ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 905/3278/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,

суддівКорсака В.А., Швеця В.О.

за участю представників:

позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

відповідачів1) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) 2) Карнаух Н.М.

прокуратуриСуходольський С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської області

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017

у справі№905/3278/Господарського суду Донецької області

за позовомВиконуючого обов'язки керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

до1.Добропільської районної державної адміністрації; 2.Селянського (фермерського) господарства "Зоря"

провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська місцева прокуратура Донецької області звернулась з позовною заявою до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Добропільської районної державної адміністрації та Селянського (фермерського) господарства "Зоря" про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельні ділянки.

12.12.2016 Селянське (фермерське) господарство "Зоря" звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про застосування строку позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.02.2017 (суддя Говорун О.В.) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Добропільської районної державної адміністрації на користь прокуратури Донецької області 5512,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Агапов О.Л., судді Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 06.02.2017 залишено без змін, з тих же підстав.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій доказів та встановлення обставин, що призвело, на думку скаржника до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.06.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні 12.07.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Розпорядженням Добропільської районної державної адміністрації від 05.02.2010 №33 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надано дозвіл Селянському (фермерському) господарству "Зоря" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Земельна ділянка розташована на території Золотоколодязької сільської ради за межами населених пунктів (а.с.23).

04.01.2011 Добропільською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства", відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Зоря" для розширення фермерського господарства на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області та передано Селянському (фермерському) господарству "Зоря" земельну ділянку загальною площею 40,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення (запасу) в оренду строком на 49 років. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Золотоколодязької сільської ради Добропільської району Донецької області (а.с.55).

06.04.2011 між Добропільською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Зоря" (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради за межами населених пунктів (а.с.60-63).

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 40,0000 га, у тому числі 21.0000 га - рілля.

Відповідно до п.8 договору, договір укладено на 49 років.

Договір підписаний представника обох сторін та скріплений відбитком печаток та зареєстрований у Відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011 за №1208334000166.

Судами встановлено, що на виконання умов договору Добропільська районна державна адміністрація передала, а Селянське (фермерське) господарство "Зоря" прийняло земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 06.04.2011 (а.с.68).

16.10.1998 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "Зоря", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Селянського (фермерського) господарства "Зоря" (а.с.40) та витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.71-78).

Згідно з довідкою Селянського (фермерського) господарства "Зоря" від 26.01.2017 № 2, на спірній земельній ділянці восени 2016 року було засіяно озимий ячмінь (а.с.154).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суди попередніх інстанцій правомірно зауважували про наступне.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття Добропільською районною державною адміністрацією розпорядження №33), встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами частини 2 статті 127 Земельного кодексу України визначено, що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 135 та частини 5 статті 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону у порядку, встановленому законом.

Приписами статті 31 Земельного кодексу України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) визначений порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, частиною 1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власності або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень), після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З приписів наведених норм вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надання фермерському господарству, як юридичній особі, додаткової земельної ділянки в користування можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних торгів" від 17.04.2008 №394 був затверджений порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але Указом Президента України від 21.07.2008 № 639/2008 дію зазначеної постанови зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 № 25-рн/2008 у справі № 1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки Законом.

19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 № 5077-VI, відповідно до якого статті 135-139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції та якими врегульований порядок та форми проведення земельних торгів.

Таким чином, на час прийняття Добропільською районною державною адміністрацією розпоряджень № 33 від 05.02.2010 та №1 від 04.01.2011, питання проведення земельних торгів у формі аукціону законодавчо врегульовано не було.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про те, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не може бути підставою для надання земельної ділянки органом державної влади без проведення земельних торгів, за результатами яких має бути укладений договір оренди землі. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

Враховуючи викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо незаконності розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації №33 від 05.02.2010 та №1 від 04.01.2011.

Водночас, судами вірно враховано, що суб'єкт підприємницької діяльності не повинен зазнавати невиправданих обмежень в реалізації своїх прав, внаслідок відсутності законодавчого врегулювання порядку проведення земельних торгів, оскільки саме на державу законодавством було покладено обов'язок врегулювати зазначене питання, шляхом прийняття відповідно закону.

Стосовно вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2011 та зобов'язання Селянське (фермерське) господарство "Зоря" повернути Добропільській районній державній адміністрації орендовану земельну ділянку, суди попередніх інстанцій вірно вказували про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи доведеність позиції прокурора щодо незаконності розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації №33 від 05.02.2010 та №1 від 04.01.2011, то, відповідно, і посилання на недійсність договору оренди земельної ділянки від 06.04.2011, який був укладений на підставі зазначених розпоряджень, також є обґрунтованим.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції Селянським (фермерським) господарством "Зоря" було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі (аналогічна права позиція міститься у підпункті 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Положення ж пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюються положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, й на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15).

Крім того, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи приписи статей 260, 253-255 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо оскарження розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації розпочинається з наступного дня після їх прийняття, а саме з 06.02.2010 та 05.01.2011 відповідно. Перебіг позовної давності за вимогою про визнання договору оренди недійсним починається з 07.04.2011. До спірних правовідносин має застосовуватись загальна позовна давність.

Таким чином, прокурор мав всі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржувані розпорядження та правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття.

Судами правомірно вказано і про те, що відповідно до наказу від 19.09.2005 № 3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів. Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 № 3гн, від 12.04.2011 № 3гн, від 07.11.2012 № 3гн.

Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012 № 3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених частиною 2 статті 12, частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №224 (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем).

Згідно п.п 7 п. 4 цього Положення - Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність".

Наказом Держкомзему від 17.06.2008 №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 №625/15316, затверджено Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі. Відповідно п.п. 33 п. 4 цього Положення управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель" та інших законів.

Указом Президента України від 08.04.2011 №445/2011 "Про державне агентство земельних ресурсів України" встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено, зокрема, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади є правонаступника органів, які реорганізуються.

У спорі, що розглядається, саме відділ Держкомзему в Добропільському районі приймав участь у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Зоря". Спірний договір підписаний представника обох сторін та зареєстрований у Відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011 за №1208334000166. Дані обставини свідчать про те, що контролюючий орган, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства про спірні розпорядження та наявність договору був обізнаний ще в 2011 році.

З викладеного вбачається, що передача повноважень щодо розпорядження окремими категоріями земель від одного державного органу до іншого не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Крім того, скасування розпоряджень та визнання договору недійсним через більше ніж 6 років після їх прийняття та укладання, навіть враховуючи незаконність цих розпоряджень, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень саме органом державної влади.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими та правомірними висновки судів попередніх інстанцій про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах.

Твердження, викладені у касаційній скарзі Заступника прокурора Харківської області, колегія суддів касаційної інстанції не приймає до уваги, адже вони зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі №905/3278/16 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

В.Швець