Справа №472/240/17 20.07.2017 20.07.2017 20.07.2017

Провадження №22-ц/784/1667/17

Головуючий у першій інстанції-Тустановський А.О.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем - Гавор В.Б.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2017 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі – ПриватБанк)

до ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 25 березня 2013 року уклав з відповідачем кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на підставі заяви позичальника (карта «Універсальна») та на умовах, визначених діючими на той час Умовами та правилами надання банківських послуг (далі – Умови та правила) та тарифами банку, які у сукупності і складали кредитний договір. Востаннє кредитний ліміт встановлено у розмірі 4000 грн., якими позичальник користувався протягом всього часу.

Посилаючись на порушення ОСОБА_2 кредитних зобов’язань та виникнення станом на 13 листопада 2016 року кредитної заборгованості, банк просив стягнути 12661,72 грн., з яких 3446,92 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1045,95 грн. заборгованість за процентами, 7089,72 грн. пені та 1079,13 грн. штрафів (500 грн. фіксована частина та 579,13 грн. процентна складова).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПриватБанку просив рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на безпідставність висновку суду про недоведеність розміру заборгованості.

У судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду розрахунки заборгованості не є достатнім доказом вірного визначення банком розміру кредитного боргу ОСОБА_2, який позов заперечує, а неодноразові вимоги суду щодо надання витягу з особового рахунку боржника позивач не виконав.

Проте такий висновок суду не можна вважати повністю обґрунтованим, оскільки відомості про рух коштів є, дійсно, необхідним, але не єдиним джерелом на підтвердження розміру боргу. Заборгованість за тілом кредиту відображена в наданому розрахунку (а.с. 7-11), а умови нарахування процентів, штрафів, пені передбачені Умовами та правилами і діючими на той час тарифами.

Суду апеляційної інстанції ПриватБанк надав витяг з особового рахунку відповідача, відомості про отримання ОСОБА_2 платіжних карт та діючих тарифів. З метою об’єктивного та повного встановлення всіх суттєвих обставин апеляційний суд дослідив нові докази у відповідності до статті 303 ЦПК.

Встановлені обставини є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПриватБанку.

Так, відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини щодо надання позики (кредиту) передбачають право позикодавця (кредитора) на отримання процентів від позиченої суми, розмір та порядок сплати яких визначається договором (статті 1048,1056-1 ЦК).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки – пені та штрафу (стаття 611 ЦК).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на підставі заяви позичальника (карта «Універсальна. 55 днів пільгового періоду») та на умовах, визначених діючими на той час Умовами та правилами і тарифами банку, які у сукупності і складають кредитний договір (а.с. 12, 13, 14-47). Востаннє кредитний ліміт встановлено у розмірі 4000 грн.

З наданих банком документів вбачається, що ОСОБА_2 отримував перевипущені пластикові картки. Строк дії останньої картки – жовтень 2017 року (а.с. 12-124).

На час укладення договору кредитування за карткою «Універсальна. 55 днів пільгового періоду» (25 березня 2013 року) діяла базова відсоткова ставка – 2,5 % та розмір щомісячного платежу - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячного платежу – 25 число кожного місяця (а.с.13).

Відповідно до пунктів 1.1.3.2.4 та пункту 1.1.3.1.9 Умов та правил банк має право змінювати тарифи та інші умови кредитування, про що повідомляти клієнта не менше ніж за 7 днів до запровадження змін, в тому числі і шляхом СМС-повідомлень.

Відповідно до пункту 2.1.12.2.2 у разі виникнення прострочених зобов’язань із терміном прострочки 90 днів, клієнт сплачує пеню, передбачену Тарифами. При цьому відсотки за користування кредитом не сплачує.

Зміни відсоткової ставки з 1 вересня 2014 року до 2,9 % запроваджені наказом СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року (а.с. 125-126) , а також з 1 квітня 2015 року – 3,6 % наказом №СП-2015-6552838 від 18 лютого 2015 року (а.с. 130).

По всіх витратах, здійснених до введення нових відсоткових ставок нарахування здійснювались за ставками, діючими на час отримання коштів (пункт 3 наказу СП-2014-6915682 від 18 вересня 2014 року).

Про зміни умов кредитування щодо відсоткової ставки ОСОБА_2 повідомлено шляхом СМС-повідомлень (а.с. 140-141).

З наданого позивачем витягу з особового рахунку відповідача (а.с. 104-120) та розрахунку заборгованості (а.с. 9) вбачається, що остання витратна операція здійснена відповідачем 24 липня 2015 року (268 грн.), а останнє поповнення рахунку в сумі 250 грн. – 16 липня 2015 року.

Станом на 1 вересня 2015 року непогашеними є кредитні кошти (тіло кредиту) в сумі 3550 грн., з яких на суму 1428,39 грн. нараховуються 30 % річних (2,5%), на 1161,61 грн. – 34,8 % річних (2,9%), а на суму 960 грн. – 43,2 % річних (3,6%) (а.с. 9).

Поточне нарахування процентів за серпень 2015 року – 109,43 грн.

Наступне нарахування процентів здійснювалось у відповідності до пункту 2.1.12.2.2 Умов та правил за період до 30 листопада 2015 року

Проценти за користування частиною кредитних коштів – 1428,39 грн. за ставкою 30 % річних (2,5) за період з 1 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року розраховуються наступним чином - 1428,39 х 30% : 365 днів х 90 днів, що складає 105, 3 грн.

На частину тіла кредиту у розмірі 1161,61 грн.- за ставкою 34,8 % (2,9) - 1161,61 х 34,8 % : 365 днів х 90 днів, що складає 99,90 грн.

На частину тіла кредиту в розмірі 960 грн. - за ставкою 40,8 % (3,4%), а саме 960 х 40,8% :365 днів х 90 днів, що складає 102,6 грн.

Отже загальний розмір заборгованості за процентами станом на 30 листопада 2015 року складає 417, 2 грн. (109,43 + 105,3 + 99,9+102,6).

При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги розрахунок заборгованості за процентами, доданий позивачем до позовної заяви. Зміст розрахунку свідчить про те, що нарахування процентів за місяць здійснювалось не лише на заборгованість за тілом кредиту, але й на суму несплачених процентів за попередній місяць, що не відповідає змісту статті 1048 ЦК.

Вирішуючи питання про доведеність умов нарахування та розміру пені та штрафу, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 2.1.6.14 Умов та правил передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов’язань позичальник сплачує пеню відповідно до встановлених тарифів, або штраф, розмір якого встановлюється в Тарифах.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що на час укладення кредитного договору (25 березня 2013 року) умови нарахування та розмір пені та штрафу визначався пам’ятками (довідками), які мали бути підписані позичальником. Внутрішніми наказами банку стягнення пені запроваджено наказом наказу № СП-201506530356 від 5 лютого 2015 року.

Такої пам’ятки (довідки) при укладенні кредитного договору ОСОБА_2 не підписував. Розмір пені та штрафу з відповідачем не узгоджено.

Матеріали справи не містять і відомостей про своєчасне повідомлення ОСОБА_2 шляхом надіслання йому СМС-повідомлень щодо введення пені та штрафу.

Надані позивачем тарифи (а.с. 13) в частині визначення пені та штрафу не можна вважати доказом дії цих умов, оскільки з їх змісту (відомостей про підвищення процентної ставки) вбачається, що ці умови діяли вже після 1 квітня 2015 року.

Таким чином, достатніх підстав для стягнення з відповідача (а тим більш їх одночасного стягнення) пені та штрафу.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ПриватБанку щодо стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором від 25 березня 2013 року станом на 13 листопада 2016 року, яка належно доведена позивачем, в загальному розмірі 3 967,2 грн., в тому числі 3550 грн. за тілом кредиту та 417,2 грн. заборгованості за процентами, що відповідає вимогам статтей 1050, 1054,1056-1 ЦК.

Судові витрати Приватбанку складають 3360 грн. Відповідно до статті 88 ЦПК щодо пропорційного розподілу судових витрат на користь банку з ОСОБА_2 підлягають стягненню 1146,76 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором від 25 березня 2013 року заборгованість станом на 13 листопада 2016 року у розмірі 3967 грн. 20 коп. та 1146,76 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді І.В.Лівінський

ОСОБА_3