Справа № 2-1391/2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2009 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Ванівського О.М.
при секретарі – Яриш О.В.
з участю позивача – ОСОБА_1
представника відповідача – ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «ПроКредит Банк» про розірвання договорів банківського вкладу стягнення коштів
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ЗАТ «ПроКредит Банк» в якому просить розірвати договори банківського вкладу №1 32988 від 20.06.2008р., №132993 від 20.06.2008р., №132992 від 20.062008р., №141996 від 21.08.2008р., №133153 від 23.06.2008р., № 131151 від 23.06.2008р., №133150 від 23.06.2008., №133147 від 23.06.2008р., №138711 від 30.07.2008р., №135608 від 11.07.2008р. та стягнути з боржника - «ПроКредит Банк» заб оргованість по вкладах в сумі 22 500 гривень та проценти розраховані за умовами даних договорів, упущену вигоду, індекс інфляції за весь час прострочення, моральну шкоду та судові витрати по справі .
17 серпня 2009р. Позивач подав доповнення до позовної заяви, згідно яких відмовляється від частини позовних вимог, а саме щодо розірвання договорів та стягнення коштів по вкладах і упущеної вигоди. Крім того, Позивач просить стягнути шкоду, яка настала внаслідок курсового зменшення в сумі 12000грн. та встановлений індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 2552грн. та 58 дол.США. Також, Позивач просить стягнути три проценти річних від простроченої суми, що становить 404 грн. і 9 дол.США. і моральну шкоду в сумі 20000грн.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що він неодноразово звертався з вимогою про повернення його вкладів, проте відповідачем було відмовлено у зв’язку із введенням мораторію на видачу вкладів. У зв’язку із протиправними діями «ПроКредит Банку» йому була заподіяна моральна шкода.
В судовому засіданні позивач доповнення до позовних вимог підтримав та просив їх задоволити.
Представник відповідача в судовому засідання позов заперечив, надавши письмові заперечення та дав аналогічні пояснення. Крім того, доповнив, що відсутня вина Банку в невиплаті вкладу, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Згідно із ст.ст.626,1058 Цивільного кодексу України договором банківського вкладу (депозиту) є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до якої одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем(відділенням №1 «ПроКредит Бангку» були укладені договори банківського вкладу №1 32988 від 20.06.2008р., №132993 від 20.06.2008р., №132992 від 20.062008р., №141996 від 21.08.2008р., №133153 від 23.06.2008р., № 131151 від 23.06.2008р., №133150 від 23.06.2008., №133147 від 23.06.2008р., №138711 від 30.07.2008р., №135608 від 11.07.2008р. 01.12.2008р.(а.с.8-37)
Предметом вище згаданих Договорів було розміщення на рахунку у Відповідача депозитного вкладу з виплатою банком на користь позивача відсотків на умовах та в порядку погодженому сторонами.
Згідно п. 5.1. вище згаданих Договорів(а.с.8-37) у разі несвоєчасного повернення коштів Вкладнику з вини Банку, Банк сплачує вкладнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного повернення коштів за кожний банківський день прострочення.
Як встановлено в судовому засіданні Відповідачем повернуто вклади та виплачені відсотки по вище згаданих договорах, що підтвердили в судовому засіданні сторони.
Згідно ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
11 жовтня 2009 року ОСОБА_3 банком України було прийнято Постанову №319, пунктом 2.4 якої зобов'язано банки виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів.
Постановою НБУ №413 від 4.12.2008р. скасовано вищезгадану Постанову №319. Однак, натомість п. 2 Постанови №413 Банки зобов'язано уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.
ОСОБА_3 України довів зміст цих Постанов до відома всіх банків України і вона поширювала свою дію на всі банки України, і яка, відповідно до ст. 56 Закону України «Про ОСОБА_3 банк України», є обов'язковою для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Порушення Відповідачем вимог Постанови, є підставою для застосування зі сторони ОСОБА_3 банку України санкції у вигляді відкликання банківської ліцензії на підставі п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Таким чином, зважаючи на вищевказані Постанови НБУ, ЗАТ «ПроКредит Банк» не мав права до закінчення строку дії договору, повернути суму вкладу, про що Позивача було поінформовано листами №35-2/23 від 31.10.2008р. та №35-2/42 від 6.02.2009р.(а.с.38-40)
В Розділі №6 вище вказаних договорів «Форс-Мажор», зазначено обставини непереборної сили, в тому числі рішення Верховної Ради або Уряду України, відповідних державних органів, тощо, що роблять неможливим виконання Стороною зобов’язань по Договору.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 із об’єктивних причин не міг виконати вимогу Позивача про повернення вкладу.
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не подано належних та допустимих доказів в підтвердження вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок курсового зменшення його грошових коштів.
Крім того, позивач просить відшкодувати моральну шкоду в сумі 20000грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:
1. 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2. 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
1. 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
2. 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд вважає, що позовна вимога, яка стосується відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення, оскільки Позивачем не наведено жодних розрахунків та не подано належних доказів в підтвердження заподіяння моральної шкоди.
Крім того, невірним є посилання позивача на норми ст. 1167 ЦК України, оскільки в даному випадку мають місце договірні зобов’язання.
Керуючись ст.ст. 10,11,31,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.11,23,509,526,625,1058 ЦК України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ «ПроКредит Банк» про стягнення коштів – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя О.М.Ванівський