ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/821/17

19 липня 2017 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" Шевчика А.Р., довіреність № 2/17 від 15 січня 2017 року,

представника відповідача - відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області Гавдя Т.Г., довіреність від 26 червня 2017 року № 174-01

представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" Скоценя А.Б., довіреність № 10 від 21 червня 2017 року, Мамроша І.М., довіреність № 11 від 21 червня 2017 року,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Шмігельської М.Я., довіреність від 13 травня 2017 року № 31-19-0.9-4233/2-17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з додатковою відповідальністю "Микулинецьке", Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне агропромислове підприємство "Агропродсервіс" звернулося до суду з позовною заявою до відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з додатковою відповідальністю "Микулинецьке", відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

В судовому засіданні 11.07.2017 року ухвалою суду замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі на Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.07.2017 року позивач просить: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області від 01.11.2016 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 17309327, яким зареєстровано право оренди землі, а саме здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між товариством з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" і ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,3282 га, кадастровий номер НОМЕР_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при прийнятті спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: речового права - права оренди земельної ділянки площею 2,3282 га, яка знаходиться на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на підставі договору оренди землі укладеного між товариством з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" і ОСОБА_6, зобов'язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Однак, незважаючи на те, що вказана земельна ділянка перебувала в оренді позивача - приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" відповідно до договору оренди землі, укладеного в 2012 році терміном на 10 років, державний реєстратор відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області у 2016 році неправомірно здійснив повторну реєстрацію права оренди на цю ж саму ділянку.

Позивач вважає прийняте рішення про реєстрацію права оренди від 01.11.2016 року таким, що підлягає скасуванню, оскільки договір оренди землі укладений у 2012 році на момент прийняття відповідачем спірного рішення був чинним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов від 27.06.2017 року, вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки спірне рішення прийняте державним реєстратором у відповідності до законодавства України та в межах його повноважень. При цьому державним реєстратором було взято до уваги відповідь відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі, отриману на запит державного реєстратора, відповідно до якої на момент прийняття спірного рішення була відсутня інформація про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" в судовому засіданні проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судовому засіданні зазначила, що при вирішенні спору покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

01.10.2012 року укладено строком на 10 років з 01.10.2012 року по 30.09.2022 року договір оренди земельної ділянки стосовно земельної ділянки площею 2,3282 га, кадастровий номер НОМЕР_1 між ОСОБА_6 (Орендодавець) та приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" (Орендар).(а.с.6-7)

Відповідно до пункту 42 Прикінцевих положень договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається із примірника зазначеного договору, він зареєстрований в управлінні Держкомзему у Тернопільському районі, про що у Поземельній книзі вчинено запис № 612520004004282.

Так, в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі міститься запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 04.12.2012 року, реєстраційний номер 612520004004282. (а.с.59-61)

Разом з тим, згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відділом державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації 01.11.2016 року зареєстровано право оренди землі стосовно земельної ділянки площею 2,3282 га кадастровий номер НОМЕР_1, номер запису про право 17309327 за товариством з додатковою відповідальністю "Микулинецьке".

Як встановлено в ході судового розгляду справи, вищевказане рішення державного реєстратора прийняте на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного в листопаді 2016 року між громадянином ОСОБА_6 (Орендодавець) та товариством з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" (Орендар).

Не погодившись з спірним рішенням державного реєстратора, позивач з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При прийняті рішення суд застосовує до спірних правовідносин наступні правові норми.

Згідно частиною другою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції, що діяла на момент укладення договору оренди позивачем, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За нормами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV (далі - Закон №161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди земельної ділянки, укладений на 10 років між ОСОБА_6. та приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" 01.10.2012 року, був зареєстрований 04.12.2012 року, відповідно десятирічний строк дії договору закінчується в грудні 2022 року. Достроково договір не розривався, відомості про його розірвання або припинення відсутні.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV, з змінами і доповненнями ( в редакції Закону на час прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Як зазначено у частинах другій та третій статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. (п.3 ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV)

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року №21-760а15.

За нормами частини першої статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до пунктів 3,11 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Під час розгляду справи у суді на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що на момент прийняття рішення відповідачем - державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області земельна ділянка вже перебувала в оренді у позивача, договір оренди пройшов державну реєстрацію відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладення та реєстрації, така державна реєстрація права оренди визнається дійсною в розумінні статті 3 Закону № 1952-IV.

Суд не бере до уваги твердження допитаного 19.07.2017 року у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 про те, що договір оренди земельної ділянки від 01.10.2012 року є підробленим, оскільки на момент розгляду справи відсутнє судове рішення, яким би було доведено факт підробки (фіктивності) документів, що стали підставою для реєстрації права оренди земельної ділянки у 2012 році.

Таким чином, оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області про державну реєстрацію права оренди землі порушує права приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", оскільки у цьому випадку допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку.

За таких встановлених обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу правових норм, які регулюють спірні правовідносини, письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, пояснень осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області від 01.11.2016 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 17309327, яким зареєстровано право оренди землі, а саме здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між товариством з додатковою відповідальністю "Микулинецьке" і ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,3282 га, кадастровий номер НОМЕР_1

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.