Справа 2а-650-11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( в порядку письмового провадження)

17 лютого 2011 року                                                                       м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

при секретарі: Харьковій Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про перерахунок та виплату недоотриманих сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області з вказаним адміністративним позовом, в якому просить: визнати дії управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області щодо відмови в перерахунку та доплаті виплачених в 2008 –2010 роках сум разової грошової допомоги до 5 травня у 2008, 2009, 2010 роках у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановлених на день виплати як інваліду війни; - зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації виплатити суму недоотриманої грошової допомоги до 5 травня у 2008, 2009, 2010 роках у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановлених на день виплати з урахуванням фактично отриманої суми виплати у розмірі 10 645,00 гривень.

          Позивач в обґрунтуванні позову зазначає, що він відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»він має статус інваліда війни. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня інвалідам війни (3 групи) виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області із заявою про виплату йому недорахованої суми щорічної грошової допомоги за 2008, 2009, 2010 роки. Відповіддю управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області від 15 листопада 2010 року, позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації, що зумовило позивача звернутися до суду за захистом прав.

          Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду заяву з підтриманням позовних вимог та клопотанням розгляду справи в його відсутність.                     

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, якою просив розглянути справу у відсутності його представника та письмове заперечення на позовну заяву в якому зазначає, що грошова допомога до 5 травня за 2008, 2009, 2010 роки ОСОБА_1, як інваліду війни надавалася відповідно до чинного законодавства України, відповідно до асигнувань з державного бюджету, виділених із розрахунку вказаних розмірів. Окрім того, в запереченнях зазначено, що з метою реалізації положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 18 лютого 2004 року № 177 якою встановлено щороку до 10 квітня виділення коштів міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Відповідними статтями Законів України «Про державний бюджет України на 2008 рік», «Про державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік»затверджені категорії одержувачів, яким передбачена у відповідному році грошова допомога до Дня Перемоги та встановлені розміри разової грошової допомоги цим особам, які були обраховані виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників державного бюджету на відповідні роки. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році»розмір разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи у 2008 році складав 350,00 гривень. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році»розмір разової грошової допомоги у 2009 році складав 380,00 гривень. Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році», відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»розмір разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи у 2010 році складав 420,00 гривень. Саме в таких розмірах в квітні 2008, 2009 року, 2010 років позивач отримав щорічну разову допомогу до 5 травня, а тому не має підстав для здійснення перерахунку та проведення доплат до виплачених розмірів щорічної разової грошової допомоги.

В зв’язку з тим, було вирішено всі необхідні питання та враховуючи письмові заяви сторін і відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Визначення поняття «суб’єкт владних повноважень»наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1, позивач по даній справі, має статус інваліда війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 302890, видане 15 лютого 2000 року. Правовий статус інваліда війни визначає Закон України «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551. Так, статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002), встановлено розміри виплати щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня, зокрема, третьої групи –сім мінімальних пенсій за віком. Статтею 171 вказаного закону обов’язок щодо здійснення таких виплат у розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення. Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації з заявою про виплату щорічної разової допомоги у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З відповіді управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області № 2871/02-30 від 15 листопада 2010 року, вбачається, що позивачу проведено виплату разової грошової допомоги в 2008 році у розмірі 350, 00 гривень, в 2009 році у розмірі 380,00 гривень, у 2010 році у розмірі 420,00 гривень. Таким чином, суд приходить до висновку, що спору про право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008, 2009, 2010 роки між сторонами не має, спір виник лише про розмір вказаної виплати.

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій управління праці та соціального захисту Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області щодо відмови в перерахунку та доплаті виплаченої в 2008 році суми разової щорічної грошової допомоги неправомірними суд виходить з наступного.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-XЙЙ передбачено щорічно до 5 травня виплачувати інвалідам війни третьої групи грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

          Статтею 171 вказаного закону обов’язок щодо здійснення таких виплат у розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.           

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При розгляді справи в частині зобов’язання нарахування і виплати допомоги за 2008 рік за правилами ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551, суд не бере до уваги посилання позивача на те що, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22травня 2008 № 10-рп/2008 п. 20 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»визнані неконституційними, якими обмежено розмір щорічної допомоги інвалідам війни.

З такими посиланнями позивача погодитись не можна, оскільки рішенням Конституційного Суду України прийняте 22 травня 2008 року у справі за № 10-рп/2008 зворотної сили не мають.

Норми зазначеного закону, яким встановлюються пільги ветеранам, інвалідам війни неодноразово зазнавали змін, у зв’язку з чим їх застосування викликає певні труднощі.

Так, статтями 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002), встановлено розміри виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня:

- учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них –п’ять мінімальних пенсій за віком;

- інвалідам війни І групи –десять мінімальних пенсій за віком;

- ІІ групи –вісім мінімальних пенсій за віком;

- ІІІ групи –сім мінімальних пенсій за віком;

- учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, –чотири мінімальні пенсії за віком, іншим учасникам війни –три мінімальні пенсії за віком;

- членам сімей, зазначених у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, –у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, –у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;

- особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, –у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.          

Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році», розмір разової грошової допомоги передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи —500 гривень; інвалідам війни II групи —400 гривень; інвалідам війни III групи —350 гривень.

Розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Під час проведення позивачу виплат за 2008 рік (квітень 2008 року) п. 20 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»неконституційним визнаний не був.

Згідно п. 20 розділу ЙЙ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році, відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»розмір разової грошової допомоги учаснику бойових дій у 2008 році складав 350 гривень.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щомісячної допомоги інвалідам війни.

Отже, для вирішення цього спору слід визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин дії відповідача по сплаті позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня як інваліду війни за 2008 роки були правомірними.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області щодо відмови в перерахунку та доплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2009, 2010 роки у розмірі встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»неправомірною суд виходить з наступного.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про виплату разової грошової допомоги до 5 Травня за 2009, 2010 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області посилається на норми Конституції України (статтю 95), Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік», Постанову Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році», Постанову Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році». Суд вважає, вказану відмову управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області неправомірною з таких підстав.

          У Конституції України країну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальністю цінністю в Україні є людина, права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22). Відповідно до ст. 8 Конституції України визначається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України). Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Норми закону, яким встановлюються пільги ветеранам, інвалідам війни неодноразово зазнавали змін, у зв’язку з чим їх застосування викликає певні труднощі.

Так, статтями 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції від 04.07.2002, яка набрала чинності 31.07.2002), встановлено розміри виплати щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня, зокрема, третьої групи –сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно в період з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Окрім вказаного суд зауважує наступне. Відповідно до ст. 9 КАС України суд застосовує правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, іншому правовому акту суд застосовую правовий акт, який має вищу юридичну силу. Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не нормами постанови Кабінету Міністрів від 18 березня 2009 року за № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році»та постанови Кабінету Міністрів від 7 квітня 2010 року за № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році», на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів.

Суд визнає неправомірність рішення органу владних повноважень, керуючись критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийнятті (вчинені) ним рішення, зазначаючи, що приймаючи рішення про відмову в виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації: 1) діяло в порушення Конституції та законів України; 2) не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 3) діяло без дотримання принципу рівності перед законом, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів на досягнення яких спрямоване це рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області здійснити перерахунок сум разової грошової допомоги до 5 травня за 2009, 2010 роки суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки порушення прав позивача на отримання разової грошової допомоги у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, то суд здійснює захист прав позивача шляхом зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації провести ОСОБА_1 доплату недоотриманих сум допомоги.

Згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни третьої групи надаються такі пільги: щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У 2009 році діють наступні розміри мінімальної пенсії за віком (Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року № 835-VI; Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009року № 1646-VI): з 01 січня 2009 року –498 гривень, з 1 листопада 2009 року –573 гривень. Зі змісту вимог вищенаведеного закону України про встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування.

У 2010 році діють наступні розміри мінімальної пенсії за віком (Стаття 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», стаття 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI): з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня –706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня –723 грн., з 1 грудня –734 грн. Зі змісту вимог вищенаведеного закону України про встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком на 2010 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування.

Враховуючи вищезазначене відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 Травня:

-          за 2009 рік у розмірі не 380 гривень, а 3 498 (498 гривень х 7). Таким чином необхідно стягнути з відповідача на користь позивача грошову допомогу до 5 Травня за 2009 рік у сумі 3 106 гривень (3 498 гривень – 380 гривень);

-          за 2010 рік у розмірі не 420 гривень, а 4 942 (706 гривень х 7). Таким чином необхідно стягнути з відповідача на користь позивача грошову допомогу до 5 Травня за 2010 рік у сумі 4 522 гривень (4 942 гривень – 420 гривень).

Таким чином, з огляду на вищевказане, загальна сума недоплаченого розміру щорічної грошової допомоги до 5 Травня за 2009, 2010 роки, що підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 складає 7 628,00 гривень (3 106,00 гривень + 4 522 гривень).

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для виплати відповідної допомоги, оскільки відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, тобто, фактично вимога позивача щодо виплати недоотриманої суми одноразової компенсації є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Враховуючи те, що позивач просить здійснити перерахування його разової щорічної допомоги за 2009 рік суд, вважає за необхідне в своєму рішенні зазначити, що пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня передбачене статтею 48 Конституції України, а тому право на соціальний захист, на думку суду, не може бути обмежено і строк позовної давності на соціальні виплати не поширюється. Крім того, відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Під час розгляду справи сторонами, зокрема відповідачем, не заявлено клопотання про застосування до спірних відносин строку позовної давнини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9 , 22, 48 Конституції України, ст. ст. 1, 12, 48, 62, 70 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 6, 8, 9, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -           

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про перерахунок та виплату недоотриманих сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня задовольнити частково.

          Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області щодо відмови в перерахунку та доплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2009, 2010 роки у розмірі встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»неправомірною.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області провести нарахування ОСОБА_1 щорічну допомогу до 5 травня роки за 2009, 2010 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановленої на момент виплати, з проведенням доплати недоотриманих сум у розмірі 7 628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито»від 21 січня 1993 року.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області від сплати судового збору у відповідності до п. 7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21 січня 1993 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя                    /підпис/                                                                      ОСОБА_2

З оригіналом згідно

Суддя

У К Р А Ї Н А

Мар'їнський районний суд Донецької області

=============================================================

85600, м. Мар’їнка, вул. Леніна, 7- А

тел. 5-22-97, факс 5-22-97

Вих. № __________ від «_____»__________________ року

                               Начальнику

          Управління праці та соціального захисту населення

          Мар’їнського райдержадміністрації Донецької області

          Донецька область, м. Мар’їнка, вул. Артема, 2

          Відповідно до ст. 122 КАС України Мар’їнський районний суд Донецької області надсилає на Вашу адресу постанову суду від 17 лютого 2011 року, як результат розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008, 2009, 2010 роки.

          Додаток: копія постанови суду від 17 лютого 2011 року.

Суддя Мар’їнського районного суду                                        А.С. Клікунова