач по справі ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала, пояснивши, що дійсно 23.02.2009 року вона отримала згідно розписки від ОСОБА_1 гроші в сумі 3000 грн. за житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1. Оскільки за усною домовленістю відповідальність за виготовлення технічної документації лежала на ній, вона 27.02.2009 поїхала в бюро технічної інвентаризації м. Миргород і замовила виготовлення технічної документації на даний житловий будинок. 28.02.2009 року вона з будинку вивезла всі речі і ключ для ОСОБА_1 залишила на вікні. Через деякий час приїхали фахівці БТІ, провели необхідні обміри і вона стала черкати виготовлення цих документів, сплативши за їх прискорене виготовлення у подвійному розмірі. 27.03.2009 року документи на будинок були виготовлені. Вказала, що оскільки до 30.03.2009 року вона від ОСОБА_1 не отримала пропозиції укласти договір купівлі-продажу, то 02.04.2009 року вона сама їй зателефонувала і запропонувала ОСОБА_1 03.04.2009 року з’явитись до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу будинку. Остання відмовилася від даної пропозиції, мотивувавши її неможливістю прибути в селище Велика Багачка через зайнятість її сина на роботі, в якого є власний автомобіль. Пізніше, в перших числах квітня місяця 2009 року вона дізналась, що ОСОБА_1 домовляється про придбання незакінченого будівництвом житлового будинку в АДРЕСА_1. Вважає, що не укладення договору відбулося з вини ОСОБА_1, яка відмовилася від придбання будинку, вважає позов безпідставним і його задоволенні просила суд відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 та міркування її представника адвоката ОСОБА_4, показання свідка ОСОБА_5, яка показала, що вона була свідком телефонної розмови між сторонами щодо укладення договору купівлі-продажу будинку та свідка ОСОБА_6- зятя відповідача ОСОБА_2 про те, що в кінці лютого місяця будинок по АДРЕСА_1 було звільнено від речей, дослідивши письмові докази по справі, надані особами, які беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, проаналізувавши всі докази в їх сукупності приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору про купівлі-продаж будинку та повернення завдатку підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

           Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

           Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

           Судом встановлено, що 23 лютого 2009 року ОСОБА_2 дала ОСОБА_1 розписку, в якій було зазначено, що вона бере « в ОСОБА_1 гроші (завдаток) за будинок по АДРЕСА_1 3 (три тисячі) грн. У разі непередбачуваних обставини завдаток зобов’язуюсь повернути до 30/03-2009 р. в повному обсязі»  (а.с.4).

           В судовому засіданні сторони по справі пояснили, що даний житловий будинок розташований по АДРЕСА_1. Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 передала кошти в сумі 3000 грн. ОСОБА_2, а остання отримала цю ж суму коштів та те, що нотаріальне посвідчення попереднього договору купівлі-продажу будинку не здійснювалося.  

           Відповідачем надано документи про замовлення в МПТІ «Інвентаризатор» необхідних для посвідчення договору купівлі-продажу документів, що датовані 27.02.2009 року, 02.03.2009 року та 27.03.2009 року. (а.с.27-29).

          Однією з позовних вимог ОСОБА_1, що заявлена в позові є розірвання попереднього договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.02.2009 року.

         Як доказ укладення попереднього договору між цими сторонами позивач вказує розписку від 23.02.2009 року.  

          У відповідності до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

         Попереднім договір укладається у формі, встановленій для основного договору (абзац 4 ч.1 ст.635 ЦК України).

         За нормою ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

         Отже, із системного аналізу вказаних правових норм слідує, що попередній договір купівлі-продажу житлового будинку має бути укладений в письмові формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням, оскільки попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.  

         У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст.220 ЦК України).

         Відповідно до вимог ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним договором права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.  

         Суд проаналізував розписку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.02.2009 року в сукупності з вимогами закону і приходить до висновку, що дана розписка по своїй формі та змісту не може свідчити про укладення попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.635,657 ЦК України.

         Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання попереднього договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

         Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині повернення завдатку, то суд прийшов до таких висновків.

         Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних за договором платежів, підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних із боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

         Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язання.

         Правила ст.571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовуються в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін.

         У разі, коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони передавались.  

         У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов’язаний до повернення його в подвійному розмірі.

         Враховуючи, що 23.02.2009 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 3000 грн. (а.с.4), однак договір між сторонами не було відповідно укладено, дана сума коштів вважається авансом, а отже, на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 3000 грн. сплаченого авансу.  

         Оскільки попередній договір не було укладено належним чином, твердження та докази сторін про невиконання усних домовленостей щодо укладення та посвідчення договору купівлі-продажу будинку не впливає на повернення авансу.  Крім цього, свідок ОСОБА_6 є зятем ОСОБА_2 і є зацікавленою особою в результатах розгляду даної справи.

         Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

         З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 80 грн. і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн., які вона просила стягнути з відповідачки ОСОБА_2.

         Суд приходить до висновку, зазначені вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню 51 грн. витрат на оплату судового збору та 250 грн. на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, всього понесених судових витрат на суму 301 грн.  

         Враховуючи вищевказані положення ст.88 ЦПК України та те, що згідно ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, з урахуванням поданих доказів щодо понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 (а.с.38,39), обсягу наданої правової допомоги по даній цивільній справі суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки в цій частині частково і стягнути з відповідачки ОСОБА_2 300 грн. за оплату правової допомоги. Що стосується правової допомоги на суму 1000 грн., то ці витрати ОСОБА_1 не випливають із закону, оскільки спрямовані на настання таких витрат у майбутньому (а.с.9).              

           На підставі викладеного та керуючись ст.ст.570,571,635,657 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,57,59,60,79,84,88,212-215 ЦПК України, суд, -                    

в и р і ш и в:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду невідомий, жительки АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_3 3000 (три тисячі) грн. авансу, отриманого 23.02.2009 року та 601 грн. судових витрат, з яких – 51 грн. судового збору, 250 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 300 грн. витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

           Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської  області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне  оскарження.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на  апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду  справи апеляційним судом.

Суддя