ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"24" липня 2017 р. Справа № 903/451/17

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

до відповідача 1: Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи" в особі Волинської філії ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садового матеріалу"

відповідача 2: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки

про визнання недійсним договору підряду та повернення земельної ділянки

Суддя Філатова С. Т.

за участю представників сторін:

від позивача 1: н/в.

від позивача 2: Хитрик Н.В., дов. 0-3-0.6-8197/2-16 від 13.12.2016р.

від відповідача 1: Солов'янчик М.Д., дов. №366/07-17 від 06.07.2017р., Кумановський Л.М., дов. 367/07-17 від 06.07.2017р.

від відповідача 2: Боць С.В., дов від 24.07.2017р. №64.

в судовому засіданні взяв участь заступник начальника відділу прокуратури Волинської області Присяжнюк І.Б, посвідчення від 29.11.2016р.

Відповідно до ст.. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки прокурора, учасників судового процесу.

Суть спору:

Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області звернувся з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Волинської філії ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки про визнання недійсним договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р. з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 250 га зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30.11.2016р., та повернення земельної ділянки на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Позовні вимоги обгрунтовані таким:

21.09.2015 між Волинською філією ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки укладено договір підряду № 21/09/2015.

30.11.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до цього договору.

З системного аналізу умов договору вбачається невідповідність його змісту істотним умовам договору підряду, що передбачені нормами Цивільного кодексу України.

Характер правовідносин, що регулюються договором підряду, полягає у виконанні робіт підрядником, матеріалами для яких є відповідні ресурси сторін, а саме: сировина, складові елементи, частини, які використовуються для виготовлення продукту, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий та господарський інвентар, приладдя.

Питання користування земельними ділянками (в даному випадку земельною ділянкою державної власності на строк до 20.09.2017р.) для вирощування врожаю товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм законодавства, пов'язаного з орендою землі.

При цьому, як вбачається із умов договору, Волинська філія ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не набуває права власності на зібраний врожай, а отримує від сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки грошову компенсацію за використання землі у сумі 250 тис. грн. (п.3.1 договору, п.2 додаткової угоди).

Враховуючи зазначене, вбачається, що даний договір укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки, із суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що дана угода в розумінні ст. 235 ЦК України є удаваною, тобто такою, що вчинена сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки, за яким передано в користування земельну ділянку.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону).

Положення частини 1 ст. 22 Закону визначають, що за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі і розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Ознаки договору оренди, в свою чергу, випливають зі змісту договору, а саме п. 1.1, 4.3, 4.5, 6.1, 6.2 оспорюваного договору та п. 3.1, 4.4., 8.1 зі змінами, внесеними до нього додатковою угодою.

Так, відповідно до умов п. 1.1. договору, підрядник зобов'язується на власний ризик виконати обсяг робіт по вирощуванню врожаю товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці замовника, яка знаходиться на території Ковельської сортодослідної станції в с.Погіньки, а замовник зобов'язується провести розрахунок за підрядні роботи частиною зібраного врожаю відповідно до умов розділу 4 даного договору.

Водночас, пунктом 3.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою, підрядник вносить замовнику забезпечення виконання договору у сумі 250 000,00грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок замовника відповідно до графіку.

Разом цим, згідно п. 4.3 договору право власності на 100% майбутнього врожаю виникає у підрядника з моменту посіву при умові належного виконання підрядником вимог п. 3.1 цього договору.

Згідно п. 4.4 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою, в рахунок виконаних підрядних робіт підрядник залишає в себе всю вирощену та зібрану продукцію у фізичній вазі, за винятком вирощеної продукції на суму 250 000,00 грн., яку підрядник передає замовнику за умови виконання замовником вимог п. 3.1.2 даного договору. При цьому, вартість продукції, яка передається замовнику, визначається виходячи із середньо ринкових цін, що склалися в області на дату передачі продукції.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку невиконання замовником умов п. 3.1.2 договору, вирощена продукція в повному обсязі (100%) залишається в підрядника, а сума забезпечення залишається в замовника, при цьому сторони претензій одна до одної щодо розрахунку по цьому договору не мають.

З листа Волинської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 22.05.2017р. № 32 вбачається, що кошти в сумі 156 тис. грн. згідно договору № 21/09/2015 від 21.09.2015р. на рахунок CB ТОВ імені Лесі Українки не повертались. Зазначене свідчить про те, що укладений договір підряду є удаваним, оскільки вказані кошти фактично є платою за використання земельної ділянки (орендною платою).

Аналізуючи зміст договору, вбачається, що ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Волинської філії фактично передало Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки у платне користування земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні державного підприємства.

Земельним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, не передбачено право постійного користувача землею розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в платне користування.

Відповідно до п. 5.6 Статуту ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння садивного матеріалу", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 15.11.2013р. №671, підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства.

ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі його Волинської філії не наділене повноваженнями на надання земельної ділянки державної форми власності в оренду.

Взявши на себе вказані вище права та обов'язки за спірним договором, державне підприємство в особі його Волинської філії здійснило розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки. Використання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки земельної ділянки державного підприємства для вирощування товарної сільськогосподарської продукції на підставі спірного договору також суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки таке землекористування згаданим товариством з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки здійснюється за відсутності законодавчо- визначеної підстави.

Таким чином, договір підряду від 21.09.2015 № 21/09/2015 із змінами, внесеними додатковою угодою, не відповідає вимогам ст.ст. 92,95 Земельного України.

Правові основи управління об'єктами державної власності закріплені Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Водночас, відсутні дані щодо прийняття Міністерством аграрної політики 2 продовольства України рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки у користування земельної ділянки загальною площею 250 га на землях Голобської селищної ради Ковельського району.

З огляду на наведене, спірний договір є таким, що суперечить приписам ч.2 ст.203 ЦК України.

Враховуючи викладене, спірний договір не є договором підряду, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

За спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою неповноважним суб'єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме: ст.ст. 92, 93, 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 837-891 ЦК України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1,2,5 ст. 203, 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2013 у справі № 926/123/13-г та постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016 № 924/205/15.

Позовна вимога щодо повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним вищезазначеного договору підряду.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, № 916/2129/15.

Прокуратурою області 10.03.2017р., 18.04.2017р. та 21.03.2017р. скеровано три листа на адресу Міністерства та лист до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", якими проінформовано про порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору. Однак, зазначені листи залишені без належного реагування, порушення на сьогоднішній день продовжують мати місце.

Враховуючи викладене, та те, що вищезазначеним Міністерством, як органом управління державним майном, закріпленим за ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі її Волинської філії, заходів до захисту інтересів держави не вжито, позов пред'являється прокурором.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені держави здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Таким чином, у правовідносинах, що виникли, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави.

Ухвалою суду від 20.06.2017р. розгляд справи було відкладено, зобов'язано подати суду прокурора: докази в підтвердження обставин вчинення правочину для приховання іншого правочину, докази в підтвердження використання відповідачем 2 земельної ділянки для власних потреб (статистичні звіти тощо), позивача 1 - Міністерство аграрної політики та продовольства України: пояснення (обґрунтовані доводи) по суті позовних вимог, пояснення щодо повноважень ДП "Центр сертифікації та експертизи" на укладання спірного договору, позивача 2 - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області: пояснення (обґрунтовані доводи) по суті позовних вимог, відповідача 1: статут ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"; докази правонаступництва Ковельської державної служби України з охорони прав на сорти рослин Волинського обласного Державного центру експертизи сортів рослин розташованої на території Голобської селищної ради с.Погіньки, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №0009000; доручення генерального директора підприємства відповідно до вимог п. 7.4.1 Положення про Волинську філію ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 03.01.2012р. №9; докази в підтвердження надіслання спірного договору державному підприємству відповідно до вимог п. 5.2.3 Положення; довіреність, зазначену в преамбулі договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р. та додаткової угоди від 30.11.2016р.; докази в підтвердження договірних правовідносин по договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р. (первинні бухгалтерські документи в підтвердження господарських правовідносин по договору, завдання, акти виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні тощо); обґрунтування розміру забезпечення, визначеного п. 3.1 договору; копії статистичних звітів форми 29-сг про площі та валові збори сільськогосподарських культур та форми 4-сг про посівні площі за 2015-2016р., відповідача 2: статут; пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази в підтвердження договірних правовідносин по договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р. та додаткової угоди від 30.11.2016р. (первинні бухгалтерські документи в підтвердження господарських правовідносин по договору, завдання, акти виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні тощо); докази в підтвердження виконання умов п.п. 6.1.1, 6.1.2 договору; докази в підтвердження перерахування коштів по договору; обґрунтування розміру забезпечення, визначеного п. 3.1 договору; копії статистичних звітів форми 29-сг про площі та валові збори сільськогосподарських культур та форми 4-сг про посівні площі за 2015-2016р.

Позивач 1 - Міністерство аграрної політики у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034953940 від 03.07.2017р.

22.06.2017р. на адресу господарського суду Волинської області надійшли письмові пояснення №31-4/716 від 20.06.2017р., в яких Міністерство аграрної політики позов заступника прокурора Волинської області підтримало, просило визнати недійсним договір №21/09/2015 від 21.09.2015р. зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30.11.2016р. зазначивши наступне.

Наказами Мінагрополітики від 30.12.2011р. №807 "Про реорганізацію державних сорт дослідних станцій " та від 19.04.2012 р. №210 "Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" на баланс Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" передані основні засоби та земельні ділянки загальною площею 1072,22 га.

Волинська філія ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у свою структуру отримала, зокрема, Ковельську сортодослідну станцію площею 403,04 га. 21.09.2015 між Волинською філією ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу" та СТзОВ імені Лесі Українки було укладено договір підряду 21/09/2015 (далі - д оговір) зі змінами, внесеними додатковою угодою 30.11.2016р.

Виходячи із системного аналізу договору, останній не відповідає істотним умовам договору підряду, що передбачені чинним законодавством України.

Згідно договору підряду підрядником створюється або нова індивідуально створена річ або досягається конкретний , матеріальний, корисний результат відносно індивідуально-визначеної речі (покращення її якості , зміна властивостей, кольору, форми, тощо.)

Правовідносини, що регулюються договором підряду, полягають у виконанні робіт підрядником матеріалами для яких є відповідні ресурси сторін, зокрема, сировина, складові елементи, частини, які використовуються для виготовлення продукту, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий та господарський інвентар, приладдя.

Натомість, питання користування земельними ділянками для вирощування врожаю товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм законодавства, пов'язаного з орендою землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону).

Положення частини першої статті 22 Закону визначають, що за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі і має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Оспорюваний договір відповідає ознакам договору оренди земельної ділянки з таких підстав:

Згідно з пунктом 1.1. зазначеного договору, підрядник зобов'язується на власний ризик виконати обсяг робіт по вирощуванню врожаю товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці замовника, яка знаходиться Ковельської сортодослідної станції в с. Погіньки, а замовник зобов'язується провести розрахунок за підрядні роботи частиною зібраного врожаю відповідно до умов розділу 4 даного договору.

Пунктом 3.1 договору зі змінами внесеними додатковою угодою, підрядник вносить замовнику забезпечення виконання договору у сумі 250 000 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок замовника відповідно до графіку.

Разом із цим, згідно з пунктом 4.3 договору право власності на 100% майбутнього врожаю виникає у підрядника з моменту посіву при умові належного виконання підрядником вимог п. 3.1 цього договору.

При цьому, в пункті 4.4 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою, вказано, що в рахунок виконаних підрядних робіт підрядник залишає в себе всю вирощену та зібрану продукцію у фізичній вазі, за винятком вирощеної продукції на суму 250 000 грн, яку підрядник передає замовнику за умови виконання замовником вимог п. 3.1.2 даного договору. При цьому, вартість продукції, яка передається замовнику, визначається виходячи із середньо ринкових цін, що склалися в області на дату передачі продукції.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у випадку невиконання замовником умов п. 3.1.2 договору, вирощена продукція в повному обсязі (100%) залишається в підрядника, а сума забезпечення залишається в Замовника, при цьому сторони претензій одна до одної щодо розрахунку по цьому договору не мають.

Волинська філія ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу" не набуває права власності на зібраний врожай, натомість отримує від СТзОВ імені Лесі Українки грошову компенсацію за користування землею у сумі 250 000 грн.

Як вбачається з листа Волинської філії ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу" від 20.03.2017 № 18 у вересні-жовтні 2016р. СТзОВ імені Лесі Українки в забезпечення виконання умов договору, згідно графіку передбаченого пунктом 3.1 Додаткової угоди, перерахувало Волинській філії ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу" 80 000 грн.

Разом з цим, перераховані в забезпечення виконання умов договору кошти у сумі 80 000 грн були виплачені працівникам Ковельської СДС в якості заробітної плати.

При цьому, інформація щодо повернення зазначених коштів СТзОВ імені Лесі Українки - відсутня.

Також, відповідно до пункту 6.1 договору під час його дії підрядник зобов'язаний провести своїми силами та засобами сільськогосподарські роботи по вирощуванню та збиранню врожаю товарної сільськогосподарської продукції на погодженій Сторонами площі у відповідності з агротехнічними вимогами (п.6.1.1). Підрядник за власний рахунок забезпечує: придбання високоякісного репродуктивного насіння, якісних добрив, паливно - мастильних матеріалів, засобів для захисту рослин від шкідників та іншого, яке необхідно для виконання умов цього договору; підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів поліпшення та збереження природно - ресурсного потенціалу земель; здійснення комплексу сільськогосподарських робіт в межах земельної ділянки, визначеної у договорів (п.6.1.2.). При виконанні умов даного договору підрядник зобов'язаний додержуватися встановлених норм діючого законодавства стосовно охорони навколишнього природного середовища та охорони земель, захисних смуг, санітарних і протипожежних норм та правил техніки безпеки (п.6.1.3).

Згідно з пунктом 6.2 договору замовник зобов'язаний визначити межі земельної ділянки для виконання умов цього договору та забезпечити підряднику доступ до відповідної земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, виходячи з системного аналізу умов договору вбачається невідповідність його змісту істотним умовам договору підряду, що передбачені нормами Цивільного кодексу України.

За приписами статі 4 Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, зокрема, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За попередньою згодою Уповноваженого органу управління Підприємство має право передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності та інше нерухоме майно, яке за ним закріплене, в порядку, передбаченому законодавством (пункт 5.10 Статуту ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу").

Відповідно до пункту 6.2 Положення про Волинську філію ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 03.01.2012 № 9 та погодженого першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України (надалі - Положення), майно філії та інше майно незалежно від джерела його формування, яке знаходиться у підприємства на праві повного господарського відання є державною власністю і закріплено за Уповноваженим органом управління. Філія використовує передане їй майно в господарській діяльності.

Пунктом 1.1 Положення визначено, що Уповноваженим органом управління державного підприємства є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Водночас, питання управління об'єктами державної власності закріплені Законом України "Про управління об'єктами державної власності", зокрема, статтею 4 цього Закону передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

За приписами абзацу 20 частини першої статті 6 вказаного Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі частка держави яких перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Таким чином, ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та його Волинська філія не наділені повноваженнями самостійно надавати земельні ділянки державної форми власності в оренду.

Зважаючи на зазначене і те, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель ( даний договір відповідно до його істотних умов є договором оренди землі) сільськогосподарського призначення, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 26 Закону, необхідно визнати оспорюваний договір недійсним. (Т.1, а.с. 117-122).

26.06.2017р. надійшло клопотання директора СТзОВ імені Лесі Українки №52 від 16.06.2016р. про відкладення розгляду справи 20.06.2017р., у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання особисто, враховуючи той факт, що на даний момент неможливо здійснити належну юридичну підготовку до справи у зв'язку з відсутністю штатного юриста (Т.1, а.с. 136).

На виконання вимог ухвали суду від 20.06.2017р. Волинська філія ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садового матеріалу" супровідним листом №44 від 30.06.2017 р. долучила копії документів , а саме: статут Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи і садивного матеріалу", наказ про реорганізацію Державних сортодослідних станцій, акти приймання - передачі майна, прав і обов'язків на баланс державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", державний акт на право користування землею, Довіреність №72 від 10 вересня 2012 року, довіреність №199/12-15 від 23 грудня 2015 року, положення про Волинську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", звіт №29-сг про площі та валові збори с/г культур на 1 грудня 2016 року, звіт №4-сг посівні площі с/г культур під урожай 2016 року, звіт №4-сг про посівні площі с/г культур під урожай 2017 року, оригінал бухгалтерської довідки №43 від 30.06.2016р. (Т.1, а.с. 143-187).

Ухвалою суду від 20.06.2017р. прокурора зобов'язано надати докази в підтвердження використання земельної ділянки відповідачем -2.

10.07.2017р. на адресу надійшли клопотання №05-1708 вих.17 від 10.07.2017р. прокуратури Волинської області про витребування з Управління статистики Ковельському районі статистичні звіти форми №29 - сг (річна) "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду" та форми №4-сг "Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур про урожай" за 2016-2017 роки, поданих сільськогосподарських товариством з обмеженю відповідальністю імені Лесі Українки та №05.1709 віх. 17 від 10.07.2017р. про витребування з Управління статистики у Волинські області статистичні звіти форми №29-сг 9 річна) "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду" та форми №4-сг "Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай" за 2016-2017 роки, поданих Волинською філією ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", оскільки копії запитуваних документів надано не було, у зв'язку з тим, що доступ до вказаної інформації обмежено законом (вказана інформація є конфіденційною).

Присутня в судовому засіданні прокурор клопотання просила залишити без розгляду, оскільки відповідачами суду надані вказані звіти (Т1, а.с. 191-200).

Відповідач 2 - СТзОВ імені Лесі Українки у судове засідання не з'явився, 10.07.2017р. у відзиві на позовну заяву від 10.07.2017р. №58 розгляд справи просив проводити за відсутності представника відповідача - 2, позовні вимоги заперечив, з огляду на таке.

В силу статті 6 ЦК сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Згідно з приписами статей 525,526,629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу п 4.4. цього договору в рахунок виконаних підрядних робіт підрядник залишає в себе всю вирощену продукцію у фізичній вазі, за винятком вирощеної продукції на суму 156 000,00 грн., яку підрядник передає замовнику за умови виконання замовником вимог п.3.1.2. даного договору. Таким чином, твердження заступника прокурора Волинської області в абзаці першому на сторінці 4 позовної заяви про те, що Волинська філія ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не набуває права власності на зібраний врожай, а отримує від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки грошову компенсацію за використання землі у сумі 250 тис. грн." не відповідає дійсності, оскільки з вищевикладеного випливає, що замовник набуває право власності на вирощену продукцію, але для цього йому потрібно виконати пункт 3.1.2. договору, а саме протягом 5 робочих днів після повного виконання підрядником своїх зобов'язань повернути СТзОВ імені Лесі Українки забезпечення виконання договору. Це твердження також підтверджується повідомленням, яке було надано нами замовнику від 25.11.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Така правова позиція підтверджується існуючою судовою практикою, прикладом може бути зовсім недавні Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі №923/167/16 та Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі №923/168/16.

Тому, враховуючи викладене, оспорюваний правочин є змішаним договором, однак це не суперечить принципу свободи договору та загальним положенням цивільного законодавства. За цим договором не відбулося переходу права користування земельною ділянкою, а також фактично земельна ділянка не вибували із володіння землекористувача (замовника за договором), що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину, а відтак і про відсутність правових підстав для визнання його недійсним. Так, жодних актів прийому-передачі між сторонами договору не укладалось, згідно оспорюваного договору п.6.1.5, п.6.4.1., п. 6.4.2., п.6.4.3. підрядник хоча і повинен провести своїми силами та засобами сільськогосподарські роботи по вирощуванню та збиранню врожаю товарної сільськогосподарської продукції, але замовник кожну дію погоджує, це проявляється насамперед в технологіях вирощування певної продукції, сівозмінах, застосуваннях тих чи інакших добрив, пестицидів та агрохімікатів, порядок та строки проведення передпосівної підготовки, посіві та збору врожаю. Перед проведенням будь-яких робіт вони погоджуються з замовником, тобто неможливо використовувати приблизну площу в розмірі 250 гектарів, яка визначена в пункті 2.1. договору на свій власний розсуд, неможливо посіяти там, де бажаємо, адже вибір посіву здійснюється замовником, не можливо вирощувати на цій площі сільськогосподарські культури по технології, яка зручніша, так само, як і не можливо проводити збір врожаю, у строки які б хотілося, адже відповідно до п.6.4.1 та п.6.4.2. спірного договору це є підставою для одностороннього дострокового розірвання договору або відмови замовника від договору з відшкодуванням збитків.

Відповідач 2 зазначив, що площа, про яку мова іде в п.2.1 оспорюваного правочину, не включалася до жодних статистичних звітів ні 4-сг (річна) Посівні площі сільськогосподарських культур (копії звітів за 2015-2017 роки додаються), ні до звіту №29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду.

До відзиву відповідач - 2 надав копію Витягу з ЄДР на СТзОВ імені Лесі Українки, копія Статуту з описом документів, копія актів наданих послуг за 2016р., копія платіжних доручень за 2016р, копія платіжних доручень за 2017р., копія повідомлення від 25.11.2016р., копія форми 4-сг за 2015-2017р., копія форми 29-сг за 2015 -2016р., копія Податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку з додатком до Податкової декларації (відомість про наявність земельних ділянок) по Голобській сільськів раді за 2015 рік, копія Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатком до Податкової декларації (відомість про наявність земельних ділянок) по Голобській сільськів раді за 2015 рік (Т.1, а.с. 201- 312).

11.07.2017р. на адресу суду надійшло клопотання прокурора №05-1726 вих. 17 від 11.07.2017р. про долучення до матеріалів справи копії листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-27-25/13410 що не погодження договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р. та додаткової угоди до нього, в якому зазначено, що Міністерство аграрної політики і продовольства України розглянуло лист прокуратури Волинської області від 10.03.2017р. 05-548 вих 17 від 21.03.2017 №05-846вих17 від 18.04.2017 №051064 вих17 щодо надання інформації і повідомляє, що в Мінагрополітики відсутня інформація щодо погодження зазначеного у листі договору підряду від 21.09.2015р. №21/09/2015, додаткової угоди до цього договору, а також інформація щодо їх обліку або реєстрації. (Т. 2, а.с. 1-2).

Представники Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи" в особі Волинської філії ДП "Центр сертифікації і експертизи насіння і садового матеріалу" з приводу заявлених позовних вимог заперечили. Надали відзив на позовну заяву вх..№ 01-54/6479/17 від 11.07.2017р.), в якому просять відмовити у задоволенні позові, обгрунтовуючи таким:

У відповідності даного договору вимогам чинного законодавства і зокрема, п. 3. ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України, які ґрунтуються на принципі свободи договору, який відповідно до ч. 1. ст. 627 Цивільного кодексу України полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також положень ст. 628 ЦКУ щодо змісту договору, умови якого можуть визначатись на розсуд сторін і погодженні ними та умови , які обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а також приписів ч. 1 ст. 6 ЦКУ, Відповідно до яких сторони можуть укласти договір , який не передбачений актами цивільного законодавства, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства,вимога про визнання договору недійсним з підстав його удаваності не обґрунтованою.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності.

Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЗУ "Про оренду землі". Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу приписів ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Ключове значення має в даному випадку об'єкт оренди, оскільки він відсутній, як такий, в силу наступних норм чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 79ЗК України встановлено вимоги до формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Нормами цієї ж статті встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки^ до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином для укладення договору оренди сторони або одна з сторін мусили сформувати земельну ділянку, присвоїти їй кадастровий номер. Однак в даному випадку вищевказана земельна ділянка не сформована, а отже і сторони не мали можливості укласти договір оренди, оскільки відсутній об'єкт оренди, а відтак і плата за нього, а його укладення суперечило б ЗУ "Про оренду землі" та Земельному Кодексу України.

З огляду на викладене, за цим договором не відбувається переходу права користування земельною ділянкою, а також фактично сама земельна ділянка не вибуває із володіння землекористувача, що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину, а, відтак, і відсутність правових підстав для визнання його недійсним як такого, що вчинений з порушенням законодавства.

В той же час для укладення, виконання умов договору підряду обов'язкова наявність умови, що одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України), що відповідає умовам п.1.1. договору. Ст. 841 ЦК встановлено обов'язок підрядника вживати заходів щодо збереження майна,переданого йому замовником, та відповідає за його втрату та пошкодження, що в цілому узгоджується з пунктом 6.1.2.,6.1.3,6.1.4 договору підряду.

Щодо обсягу цивільної дієздатності осіб, які вчинили оспорюваний правочин:

Як зазналось вище, договір укладений між Волинською філію державного підприємства "Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу" (замовник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки.

У відповідності до п.4.1. положення про Волинську філію, остання має право самостійно укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі - продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні.

У відповідності до п.7.2. положення керівництво Філією здійснює директор, а у відповідності до п.7.4.1. представляє інтереси підприємства за дорученням Генерального директора Підприємства у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, юридичними та фізичними особами та відповідно до цього Положення підпису з юридичними та фізичними особами угоди, у тому числі купівлі продажу, доручення, схову, позики, лізингу, інші угоди, передбачені законодавством України, що в цілому узгоджується з п.4.1. положення.

У відповідності до ЗУ "Про оренду землі", а саме ст.21 Закону, орендна плата це платіж, який вносить орендар орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Таким чином, в даному випадку ключовим інтересом держави мусить бути розмір орендної плати, в якому платіж за оренду мусить перевищувати ціну за умовами оспорюваного договору підряду.

Однак в силу ст.33, 34, 35 ГПК України позивачем не надано суду таких доказів.

Щодо вимог про повернення земельної ділянки на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

В даному випадку позивач просить суд вирішити питання про вилучення земельної ділянки. Порядок вилучення земельної ділянки встановлений 149 ЗК України, де встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, вказаною статтею встановлена чітка процедура вилучення земельної ділянки, якої в даному випадку не дотримано позивачем, і більше того, позивач не ставить питання про скасування Державного акту на право постійного користування землею II - ВЛ № 000900, що не відповідає вимогам ст. 92 ЗК України, якою передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При цьому позивач не наводить доказів порушеного права і наявності суспільного інтересу у вилученні земельної ділянки, оскільки про такий суспільний інтерес чітко зазначено в ст. 147 ЗК України. (Т. 2, а.с. 3-10).

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, надав письмові пояснення стосовно вимоги щодо зобов'язання повернення земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, а саме : вимога щодо зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені імені Лесі Українки повернути на користь головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку площею 250 га, яка використовується товариством згідно договору підряду №21/09/2015 зі змінами внесеними додатковою угодою від 30.11.2016р. стосується лише відповідача 2, тобто сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки, оскільки вказане товариство не вправі використовувати землю державного товариства (Т. 2, а.с. 11).

Ухвалою суду від 11.07.2017р. розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався до 24.07.2017р. до 11.00год. Зобов'язано подати суду прокурора: обґрунтовані доводи по суті відзиву відповідачів 1, 2; позивача 2 - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області: пояснення (обґрунтовані доводи) по суті позовних вимог; відповідача 1 - ДП "Центр сертифікації та експертизи": доводи по суті пояснень позивача - 1, докази в підтвердження повернення коштів, перерахованих в забезпечення виконання договору, довіреність, зазначену в преамбулі договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р., докази в підтвердження договірних правовідносин по договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р.; відповідача 2 - СГТзОВ імені Лесі Українки: докази в підтвердження договірних правовідносин по договору підряду.

Прокурор у запереченнях від 20.07.2017р. повідомив, що про наявність орендних відносин, в тому числі і об'єкта оренди, свідчить те, що в пунктах 1.1, 2.1, 6.2 спірного договору сторони узгодили, яку земельну ділянку державне підприємство виділяє відповідачу 2.

Відповідно до умов п.1.1 договору, підрядник зобов'язується на власний ризик виконати обсяг робіт по вирощуванню врожаю товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці замовника, яка знаходиться на території Ковельської сортодослідної станції в с. Погіньки, а замовник зобов'язується провести розрахунок за підрядні роботи частиною зібраного врожаю відповідно до умов розділу 4 даного договору. Крім того, в п. 2.1 договору визначено площу для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції, що становить 250 га.

Згідно п.6.2 договору замовник зобов'язаний визначити межі земельної ділянки для виконання умов цього договору та забезпечити підряднику доступ до відповідної земельної ділянки. Як пояснив в судовому засіданні представник державного підприємства, межі земельних ділянок визначались згідно паспорту поля.

Заперечення відповідача щодо відсутності всіх істотних умов договору оренди землі, в тому числі кадастрового номеру, не заслуговують на увагу, оскільки сторони намагалися приховати даний правочин. Проте наведені істотні умови договору дають можливість його ідентифікувати саме як договір оренди землі.

Доводи відповідача 1 щодо відсутності у договорі плати за землю не відповідають дійсності, оскільки така плата визначена п.3.1 договору, п.2 додаткової угоди.

Доводи цього ж відповідача, що за спірним договором не відбувається переходу права користування земельною ділянкою, а також фактично сама земельна ділянка не вибуває із володіння землекористувача, спростовуються пунктами 1.1, 2.1, 4.3, 6.1, 6.2, які фактично визначають конкретну земельну ділянку. Також, дані пункти договору визначили право власності на 100% майбутнього врожаю у відповідача 2 з моменту посіву. Таким чином, відповідач 1 з моменту посіву відповідних культур відповідачем 2 не зможе використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки на ній знаходить майно відповідача 2.

Доводи представника державного підприємства щодо відповідності п. 1.1, 3.2, 6.1.2, 6.1.3, 6.1.4 спірного договору вимогам ст. ст. 837, 839, 841 Цивільного кодексу України спростовуються наступним.

Згідно договору підряду підрядником створюється або нова індивідуально визначена річ або досягається конкретний, матеріальний, корисний результат відносно індивідуально-визначеної речі (покращення її якості, зміна властивостей, кольору, форми тощо).

При цьому, згідно ст.ст. 839, 840 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів.

Таким чином, характер правовідносин, що регулюються договором підряду, полягає у виконанні робіт підрядником, матеріалами для яких є відповідні ресурси сторін, а саме: сировина, складові елементи, частини, які використовуються для виготовлення продукту, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий та господарський інвентар, приладдя.

Разом з тим, питання користування земельними ділянками (в даному випадку земельною ділянкою державної власності та на строк до 20.09.2017) для вирощування врожаю товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм законодавства, пов'язаного з орендою землі.

З огляду на те, що спірним договором не передається результат замовнику, про що свідчить зміст останнього, то в силу приписів ст. 837 Цивільного кодексу України, даний правочин не може бути договором підряду.

Доводи відповідачів про те, що спірний договір підряду є договором про спільну діяльність та його укладення відповідає вимогам чинного законодавства, суперечать вимогам пункту 20 ч. 1. ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», оскільки укладення такого договору не погоджено Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Доводи щодо обсягу цивільної дієздатності осіб, які уклали спірний договір та фактично розпорядились майном без згоди органу Управління державного підприємства, не заслуговують на увагу з огляду на норми Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Щодо застосування до спірних правовідносин постанов Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/167/16 та № 923/168/16, то слід зазначити, що правовідносини, які складались між сторонами згаданих справ є відмінними від правовідносин, які виникли за договором підряду № 21/09/2015 від 21.09.2015. Так у справах, що переглядалась Верховним Судом України сторони здійснювали спільні роботи на земельній ділянці, що була посвідчена державним актом, відтак земельна ділянка не вибувала з користування особи, чиє право користування на землю посвідчено державним актом.

Доводи відповідачів про те, що ключовим інтересом держави мусить бути розмір орендної плати, не заслуговують на увагу з огляду на те, що дотримання вимог чинного законодавства усіма суб'єктами правовідносин є не менш важливим чинником інтересу держави.

Разом з тим, предметом позовної заяви є вимога про визнання недійсним договору підряду та повернення земельної ділянки, а не про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею II - ВЛ № 0009000, що посвідчує право користування ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» земельними ділянками на землях Голобської селищної ради Ковельського району або вимога про припинення права користування цими землями.

Доводи відповідача 2 - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки щодо того, що вимога прохальної частини позовної заяви про повернення земельної ділянки площею 250 га на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області не може бути задоволена з підстав її не сформованості як об'єкту цивільних прав, відносності площі, відсутності умов щодо передачі земельної ділянки та факту такої передачі, відсутності обов'язку використовувати земельну ділянку, спростовуються наступним.

Доводи щодо відносності площі, використання протягом 2016-2017 років різної кількості полів у зв'язку із сівозміною, спростовуються п. 2.1 договору, у якому визначено площу для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції, що становить 250 га.

Той факт, що державне підприємство тимчасово втратило право володіння і користування земельною ділянкою, що передана згідно договору підряду відповідачу 2, підтверджують п. 4.3, 6.1, 6.2 спірного договору.

Дані пункти договору визначили право власності на 100% майбутнього врожаю у відповідача 2 з моменту посіву. Таким чином, відповідач 1 з моменту посіву відповідних культур відповідачем 2 не зможе використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки на ній знаходить майно відповідача 2. Крім цього, відповідачем 1 забезпечується безперешкодний доступ до земельної ділянки відповідачу 2, площа якої погоджена сторонами.

Визнання удаваного правочину недійсним зумовлює припинення договірних правовідносин.

Враховуючи, що між сторонами фактично укладено договір оренди землі, то вимога про повернення земельної ділянки відповідає статті 34 Закону України «Про оренду землі», яка визначає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором.

Як передбачено ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. В ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Вказана норма закону узгоджується з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, яка передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вбачається з наведеного, вимога позовної заяви про повернення земельної ділянки саме Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області відповідає нормам чинного законодавства.

Крім цього, як зазначено в узагальненні Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Крім цього, слід зазначити, що задоволення вимоги про повернення земельної ділянки не скасовує права користування земельною ділянкою, оскільки рішення суду з такою вимогою не є підставою для вчинення реєстраційних дій згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12. 2015 № 1127.

Рішення суду із вказаною вимогою виконується в порядку, визначеному ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача 2 - ГУ Держгеокадастру у Волинській області в поясненні від 20.07.2017р. повідомив, що відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Письмові пояснення прокурора, надані у судовому засіданні, стосовно вимоги щодо зобов'язання повернення земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, а саме: вимога щодо зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки повернути на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку площею 250 га, яка використовується товариством згідно договору підряду №21/09/2015 зі змінами внесеними додатковою угодою від 30.11.2016р. стосується лише відповідача 2, тобто сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки, вважає необґрунтованою з наступних підстав.

На даний час земельна ділянка площею 250 га на території Голобської селищної ради Ковельського району належить до земель державної власності, а на підставі державного акту на право постійного користування землею перебуває в постійному користуванні ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Розпорядником вказаної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області.

Позовна вимога про повернення земельної ділянки на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки вищевказана земельна ділянка не вибула із земель державної власності, а порядок повернення земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні, без припинення права постійного користування, не передбачений чинним законодавством.

Крім того, зазначена земельна ділянка ніколи не перебувала у власності чи користуванні Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а тому не може бути повернена на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Представник позивача 1 - Міністерство аграрної політики у судове засідання не з'явився, у суду відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на подану заяву позивача 2 в судовому засіданні, за відсутності доказів повідомлення позивача 1, виходячи з принципу диспозитивності сторін, неподання всіх витребуваних доказів, господарський суд, керуючись ст. 22, п. 2 ст. 77 ГПК України, вважає за необхідне відкласти розгляд спору в межах строку розгляду справи, імперативно визначений ст. 69 ГПК України.

Господарський суд, керуючись ст. 22, п. 2 ст.ст. 77, 86 ГПК України, -

ухвалив:

1. Розгляд справи відкласти на 31.07.2017р. на 11:00 год.

2. Представити суду до 28.07.2017р.:

2.1. Відповідачу 1 - ДП "Центр сертифікації та експертизи": доводи по суті пояснень позивача - 1, докази в підтвердження повернення коштів, перерахованих в забезпечення виконання договору, довіреність, зазначену в преамбулі договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р., докази в підтвердження договірних правовідносин по договору підряду №21/09/2015 від 21.09.2015р.

2.2. Відповідачу 2 - СГТзОВ імені Лесі Україки: докази в підтвердження договірних правовідносин по договору підряду.

Прокурор та сторони про наступне судове засідання повідомлені під розписку у судовому засіданні.

Позивачу 1 надіслати ухвалу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на електронну пошту info@.minagro.gov.ua.

У разі неподання витребуваних судом доказів спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Суддя С. Т. Філатова