ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙАДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2009р. справа № 2а-2237/09/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Шварговському Д.Д.
за участю:
прокурора – Савчук Л.Є.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Тимів С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом: фізичної особи – підприємця ОСОБА_3;
до відповідача: Івано-Франківської митниці;
про визнання незаконним та скасування рішення № 206000000/2009/000549/3 від 15.07.2009 року,-
ВСТАНОВИВ:
11.08.2009 року приватний підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі – відповідач) про визнання рішення від 15.07.2009 року за №206000000/2009/000549/3 про визначення митної вартості товарів незаконним та його скасування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 15.07.2009 року в порушення статті 266 Митного кодексу України визначено митну вартість плит для підлоги «Classen» після митного оформлення з 2,8 дол. США на 6,47 дол. США. Вважає такі дії відповідача протиправними та вчиненими всупереч положенням частини 2 та 3 статті 266 Митного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з вказаних в позовній заяві підстав та зазначила, що митна вартість імпортованого позивачем товару повинна складати ціну визначену в договорі та додатках до нього, зокрема специфікації товару, за яким імпортований товар придбаний позивачем, а саме в розмірі 2,8 дол. США. Зазначена ціна товару підтверджується самим контрактом за № 04/12/FM від 04.12.2008 року, специфікацією – додаток №4 до контракту.
Крім того, вказала, що при проведенні митного оформлення товару, жодних проблем не виникло, що й підтверджується відповідним Актом, в якому вказано як клас, так і сорт товару. Вважає, що митна вартість товару є обґрунтованою, що відповідає вартості таких товарів вказаних в Центральній базі даних ДМС України і не є найнижчою. Зазначила, що при зверненні митного органу про подачу додаткових підтверджуючих документів, жодних додаткових даних не могли подати, так як контракт укладався не безпосередньо з виробником. Крім того, товар на той час вже був випущений у вільний обіг. Всі обов’язкові документи, необхідні при визначені митної вартості товару були подані. Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача проти позову заперечила, суду пояснила, що шляхом проведення перевірки відомостей, заявлених у декларації митної вартості, проведення перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості, у митниці виник обгрунтований сумнів стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах поданих митному органу для здійснення митного контролю. З посиланням на ст.267 МК України, постанову КМУ від 20.12.2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про їх підтвердження», вказала, що при визначенні митної вартості «плит для підлоги «Classen» деревоволокнистих ламінованих», для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, декларант зобов’язаний був подати, крім зовнішньоекономічного договору та додатків до нього, інвойсу, також: пакувальні листи, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір з третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам; специфікації (прайс-листи) фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; відомості про якісні характеристики товару; сертифікат про походження товару, тощо.
Просила в задоволенні позову відмовити.
Прокурор в судовому засіданні, вказала, що митний орган діяв в межах встановлених митним законодавством України. Просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 04.12.2008 року позивачем укладено контракт за № 04/12/FM з фірмою «Madverto Holdings Ltd.», згідно якого позивачем придбано плити для підлоги «Classen» деревоволокнисті ламіновані, за ціною 2,7 дол. США за 1 м. кв. 19.02.2009 року товар позивачем імпортовано в Україну згідно вантажної митної декларації за №206020000/2009/000225 та заявлено його митну вартість в розмірі 2,7 дол. США. Для здійснення митного оформлення позивачем надавались вантажна митна декларація від 19.02.2009 року, специфікацію доповнення, зовнішньоекономічний контракт, інвойси, митну декларацію, специфікацію доставки, дорожню відомість, Акт проведення митного огляду товарів.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Стаття 259 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Стаття 266 Митного кодексу України встановлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Частина 2 вказаної статті Митного кодексу України визначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Крім того, положення даної статті передбачають, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Статті 268 та 269 Митного кодексу України передбачають визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Частина 5 статті 266 Митного кодексу України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Стаття 262 Митного кодексу України визначає порядок декларування митної вартості товарів. Згідно положень якої, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №339 від 09.04.2008 року контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.
Згідно пункту 3.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державна митна служба України за №74 від 31.01.2007 року якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за №1766 Пункт 3.4. вказаних рекомендацій передбачає, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов’язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.
Як встановлено судом та підтверджується Актом про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД №206020000/2009/000225 від 19.02.2009 року, позивачем було подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість ввезеного ним товару за ціною договору, зокрема клас та сорт товару. Будь-яких інших документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості ввезеного ним товару за ціною договору, відповідачем у позивача не були витребувані та від нього не вимагались.
В своєму рішенні про визначення митної вартості імпортованої позивачем плити для підлоги «Classen» деревоволокнистої ламінованої, а також представником відповідача в судовому засіданні не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості товару за ціною договору, а також не вказано підстав, що могли слугувати для визначення митної вартості транспортного засобу за іншим, ніж основний, методом.
Крім того, суд також враховує ту обставину, що митне оформлення товарів, які імпортувались позивачем відбувалось в лютому 2009 року, а запит щодо подачі додаткових документів направлявся в липні 2009 року. Протягом цього часу товар було випущено в обіг, а тому й не було можливості представити ці документи. Слід також, зазначити, що при первинному визначенні митної вартості товарів, відповідачем не вимагалось додаткових підтверджуючих документів.
Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, заявлена митна вартість товару позивачем не є найнижчою у порівнянні з рівнем митної вартості такого товару, митне оформлення якого вже здійснено. В оскаржуваному рішенні, відповідачем не обґрунтовано ціну 6,47 дол. США та не вказано порушення, вчинені позивачем при проведенні розмитнення товару, які б слугували підставою для повторного проведення митної вартості товару.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення статті 266 Митного кодексу України, було здійснено повторно визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України. Крім того, суд зазначає, що відповідачем здійснено застосування іншого методу визначення митної вартості товару, ніж основний, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України та в порушення порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначеного Постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року, методичних рекомендацій наданих Державною митною службою України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про визнання незаконним рішення Івано-Франківської митниці від 15.07.2009 року за №206000000/2009/000549/3 про визначення митної вартості товарів протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів № 206000000/2009/000549/3 від 15.07.2009 року.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) Я.П. Матуляк
Постанова в повному обсязі складена 02.11.2009року.