ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Ванівського О.М.
при секретарі - Грицко Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення різниці недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення різниці недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.09.2005 року вона народила дитину: ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис № 5444 від 30.09.2005 року. З цього часу вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідачем всупереч вимогам даного Закону, допомога виплачувалась у меншому розмірі. Просить суд стягнути різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 – 2008р. у сумі 7840,93 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача, Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, представив на адресу суду заперечення на позовну заяву суть якого зводиться до наступного. Статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом міністрів України. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 року № 57 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 01.01.2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн. (гарантований мінімальний розмір). Враховуючи вищенаведене, виплати допомоги позивачу проводилась згідно вказаних вище нормативних актів.
Суд, заслухавши думку позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
В судовому засіданні встановлено, що спірні правовідносини регулюються ОСОБА_3 України, Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений з 1 січня 2007 року – 434 грн.; з 1 квітня 2007 року – 463 грн.; з 1 жовтня 2007 року – 470 грн.
Частиною 3 статті 22 ОСОБА_3 України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивач має на утриманні дитину віком до трьох років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.6).
У відповідності до виписки з рахунку від 5.03.2009р., відповідач виплачує позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з січня 2007 р. по вересень 2008р. на загальну суму 2434,07грн. Позивач стверджує про неправомірне заниження відповідачем виплачуваних сум нижче від розміру прожиткового мінімуму(а.с.7).
Згідно із положеннями ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", в редакції до 9 липня 2007 року – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням п.14 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнаний таким що не відповідає ОСОБА_3 України, зокрема, п.14 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".
В п.5 згаданого рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними.
Згідно ст.152 ОСОБА_3 України закони визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.
З урахуванням наведеного, з дати прийняття зазначеного рішення, відповідач не вправі був застосовувати положення Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а виплата допомоги підлягала здійсненню з урахуванням попередньої редакції статті 15, а саме, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Галицьким відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради оспорювана позивачем допомога по догляду за дитиною з липня по грудень 2007 року виплачувалась не у повному розмірі, а тому позов в частині зобов'язання відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену допомогу за вказаний вище період підлягає до задоволення.
Виходячи з прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначеного у відповідності до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", з урахуванням отриманої допомоги у липні - грудні 2007 року, позивачу має бути виплачено за цей період 2137( дві тисячі сто тридцять сім) грн. 50 коп.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку певних гарантій, а саме забезпечення їх щомісячної державної соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із положеннями ст.12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України " Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) " метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до ч.2 ст.3 ОСОБА_3 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 8 ОСОБА_3 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у справі після прийняття рішення Конституційним судом України не вжив заходів до захисту порушеного права позивача, а тому таке підлягає захисту в суді.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в повному обсязі, тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, то судом встановлено, що з 01.01.2008 р. набрала чинність нова редакція ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (із змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”), відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Зазначене положення Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” неконституційним не визнавалось, скасоване не було. З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував допомогу з 01.01.2008 р. у відповідності до зазначеної норми.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити частково, зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року відповідно до положень Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 17,158,159,161,162,167 КАС України, Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволити частково.
Зобов'язати Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Львова вул. Л.Українки,33/1, допомогу по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку(ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3) за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 2137( дві тисячі сто тридцять сім) грн. 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження з дня складання постанови у повному обсязі і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий (підпис) О.М.Ванівський
Копія вірна
Суддя