АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3982/2009 р.                   Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова М.А.

                                                                Суддя-доповідач:  Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 р.                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Кочеткової І.В.,

суддів:                 Савченко О.В.,

                             Стрелець Л.Г.,

при секретарі      Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_3, про вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – КП «ВРЕЖО», орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, відділ громадської міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_3, про вселення в квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що з грудня 1994 року постійно проживала і була зареєстрована в зазначеній квартирі, іншого житла не має. Відповідач, її колишній чоловік, з липня 2008 року перешкоджає їй разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4, 1995 року народження, проживати в спірній квартирі.

Заперечуючи проти позову, у лютому 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пред’явили  до ОСОБА_2 зустрічний позов і просили про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням за ст.71 ЖК України, оскільки з липня 2008 року позивач разом з донькою добровільно виїхали зі спірної квартири і  постійно проживають за іншою адресою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2009 року позов задоволено.

Вселена ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1.

У зустрічному позові відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на порушення  судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про вселення ОСОБА_2 і її неповнолітньої доньки, суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів обґрунтовано виходив з того, що позивачі до липня 2008 року постійно проживали і зареєстровані в спірній квартирі, утримували її, сплачували комунальні послуги, тощо. Відповідач перешкоджає їм користуватися житлом, а тому нарівні з наймачем відповідно до ст.64 ЖК вони мають право користуватися спірною квартирою і проживати в ній, оскільки іншого житла не мають.

Посилання апелянта на те, що позивачі втратили право користування жилим приміщенням, оскільки більше шести місяців не проживали в ньому, являються неспроможними.  

  За змістом ст.71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору – судом.

Як вбачається із матеріалів справи, з позовом про вселення ОСОБА_2 звернулась до суду в січні 2009 року – в межах передбаченого ст.71 ЖК шестимісячного строку.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач вимушена була залишити житло з поважних причин:  після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні стосунки, відповідач влітку 2008 року поселив в спірну квартир іншу жінку, що унеможливлювало проживання позивача і її неповнолітньої дочки в спірній квартирі, травмувало психіку останньої.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норма матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.

Суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2009 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :