ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 925/1322/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФермерського господарства "Престиж Агролюкс"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від24.04.2017

у справі№925/1322/16

Господарського судуЧеркаської області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доФермерського господарства "Престиж Агролюкс"

простягнення суми

за участю

- позивача:ОСОБА_4

- відповідача:Осипчук В.М. (довіреність від 28.04.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просив стягнути з Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" (далі - відповідач) 481 495,18 грн. курсової різниці, 352 441,92 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 13182,76 грн. штрафу за ненадання фінансових документів, 17 721,02 грн. три відсотки річних та 149 320,81 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу курсову різницю, відсотки, штраф, а також три відсотки річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.01.2017 (суддя Довгань К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді Руденко М.А., Дідиченко М.А.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 481 495,18 грн. курсової різниці, 13 182,76 грн. штрафу, 21 424, 00 грн. процентів за користування товарним кредитом, вирішено питання розподілу судових витрат, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.05.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №21, згідно умов п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин (далі - товар) відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій).

Згідно пункту 3.1 договору конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна товару встановлюється за домовленістю сторін, а сторони визначають грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті - доларах США. Оплата товару здійснюється у гривнях згідно з розділом 4 цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

Пунктами 4.2, 4.3, 4.4 договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару у специфікації до договору. Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок - фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується акт виконаних робіт між сторонами. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений пунктами 4.6, 4.7 даного договору: (курс гривні до іноземної валюти - (долар США) збільшиться більше ніж на 1 % від курсу, що визначений у специфікації до договору), то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на вже проіндексовану суму вартості товару (платежу у гривні) за договором, яка встановлюється згідно з п. 4.6, 4.7 договору. При розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно пунктів 4.6, 4.7 договору оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар у наступний спосіб: якщо у період часу з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього періоду користування покупцем товарним кредитом, офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) збільшиться більше ніж на 1% від курсу, що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні за договором, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах. Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється за відповідною формулою. Якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.6. договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, підтвердженого ВАТ "АКТАБАНК" чи/або ЗАТ "ПУМБ", чи/або ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні (платежу), а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, згідно формулою, яка визначена сторонами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що при наявності факту надання товарного кредиту за договором, покупець зобов'язується на письмовий запит продавця в п'ятиденний термін після одержання запиту надавати всі необхідні документи для аналізу фінансового стану покупця, а саме бухгалтерський баланс (форма №1) за останні дві звітні дати, звіт про фінансові результати (форма № 2) за останні дві звітні дати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, перелік основних засобів на поточну дату та сприяти продавцю в здійсненні цього аналізу.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.3, 7.5 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, понад 10-ть календарних днів, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 40% річних за час прострочення оплати. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, понад 10-ть календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 60% річних за час прострочення оплати, починаючи з 10-го дня заборгованості. За порушення строків надання документів, передбачених пунктом 6.1 договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від загальної суми договору.

Положеннями пункту 13.1 договору сторони встановили, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав засоби захисту рослин загальною вартістю 263 655,25 грн. без ПДВ, що підтверджується: специфікацією від 31.05.2013 № 2 та накладною від 25.05.2013 №25/05/13-6 на суму 141058,00грн., специфікацією від 25.06.2013 №3 та накладною від 25.06.2013 №25/06/13-1 на суму 63 878,50 грн., специфікацією від 17.07.2013 №4 та накладною від 17.07.2013 №31 на суму 23 710,00 грн., специфікацією від 30.09.2013 № 5 та накладною від 30.09.2013 №43 на суму 16 808,40 грн., специфікацією від 28.10.2013 № 6 та накладною від 28.10.2013 №52 на суму 18 200,00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що оскільки відповідачем не було своєчасно оплачено вартість поставленого йому товару, позивач набув право на стягнення курсової різниці, відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за прострочення сплати заборгованості за товарним кредитом, та штрафу за ненадання фінансових документів у визначений договором строк. При цьому суд зазначив, що право на стягнення курсової різниці виникло у позивача у день фактичного погашення відповідачем боргу, а саме 09.11.2015, тобто з цієї дати почався перебіг строку позовної давності. Вимога про стягнення процентів за користування товарним кредитом підлягає задоволенню частково, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд послався на відсутність правових підстав для такого стягнення.

Однак із висновками судів у повній мірі погодитися не можна виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту касаційної скарги відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення курсової різниці за специфікаціями № 2-4, частково за специфікацією № 5, а також штрафу та процентів за користування чужими коштами та посилається не неправильне встановлення судами початку перебігу строку позовної давності.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 692 цього кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1).

Судами встановлено, що відповідно до специфікації від 31.05.2013 №2 продавець надав покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 01.07.2013;

50% - до 01.08.2013.

Відповідно до специфікації від 25.06.2013 №3 продавець надав покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 01.08.2013;

50% - до 01.09.2013.

Відповідно до специфікації від 17.07.2013 №4 продавець надав покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 01.08.2013;

50% - до 01.09.2013.

Відповідно до специфікації від 30.09.2013 №5 продавець надав покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 10.10.2013;

50% - до 30.10.2013.

Відповідно до специфікації від 28.10.2013 №6 продавець надав покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 30.10.2013;

50% - до 20.11.2013.

Відповідач оплату за отриманий від позивача товар у строки встановлені специфікаціями не здійснив, претензію позивача від 17.06.2015 з вимогами про виконання зобов'язань за договором, залишив без задоволення.

Також судами встановлено, що станом на 15.06.2015 сторони провели звірку взаємних розрахунків за договором та склали відповідний акт, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 263 655,25 грн., яку відповідач оплатив лише 09.11.2015.

При цьому суди зазначили, що початком перебігу строку позовної давності за вимогою про стягнення курсової різниці є день погашення боргу 09.11.2015, а оскільки позивач звернувся до суду із позовом 27.10.2016 трирічний строк позовної давності не сплив. Також суди послалися на те, що за вимогою про стягнення штрафу строк позовної давності не сплив, оскільки перебіг даного строку почався з шостого дня після 18.11.2015, тобто з 24.11.2015, день отримання відповідачем листа позивача від 31.10.2015 № 8. В частині вимог щодо стягнення процентів за товарний кредит, суди визначили початком перебігу строку позовної давності день подачі позивачем позовної заяви, а саме 27.10.2016.

Проте із такими висновками судів повністю погодитися не можна виходячи із наступного.

Так, згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до умов договору сторони у специфікаціях встановили як строк дії договору - до моменту виконання покупцем в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, умовами договору та специфікаціями строки сплати визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

У справі, яка переглядається, судами установлено, що згідно з умовами специфікацій оплата товару здійснюється у певний строк, а на залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу до відповідних місяців.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14, від 06.04.2016 у справі 6-2520цс15, яка відповідно до приписів статті 11128 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте суди припустилися помилки в застосуванні зазначених правових норм і вказаного не врахували, отже висновки судів є передчасними, а тому незаконними.

Разом із тим слід поголитися із висновками судів про те, що відсутні правові підстави для стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 625 частини 2-ї Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами, а тому правові підстави для додаткового нарахування інфляційних втрат відсутні.

Крім того, судами встановлено, що за умовами пунктів 7.2, 7.3, 7.5 договору на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 40% і 60% річних за час прострочення оплати.

Таким чином умовами договору сторонами визначений інший розмір процентів, а тому правові підстави для стягнення трьох процентів річних від простроченої суми із посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, відсутні.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Оскільки передбачені положеннями статті 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова згідно приписів статей 1115, 1117 цього кодексу підлягають скасуванню у частині вирішення спору про стягнення курсової різниці, відсотків за користування товарним кредитом, штрафу за ненадання фінансових документів, а справа - передачі у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.1, 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2017 у справі №925/1322/16 у частині вирішення спору про стягнення курсової різниці, відсотків за користування товарним кредитом, штрафу за ненадання фінансових документів скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук