Справа №22-ц-1341 Головуючий у 1 інстанції – Янголь Є.В.
Категорія 32 Суддя-доповідач – Сибільова Л.О.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Жмаки В.Г.,
суддів - Сибільової Л.О., Дубровної В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників: відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми - Сай С.В., третьої особи ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» - Похилько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 липня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми,
третя особа - відкрите акціонерне товариство «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе»,
про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
05 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що він з 24 січня 1970 року по 14 липня 2006 року працював слюсарем у ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе». В зв’язку з незабезпеченням на його робочому місці вимог щодо охорони праці він отримав професійне захворювання. У зв’язку з цим висновком МСЕК від 16 березня 2005 року йому було встановлено 80% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом ІІ групи. Просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на його користь 70000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 липня 2009 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивача, з якою звернувся в його інтересах його представник ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що судом були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та невірно застосовані норми матеріального права.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач може мати право на відшкодування моральної шкоди за наявності факту її заподіяння з підстав, що виникли в 2005 році, але доказів заподіяння йому моральної шкоди позивач не надав.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 з 24 січня 1970 року по 14 липня 2006 року працював у ВАТ “Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе” слюсарем-складальником та отримав професійне захворювання у вигляді хронічного захворювання легень ІІ ст. пилової етиології у фазі загострення; емфіземи легень І-ІІ ст., легеневої недостатності ІІ ст.; вібраційної хвороби від впливу локальної вібрації ІІ ст. з вегетативно-сенсорною поліневропатією верхніх кінцівок з ангіоспазмами пальців і вегетативно-трофічними порушеннями на кистях; двосторонній плече-лопатковий периартроз, міофіброз надлопаткових м’яз, деформуючий артроз променезап’ясного суглобу і суглобів кистей; нейросенсорної туговухості ІІ ст. професійного характеру (а. с. 3-11).
Позивачу встановлено за висновками МСЕК: від 16 березня 2005 року - 35 % втрати професійної працездатності; від 5 липня 2006 року – 65 % втрати професійної працездатності; від 03 липня 2007 року - 80% втрати професійної працездатності безстроково, у тому числі: 40% - хронічний бронхіт, 25% - вібраційна хвороба, 15% - туговухість, та встановлено ІІ групу інвалідності безстроково (а. с. 12, 13, 38-49).
Позивач та його представник в судовому засіданні підтвердили, що їх посилання на встановлення позивачеві в 2005 році 80% втрати професійної працездатності було помилковим.
Заперечуючи проти позову та апеляційної скарги позивача, відповідач послався на те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами в 2005 році, продовжували існувати і до 3 липня 2007 року, коли позивачеві було встановлено висновком МСЕК 80% втрати професійної працездатності, а тому слід застосовувати Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 20 березня 2007 року і яким були виключені з останнього Закону норми, які передбачали проведення органами Фонду виплат на відшкодування моральної шкоди.
Ці доводи є безпідставними, оскільки з огляду на положення ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати професійної працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що підставою для відшкодування моральної шкоди позивачеві, заподіяної в результаті отримання професійного захворювання, є відповідні норми Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, які діяли на час виникнення спірних правовідносин - встановлення 16 березня 2005 року вперше висновком МСЕК 35% втрати професійної працездатності .
Відповідно до положень ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, у редакції, яка діяла на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди, за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
В той же час суд в рішенні навів суперечливі висновки щодо доведеності заподіяння позивачеві моральної шкоди. Посилаючись на те, що призначені позивачеві відповідачем в 2005 році інші страхові виплати, передбачені вказаним Законом, є певним відшкодуванням заподіяної позивачеві моральної шкоди (а. с. 24-30), суд одночасно послався в рішенні на висновок медико-соціальної експертизи про відсутність медичних ознак моральної шкоди внаслідок професійного захворювання та зазначив, що будь-яких доказів заподіяння йому моральної шкоди в 2005 році позивач не надав.
Колегія суддів вважає таким, що не відповідає обставинам справи, висновок суду про недоведеність позивачем заподіяння йому моральної шкоди в зв’язку з отриманням професійного захворювання, в результаті якого йому встановлено в 2005 році 35 % втрати професійної працездатності.
Заподіяння моральної шкоди позивачеві в результаті отримання ним вищевказаних захворювань, їх обсягу, ступеню тяжкості, що призвело до втрат немайнового характеру, які полягають у обмеженні життєдіяльності, необхідності вжиття додаткових заходів для організації його життя, на думку колегії суддів, є очевидним.
Оскільки суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, оскаржуване рішення відповідно до положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
В зв’язку з зазначеним колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 гр.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 липня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми на користь ОСОБА_1 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О. Сибільова