Справа №2а-766/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2009 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Ванівського О.М.
при секретарі – Яриш О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та визнання дій інспектора неправомірними
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління ОСОБА_3 України у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ВС №019216 від 03.08.2009р.
Позов мотивує тим, що правил дорожнього руху він не порушував, ним була здійснена вимушена зупинка для завантаження речей, а тому оскаржувана постанова є незаконною. Крім того, п ри накладенні стягнення не враховано характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Надані працівниками докази не є належними та допустимими.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав, давши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задоволити.
Представник відповідача – суб’єкта владних повноважень в судове засідання не з’явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому згідно ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Третя особа - інспектор БДПС ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, не повідомивши про причину неявки чи про відкладення розгляду справи, а тому, згідно ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.122 КпАП України, відповідальність наступає за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на 20 км/год., порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки та інше.
Відповідно до п.7 ППВСУ №6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» суд повинен перевірити: чи накладено стягнення правомочним органом; чиє в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу(посадової особи), який виніс постанову про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі обставини, майновий стан винного.
Згідно ст.254 КпАП України при вчиненні правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, за виключенням випадків, коли адміністративне стягнення накладається без складення протоколу.
Як встановлено в судовому засіданні, Постановою ВС № 019216 від 03.08.2009 року інспектора адміністративної практики БДПС ВДАІ з ОАТ м. Львова та АТІ ст. лейтенант міліції ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 300 грн.
Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 27.06.2009 року о 10.59 год. здійснив стоянку на тротуарі по вул. Антоновича, залишивши для пішоходів відстань для руху пішоходів менше 2м., чим порушив п.15.10 в ПДР України.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При винесенні оскаржуваної постанови, посадовою особою, яка винесла цю постанову ці вимоги закону не враховані.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, позивач 27.06.2009 року здійснив зупинку ТЗ на краю тротуару біля будинку № 30, що розташований по вул. Антоновича у місті Львові у зв'язку з необхідністю завантаження у ТЗ особистих речей з кв. № 3 буд. № 30.
Дані обставини підтвердили в письмових поясненнях свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6
При винесені постанови також були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: - знайомитися з матеріалами справи; - давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; - при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною ОСОБА_6 України 17.07.1997р., ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966р. ратифікованого Указом Президії Верховної ОСОБА_6 Української РСР від 19.10.1973р., розгляд справи про адміністративне правопорушення без надання можливості реалізації права на правову допомогу та вибору захисника прав тягне за собою визнання Постанови у справі незаконною з наступним її скасуванням та притягнення особи, що її винесла, до відповідальності за умисні завідомо незаконні дії.
Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням - повинен бути складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.
Як вбачається із матеріалів справи, протоколу складено не було чим порушено ч.2 ст.254, ст.256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.6 ст.258 КпАП України у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Прилад, «Візир» яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото-, чи відео фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер і визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режим, кут огляду приладу, тощо).
Згідно ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону. В розділі 2 вищевказаної інструкції «Основні технічні характеристики», чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як
Стаціонарний або Патрульний, але не автоматичний.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В даному випадку інспектор БДПС ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ ОСОБА_2 не виконав вище згаданих вимог закону.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надані суду як додаток до постанови по справі про адміністративне правопорушення, копії фотографій в підтвердження вчиненого правопорушення суд не приймає їх до уваги і вважає такі неналежними доказами.
Представником відповідача та третьою особою не надано жодних доказів які б спростовували пояснення позивача та наявні в справі докази, а тому із врахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 17,70,158,159,161,162,167 КАС України, ст.ст.293,294 КпАП України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВС №019216 від 03.08.2009р. як незаконну.
Визнати неправомірними дії інспектора адміністративної практики БДПС ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ, ст.лейтенанта міліції ОСОБА_2 щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення ВС №019216 від 03.08.2009р.
Провадження у справі закрити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження з дня складання постанови у повному обсязі і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий О.М.Ванівський