Справа № 22- ц -2749/2006 р.                                    Головуючий 1-інстанції: Чередник В.Е.

Категорія: визнання договорунедійсним                Доповідач: Кіпенко І.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2006 року   Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів: Кіпенко І.С, Солодкова А.А.,

           при секретарі -   Хороших М.Б.

і розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2005 року ОСОБА_2 що діє в інтересах ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом про стягнення боргу за договором позики від 30 липня 2001 року, згідно якого ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 гроші в сумі 132000грн. строком на два роки, до 30 липня 2003р. Посилаючись на те, що відповідач боргу не повернула, просила стягнути суму боргу, в за­безпечення позову накласти арешт на квартиру відповідача та нежитлові приміщення, що належать її чоловіку.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2005 року в порядку забезпе­чення позову накладено арешт на квартиру яка знаходиться в м. Харкові АДРЕСА_1, а також на 1/2 частину не житлових приміщеньАДРЕСА_2 в вліт «1-А», загальною площею 96,6 кв.м., які знаходяться за адресою м. Харків АДРЕСА_2.     Заборонено:   КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», здійснювати реєстрацію /перереєстрацію/ права власності на квартиру та зазначені нежитлові приміщення, видавати реєстраційні посвідчення, витяги з реєстру прав власності на майно, свідоцтва про право власності тощо.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 6 грудня 2005 року в повному обсязі та направити справу на новий розгляд до того ж суду. При цьому, зокрема, вказує, що заява про забезпечення позову|          розглянута за відсутності позивачів та є немотивованою.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповіднодо вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1,2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності, інші відо­мості, потрібні для забезпечення позову.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики, в резолютивній частині позовної заяви ОСОБА_2 міститься вимога про накладення арешту на квартиру відповідача та нежитлові приміщення, що належать чоловіку відповідачки, та придбані ним в період шлюбу з відповідачкою. Сума про стягнення якої звернувся з позовом позивач є значною.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України    від 21 грудня 1990р. №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інста­нції», вживаючи заходів до забезпечення позову у відповідності з гл.19 ЦПК України, слід виходити з того, що такі дії можуть бути вчинені як при підготовці справи до судового розгляду, так і при її розгляді, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч. З ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судова колегія вважає, що обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими пози­вачем вимогами, оскільки йдеться лише про заборону проведення дій направлених на відчуження май­на до розгляду справи по суті і не порушує прав відповідача на володіння та користування майном.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 154 ЦПК України, при забезпеченні позову, про стягнення грошових коштів, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду про заміну способу забезпе­чення позову та з дозволу суду замість допущеного забезпечення внести на депозитний рахунок суду позовну суму.

Таким чином доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки ухвала судом першої інстан­ції постановлена відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.2 ст. 307, п.1 ст. 312, 313- 315,317, 319 ЦПК України, судова ко­легія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2005 року залишити без змін. Ухвала набирає чинності негайно але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосеред­ньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.