Справа № 2-795/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2009 року Суворовський районний суд міста Одеси
у складі:
головуючого судді Пепеляшкова О.С.
при секретарі Лапчинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум, відшкодування моральної шкоди ,
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 вказуючи про те, що між сторонами 29.02.2008 року був укладений попередній договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості, проте у визначений у договорі строку відчуження об’єктів не відбулось, у зв’язку з чим позивач після уточнення позовних вимог просив стягнути суму завдатку, завданих збитків у зв’язку з отриманням кредиту для виконання своїх обов’язків по придбанню об’єктів нерухомості та штрафні санкції, а всього в сумі 982 880,76 гривень, а також відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала в частині стягнення з відповідача 196 950 гривень, посилаючись на те, що договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, відповідач заздалегідь не мала об’єктивної можливості виконати його умови, та угода відповідно не породжує юридичних наслідків.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
29.02.2008 року ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) уклали посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 попередній договір про те, що відповідач зобов’язується продати позивачу об’єкти нерухомості, для чого сторони повинні укласти два окремих договори купівлі-продажу квартир 38 й 39 в будинку 70 по вулиці Пантелеймонівський в місті Одесі (об’єкт № 1), вартість яких буде здійснено за гривневий еквівалент 329 000 доларам США із розрахунку за курсом НБУ на момент укладення основного договору (основний договір № 1), та квартиру АДРЕСА_1 (об’єкт № 2), вартість якої буде здійснено за гривневий еквівалент 130 000 доларам США із розрахунку за курсом НБУ на момент укладення основного договору (основний договір № 2) – пункти 1, 4 та 5 попереднього договору (а.с. 8-9).
Сторони домовились, що для укладення основного договору купівлі-продажу №1 продавець зобов'язується до 01.07.2008 року здійснити реконструкцію суміжних квартир № 38 та № 39 у будинку № 70 по вулиці Пантелеймонівській в місті Одесі під єдине приміщення аптеки площею не менше 68,4 квадратних метри з облаштуванням зовнішнього виходу на фасадну частину будинку по вулиці Пантелеймонівській, для чого отримати усі необхідні дозвільні документи, здати в експлуатацію закінчений об'єкт та здійснити переведення цього приміщення у нежитловий фонд, та у строк до 15.07.2008 року укласти основні договори купівлі-продажу №№ 1 та 2 (при цьому основний договір купівлі-продажу № 2 не може бути укладений до основного договору купівлі-продажу №1, а не укладення сторонами основного договору купівлі-продажу №1 звільняє сторони від зобов'язання укладати основний договір купівлі-продажу № 2) – пункт 2 й 3 попереднього договору купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 11 попереднього договору купівлі-продажу під час його укладання ОСОБА_2 отримала від позивача гроші в рахунок повної оплати в сумі 171 700 гривень, що еквівалентно 34 000 доларів США за об’єкт № 1 та в сумі 25 250 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США за об’єкт № 2 за курсом НБУ на день укладення попереднього договору купівлі-продажу. Як убачається з умов договору, сторони визначилися в тому, що ціна об’єктів буде визначена в гривневому еквіваленті курсу НБУ долара США на час виконання зобов’язань сторін.
Згідно з пунктом 17 попереднього договору купівлі-продажу сторони також домовились, що у випадку, якщо одна із Сторін необґрунтовано, без поважних причин ухиляється від укладення основних договорів купівлі-продажу, передбачених цим договором, друга сторона має право звернутися до суду з вимогою про спонукання до укладення основних договорів купівлі-продажу та відшкодуванню збитків, що визвано простроченням або не укладенням основних договорів купівлі-продажу. Крім того сторони також домовились, що у випадку відмови продавця від укладення основних договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 у строк, встановлений п. 2 цього попереднього договору, невиконання продавцем своїх обов'язків за цим договором, що призвело до неможливості укладення основних договорів купівлі-продажу № 1 та № 2, або якщо неможливість укладення основних договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 викликана тим, що на момент їх укладення та нотаріального посвідчення продавець не може розпорядитися об'єктом № 1 або об'єктом № 2 (не проведена і не узаконена реконструкція об'єкту № 1, не отримане свідоцтво про право власності на об'єкт №1 після його реконструкції або інші дозвільні документи на проведення реконструкції тощо, об'єкт № 1 або об'єкт № 2 закладено, продано, подаровано, передано як внесок до статутного капіталу - знаходиться у спорі, під арештом і т.п.), якщо сторони не домовились про продовження строків укладення основних договорів купівлі-продажу № 1 та № 2, продавець зобов'язаний у триденний строк від закінчення строку для укладення основних договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 повернути покупцеві грошову суму, передану продавцю в рахунок повної сплати за об'єкт № 1 та № 2, а також додатково сплатити покупцеві штраф у розмірі десяти з половиною відсотків від суми вартості об'єкту № 1, визначеної п. 4 попереднього договору купівлі-продажу та/або штраф у розмірі чотирьох відсотків від суми вартості об'єкту № 2, визначеної п. 5 попереднього договору купівлі-продажу.
Вказані квартири № 38 та № 39 у будинку № 70 по вулиці Пантелеймонівській в місті Одесі та 73 в будинку 19-б по вулиці Середньофонтанській в місті Одесі належали відповідачу на законних правових підставах – п.п. 1.1 та 1.2 попереднього договору купівлі-продажу.
Витрати позивача по посвідченню попереднього договору купівлі-продажу склали 1 970 гривень (а.с. 34).
Позивач з метою виконання взятих на себе обов’язків по сплаті за об’єкти нерухомості попереднього договору купівлі-продажу за кредитним договором № 3/05 від 08.07.2008 року відкрив у відкритому акціонерному товаристві акціонерному банку «Укргазбанк» відновлювальну кредитну лінію з лімітом у 465 000 доларів США на строк з 08.07.2008 року по 08.07.2018 року (а.с. 36-38). Відповідно до пункту 1.2 цього кредитного договору, комісія за відкриття кредитного рахунку складає 2,0 % від суми ліміту кредиту, зазначеного в п. 1.1, що становить 9 300 доларів США, яка згідно з курсом НБУ на день сплати ВАТ АБ «Укргазбанк» становила 45 012,93 гривень (а.с. 52).
Для забезпечення зобов'язань позивача перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором №3/05 від 08.07.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», позивачем ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки від 08.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за нотаріальне посвідчення цього якого позивачем було сплачено 5 300 гривень (а.с. 35); витрати на комісію за аналіз ліквідності забезпечення склали 2 700 гривень (а.с. 51).
Відповідно до п. 3.3.12 кредитного договору, позичальник зобов'язується одночасно із «…наданням цього договору надати банку укладені виключно у акредитованих у Банку страхових компаніях договори страхування власного життя та майна, яке береться в заставу…», витрати на страхування життя склало суму у розмірі 6 751,93 гривень (а.с. 55), та на страхування заставленого майна - у розмірі 2 189,60 гривень та 7 610 гривень (а.с. 53, 54). А всього позивач поніс витрати, понесені на отримання банківського кредиту й пов’язаних з необхідністю виконати взятих за попереднім договором обов’язків на суму 69 564,46 гривень.
Позивач зі свого боку приймав заходів щодо інформування відповідача про готовність виконати свій обов’язок за попереднім договором - направляв відповідачу пропозиції про укладення основного договору (а.с. 11-20).
Сторони заперечень щодо доказів та їх обсягу не висловили.
В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечувалась обставина невиконання угоди про укладення основних договорів у визначений сторонами строк у зв’язку з відмовою продавця від укладення основного договору купівлі-продажу, сторони не домовились про продовження строків укладення основних договорів купівлі-продажу № 1 та № 2. При цьому представником відповідача не зазначено жодних доказів того, що невиконання умов договору відбулось не з вини відповідача (відмови відповідних органів у задоволенні звернення відповідача щодо здійснення реконструкції суміжних квартир №38 та №39 у будинку №70 по вулиці Пантелеймонівськш в місті Одесі під єдине приміщення аптеки площею не менше 68,4 квадратних метри з облаштуванням зовнішнього виходу на фасадну частину будинку по вулиці Пантелеймонівській, прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту та здійснення переведення цього приміщення у нежитловий фонд тощо ).
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором – частина 1 статті 635 ЦК України - попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Згідно положень статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості – стаття 627 ЦК України.
Статтею 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Порушенням зобов'язання згідно положень статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом – частина 1 статті 612 ЦК України.
Частинами 2 та 3 статті 635 визначено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до положення частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) – частина 3 цієї статті.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме – зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства тощо. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним – стаття 228 ЦК України.
Таким чином суд, на підставі наявних та безпосередньо досліджених у справі доказів, створивши учасникам процесу необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів дійшов до однозначного висновку про те, що нотаріально посвідчений 29.02.2008 року попередній договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прямо не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства тощо, а тому не є нікчемним.
Судом не приймаються до уваги заперечення представника відповідача про те, що угода є нікчемною, так як жодного відповідного доказу представником відповідача або відповідачем не зазначено, посилання на необхідність дотримання певного порядку реконструкції жилих приміщень, визначених цивільним, житловим законодавством, Законами України «Про основи містобудування» й «Про архітектурну діяльність» не може сприйматись судом як таке, що суперечить певним нормам права, а навпаки відповідає звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості й укладений на забезпечення прав сторін з урахуванням мінливості економічної ситуації в країні. Зустрічних позовних вимог саме про визнання угоди недійсною (а не нікчемною) відповідачем (або її представником) не заявлялось.
У зв’язку з викладеним цей договір та його умови є для сторін обов’язковими для виконання, відповідач не довела, що ухилення від виконання зобов’язання відбулось не з її вини, тому для ОСОБА_2 настають правові наслідки, пов’язанні з порушенням вказаного договірного зобов’язання, визначені частиною 2 статті 635 ЦК України та попереднім договором.
Разом з тим представником позивача не доведено того, що грошова сума в еквіваленті розміру 34 000 доларам США за об’єкт № 1 та 5 000 та 34 000 доларам США, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, а тому вважається авансом та підлягає поверненню у всіх випадках невиконання чи неналежного виконання договору у тому розмірі в якому він був отриманий. Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф в розмірі 10,5 відсотків від вартості об’єкту № 1 та 4 відсотків від вартості об’єкту № 2 в сумі еквівалентній 34 545 доларам США та 5 200 доларам США відповідно, який вимагається позивачем згідно умов договору, а всього гривневий еквівалент 78 745 доларам США, що за курсом НБУ на день винесення рішення складає 603 218,198 гривень.
Також на користь позивача мають бути стягненні збитки, в сумі 69 564,46 гривень – пов’язаних з отриманням кредиту, й в сумі 1 970 гривень – пов’язаних з посвідченням попереднього договору купівлі-продажу.
Чинним цивільним законодавством відповідно до положень статті 1167 ЦК України не встановлено такої підстави для стягнення моральної шкоди як невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань та тому підстав для задоволення цієї частини позовних вимог у суду не має.
Судом не приймаються до уваги інші пояснення сторін як такі, що не мають правового значення для вирішення спору по суті.
Таким чином на підставі викладеного та керуючись статтями 203, 215, 228, 549, 570, 610, 612, 627, 635, 655, 657 ЦК України суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 авансу в сумі 298 755,6 гривень, штрафу в сумі 304 462,55 гривень, збитків в сумі 71 534 ,46 гривень, крім того, в силу статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні судові витрати у вигляді сплати ІТЗ в сумі 30 гривень, держмита в сумі 1 700 гривень, а всього з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 676 482,66 гривень, решта позовних вимог не ґрунтується на законі та в їх задоволенні має бути відмовлено.
Керуючись статями 10, 11 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 676 482 (шістсот сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 66 копійок .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя