Справа № 22-ц - 3241/ 2006 р.                                          Головуючий 1 инст. Набіуліна С.В.

Категорія: стягнення моральної шкоди                                Доповідач          Кіпенко І.С.

УХВАЛА                                                                      ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

6 червня 2006 р. Судова колегія судової палати    з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого    -           КотелевецьА.В.,

суддів            -   Кіпенко І.С,    СолодковаАА,

при секретарі     -Полубан С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу   за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2006р. по справі за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди

встановила:

30 листопада 2005р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 50000грн. В обґрунтовування свого позову вказував, що він проживає з сім'єю в АДРЕСА_1 в м. Харкові. В даній квартирі йому належить на праві власності 57/1000 частин квартири, а 43/100 частин квартири належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_2 11 вересня 2003р. між ним і відповідачем була досягнута домовленість про продаж ОСОБА_2 своєї частини квартири йому за 10000 доларів США в строк до 1 вересня 2005р. Однак відповідач відмовився виконувати умови договору та продавати свою частину квартири. Відмовою від виконання договору позивачеві було завдано моральної шкоди, в вигляді моральних страждань через неможливість поліпшити свої житлові умови. Погіршився стан здоров'я його та членів сім'ї.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги та доводи позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснивши, що дійсно між сторонами була попередня домовленість про продаж ОСОБА_2 своєї частини квартири. Однак сам позивач в зазначений термін не передав зазначену суму ОСОБА_2, тим самим завдав моральної шкоди відповідачеві.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2006р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду відмінити і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази та дана їм належна оцінка та згідно встановленого ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10,11,60,209 ЦПК України.

Судом встановлено, а сторони не заперечують того факту, що 11 вересня 2003р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений договір з основних питань купівлі-продажу та здачі в оренду житлової кімнати належної ОСОБА_2 розташованої в межах комунальної квартири, на АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., зазначений Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. П. 9 цих положень вказує на те, що до договорів, які були укладені до 1.01.2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦК, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання. Таким чином, дані правовідносини, щодо відшкодування моральної шкоди, врегульовані ЦК України 2003р. оскільки строк дії договору до 1.09.2005 р., і договір продовжував існувати після 1.01.2004 р.

Зазначений договір містить в собі волевиявлення сторін, що до вартості продажу, та порядку здачі в оренду. Однак обов'язкові умови попереднього договору, передбачені ст. 635 ЦК України, щодо строку укладання основного договору купівлі продажу, а також предмету, та інших умов основного договору, сторонами в договорі не зазначені. Крім того ст. 209 ЦК України передбачено, що правочин який вчинено в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках встановлених законом або домовленістю сторін. Попередній договір відповідно до ст. 635 ЦК України укладається в формі встановленій для основного договору. Договір купівлі-продажу житла відповідно до ст. 657 ЦК України укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, тому і попередній договір повинен бути нотаріально посвідчений. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочинну встановлені ст. 203 ЦК України, п.4 якої передбачає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Таким чином, оскільки договір від 11 вересня 2003р., не є нотаріально посвідчений, відповідно до п.2 ст.215 ЦК України він є нікчемним, визнання його недійсним судом не вимагається, такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи справу на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів, правильно дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. ст. 1167 ЦК України 2003р., яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди   відсутні.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції' норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ст. 307, ст. 308, ст.311, п.1 ст.312, 313,315- 317 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення, безпосередньо до Верховного Суду України.