Категорія № 6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2009 року Справа № 2а-804/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Солоніченко О.В.,
при секретарі: Псомаіді С.І.,
за участю представників :
позивача: не з’явився;
відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОКП «Луганськводпром» про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені ,-
ВСТАНОВИВ:
16 вересня 2008 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому зазначив, що відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ, п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
У порушення зазначеної норми Закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів. Так, з необхідної кількості інвалідів, розрахованої виходячи з 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік необхідно було працевлаштувати 1 інваліда, однак протягом 2007 року на підприємстві відповідача не було працевлаштовано жодного інваліда.
Сума розрахованих адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для інваліда за 2007 рік склала 19596,43 грн. Вказану санкцію відповідач повинен був самостійно сплатити до 15 квітня 2008 року, наступного за звітним, однак не зробив цього.
На суму несплачених санкцій за 2007 рік нарахована пеня за весь строк несплати виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на день розрахунку. Розмір пені за несплату адміністративно-господарських санкцій склав 62216,99 грн. (а.с. 7).
Позивач просив суд стягнути з відповідача несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів за 2007 рік у розмірі 19596,43 грн. та пеню за прострочення терміну сплати санкції за 2007 рік у розмірі 1254,6 грн.
Крім того позивач просив стягнути з відповідача суми пені за несплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів за 2003 рік у розмірі 47736,5 грн., за 2004 рік – 4419,75 грн., за 2005 рік – 8806,34 грн.
У подальшому відповідач збільшив суму адміністративного позову. Згідно збільшеної позовної заяви просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за нестворене робоче місце для інваліда за 2007 рік у розмірі 19596,43 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкцій за 2007 рік у розмірі 1489,6 грн., а також пеню за несплату адміністративно-господарських санкцій за 2003 рік у розмірі 71740,75 грн., за 2004 рік – 4561,75 грн., за 2005 рік – 10962,79 грн., за 2006 рік – 3707,4 гр6, всього – 112058, 72 грн.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав заву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідач має середньооблікову кількість штатних працівників у кількості 28 осіб, норматив створення місць для інвалідів – 1, фактично у 2007 році не працевлаштовано жодного інваліда. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 19596,43 грн.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001 р.) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Обов’язок подання звітів про і нформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі – Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70.
Згідно листа Луганського міського центру зайнятості за № 1/07-1083 від 13.03.09 відповідачем не надавалась інформація про створення вакансій для інвалідів у 2007 році.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
За змістом норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством місць та умов праці для інвалідів з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без здійснення підприємством усіх існуючих заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несплату адміністративно-господарських санкцій за 2003 – 2006 роки суд приходить до наступного. Постановою Господарського суду Луганської області від 22.09.2006 року у справі № 6/406ад з відповідача стягнуто адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 25094,74 грн.; згідно з постановою Господарського суду Луганської області від 26.09.2006 року у справі № 6/421ад з відповідача стягнуто адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів у 2004 році в сумі 8875,68 грн.; згідно з постановою Господарського суду Луганської області від 26.09.2006 року у справі № 6/422ад з відповідача стягнуто адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів у 2003 році в сумі 74123,25 грн.; згідно з постановою Господарського суду Луганської області від 21.06.2007 року у справі № 7/365ад з відповідача стягнуто адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 16705,88 грн.
Відповідно до п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. № 223, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. На день звернення з позовом до Господарського суду Луганської області пеня до стягнення заявлена не була.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення пені за несплату адміністративно-господарських санкцій за 2003 – 2006 роки, суд дійшов наступного висновку. Враховуючи, що спеціальним законодавством, яке регулює правовідносини, не передбачена норма, яка встановлює строки нарахування пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів, вбачається необхідним у відповідності з ч. 7 ст. 9 КАС України застосувати до вказаних правовідносин аналогію закону.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на зазначене та враховуючи, що позивач звернувся до суду у вересні 2008 року підстави для стягнення пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів за 2003-2006 роки відсутні.
Тобто, у даному випадку суд вбачає за необхідне стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню лише за 2007 рік, а саме:
- 19596,43 грн. (адміністративно – господарська санкція) х 0,04% (розрахунок суми
пені за один день прострочення платежу) = 7,84 грн.;
- 7,84 грн. (пеня за один день прострочення платежу) х 190 (дні прострочення
платежу) = 1489,6 (сума пені за прострочення платежу)
Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем не вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, позовні вимоги суд визнає такими, що підлягають частковому задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. ст. 17, 18, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОКП «Луганськводпром» про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені задовольнити частково.
Стягнути з ОКП «Луганськводпром», на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 19596,43 грн. (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто шість грн. 43 коп.) та пені за порушення терміну сплати санкції у розмірі 1489,60 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят дев’ять грн. 60 коп.), а всього стягнути 21086,03 грн. (двадцять одна тисяча вісімдесят шість грн. 03 коп).
У задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 04 листопада 2009 року.
Суддя О.В. Солоніченко