Справа №2а-779/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Ванівського О.М.
при секретарі – Яриш О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області, третя особа: інспектор БДПС ВДАІ м.Львова ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління ОСОБА_3 України у Львівській області, третя особа: інспектор БДПС ВДАІ м.Львова ОСОБА_2 про скасування постанови ВС № 121719 від 02.07.2009р.
Позов мотивує тим, що правил дорожнього руху він не порушував, а працівником ДАІ не дотримано вимог ст.ст.245,276,280 КпАП України.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, давши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задоволити.
Представник відповідача – суб’єкта владних повноважень в судове засідання не з’явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому згідно ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Третя особа інспектор БДПС ВДАІ м.Львова ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, не повідомивши про причину неявки чи про відкладення розгляду справи, а тому, згідно ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За ч.2 ст.122 КпАП України наступає відповідальність за п орушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди .
Відповідно до п.7 ППВСУ №6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» суд повинен перевірити: чи накладено стягнення правомочним органом; чиє в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу(посадової особи), який виніс постанову про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі обставини, майновий стан винного.
В судовому засіданні встановлено, що інспектор БДПС ВДАІ м.Львова ОСОБА_2 02.07.2009р. виніс постанову ВС №121719, якою ОСОБА_1, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 гривень.
Як вбачається із оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 02.07.2009р. о 11.50 год. в м.Львові по вул. пр..Свободи-Гнатюка, керуючи автомобілем НОМЕР_1 при повороті праворуч не надав перевагу пішоходам, які переходили проїзну частину дороги нерегульованому переході, чим допустив порушення передбачене п.16.2 ПДР України (а.с.2-3).
Проте, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах передбачене ч.1 ст.122 КпАП Украни, а не ч.2 ст.122 КпАП України.
Крім того, як пояснив в судовому засіданні п озивач, 2 липня 2009 року, керуючи автомобілем НОМЕР_2 на пр. Свободи, повертаючи праворуч на вул. Гнатюка в м.Львові, він зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом на вимогу правилу проїзду пішохідних переходів відповідно пункту 16.2 ПДР, однак пішохід продовжував стояти на тротуарі не розпочинаючи руху по пішохідному переході. Переконавшись що пішохід стоїть нерухомо, а інших пішоходів на проїжджій частині немає, він проїхав пішохідний перехід і продовжив рух по вул. Гнатюка. Проте, інспектор ДАІ не взяв до уваги його заперечень та склав протокол і виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Із оскаржуваної постанови не вбачається, що при накладенні стягнення враховувалась особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини які пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Інспектором БДПС ВДАІ м.Львова ОСОБА_2 не виконані вище згадані вимоги закону, зокрема щодо всебічності, повноти та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представником відповідача та третьою особою не надано жодних доказів які б спростовували пояснення позивача та наявні в справі докази, а тому із врахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 17,158,159,161,162,167 КАС України, ст.ст. 293,294 КпАП України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВС № 121719 від 02.07.2009р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України як незаконну.
Провадження у справі закрити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного Бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження з дня складання постанови у повному обсязі і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий (підпис) О.М.Ванівський
Копія вірна
Суддя